2. Наочні посібники:

 слайди за темою

3. Технічні засоби навчання :

 мультимедійний проектор, аптечки першої допомоги, комплект джгутів та перев’язувальних пакетів.

Самостійно вивчити навчальні питання:

1. Перша медична допомога пораненим та хворим.

Методичні вказівки студентам щодо вивчення навчальних питань

Перше навчальне питання: «Способи надання першої медичної допомоги»

Отримати в навчальній бібліотеці і підготувати до роботи необхідну літературу.

Студенти повинні самостійно, згідно отриманого завдання, використовуючи рекомендовану літературу вивчити питання що стосуються основних тактичних понять, визначень і термінів.

Законспектувати в зошити:

Перелік і зміст основних способів надання першої медичної допомоги.

^{(посада)}

____________________________________

^{(військове звання, підпис, прізвище)}

« ____» __________________ 20 _ р.

.

Додаток №2

Дидактичний матеріал мета і завдання медичного забезпечення підрозділів

Початкові елементи військової медицини виявляються в глибокій давнині. Так, в арміях Стародавніх Єгипту, Індії, Греції та Риму вже існувала організація надання медичної допомоги пораненим і хворим воїнам. У Стародавній Індії, наприклад, привілейовані касти воїнів обслуговувалися військовими медиками, які спеціально утримувались у військах і, за свідченням історичних джерел, були досить майстерними у своєму ремеслі. Саме в індійській армії вже було організовано винесення поранених з поля бою. З цією метою недалеко від поля битви розгорталися спеціальні шатра – прототипи майбутніх перев’язочних пунктів, в яких і надавалась необхідна медична допомога.

Історики свідчать, що в армії Олександра Македонського (IV ст. до н.е.) існувала досить розвинена військово-медична організація, що спрямовувала свої зусилля не тільки на лікування хворих і поранених воїнів, а й займалась запобіганням виникнення та поширення хвороб у військах.

До заслуг військових лікарів періоду розквіту Римської імперії необхідно віднести і їх винахід – створення індивідуального перев’язувального пакету, який, зазнавши багатьох модифікацій, використовується й нині. Цікавим є й те, що саме в римській армії були запроваджені основи само- та взаємодопомоги: при легких пораненнях легіонери повинні були перев’язувати себе самі або повинні були надавати допомогу товаришеві. Для цього воїни забезпечувались індивідуальними перев’язувальними пакетами. Велике значення в римській армії надавалося заходам профілактики: раціональному облаштуванню таборів, забезпеченню доброякісною водою, фізичним вправам тощо.

В наш час медичне забезпечення – це окремий вид забезпечення підрозділів, який представлений комплексом заходів, спрямованих на підвищення боєготовності, боєздатності та функціональної надійності особового складу ЗС України, запобігання виникненню і розповсюдженню захворювань, своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуацію та лікування, медичну реабілітацію та якнайшвидше повернення до строю.

До складових медичного забезпечення відносяться лікувально-профілактичні, лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні, протиепідемічні заходи, забезпечення медичним майном, а також медична розвідка, медичний захист військ від зброї масового ураження, підготовка медичних кадрів, збір даних, аналіз та узагальнення досвіду медичного забезпечення військових частин.

У відповідності до вимог існуючих керівних документів основними завдання медичного забеспечення підрозділів ЗС України у воєнний час є:

– організація та проведення ефективних заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, збереження їх життя і найскорішого відновлення їх боє- та працездатності;

– організація та проведення медичних заходів щодо захисту особового складу військ, а також поранених і хворих, медичних військових підрозділів і частин від зброї масового ураження;

– попередження виникнення і розповсюдження захворювань серед особового складу військ;

– проведення систематичного санітарного нагляду за усіма сторонами життя, побуту і бойової діяльності військ з метою збереження і зміцнення здоров’я військовослужбовців;

– вивчення та узагальнення особливостей виникнення і перебігу бойової травми, а також вивчення і узагальнення досвіду організації медичного забезпечення в різних умовах бойової діяльності військ;

– забезпечення підрозділів медичним майном;

– евакуацiя поранених i хворих;

– медичне сортування поранених та хворих, своєчасне надання їм долікарської, першої лiкарської та квалiфiкованої медичної допомоги, а також пiдготовка до подальшої евакуацiї тих, хто цього потребує;

Медична служба механізованої(танкової) бригади включає:

– стрільців-санітарів механізованих взводів;

– санітарних інструкторів механізованих рот;

– медичні пункти механізованих (танкових) батальйонів;

– медичні пункти артилерійських дивізіонів (адн);

Медичне забезпечення рот (батарей) організовують та здійснюють санітарні інструктори. Вони підпорядковуються безпосередньо командирам рот (батарей), а з питань організації медичного забезпечення виконують вказівки начальника МПБ. В танкових ротах за штатом санітарні інструктори відсутні. У механізованих (артилерійських) взводах медичне забезпечення здійснюють стрільці-санітари. Вони підпорядковуються безпосередньо командирам взводів, а із спеціальних питань – санітарним інструкторам рот (батарей).