2.2 Національно-визвольна боротьба на Західній Україні.

Національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях набрала різних та методів це й підпільна агітація і збройні повстання, і терористична діяльність. Так на території Буковини у складі Румунії, найяскравішою подією було Татарбунарське повстання 18-25 вересня 1924 р. Воно було жорстоко придушене владою і потягнуло за собою ще більш жорстку асиміляцію та обмеження різного типу.

Найяскравішою сторінкою Закарпаття було проголошення Карпатської України 15-18 березня 1939 рр. Хоча це держане утворення проіснувало всього 3 дні, воно продемонструвало прагнення українців до власної незалежності. Та сателіт Німеччини – Угорщина завдала поразки національним формуванням українців, а Закарпаття до кінця Другої світової війни було під угорською окупаційною владою.

На теренах Східної Галичини розгортався поступово справжній бум українського патріотизму. УВО(пізніше ОУН) об’єднувала колишніх офіцерів української армії та вела боротьбу проти польської окупації. Для підготовки національної революції вони користувалися такими методами: індивідуальний терор, диверсії, саботаж, акції протесту. Загалом організація чинила 63 замахи з метою привернути увагу світової спільноти до українського питання. Найбільш гучними були: вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького (помста за політику «пацифікації») та радянського дипломата невисокого рангу. Терор також стосувався українців які йшли на співпрацю з діючою владою. Відповідно подібні дії викликали гостру реакцію з боку поляків. У 1935-1936рр. відбулися арешти членів ОУН після яких відбулися Варшавський та Львівський процеси. Зокрема на них Степана Бандеру одного з провідних лідерів ОУН було засуджено до смерті але потім вирок було замінено довічним ув’язненням. В 1938 р. було вбито Євгена Коновальця – радянськими спецслужбами, у русі намітився розкол. В той же час він продовжував залишатися наймасовішим рухом серед українців.

Зі сказаного напрошується висновок:

- Між двома світовими війнами Західна Україна знаходилася в складі 3-х держав

- Західноукраїнські землі в 20-30 рр. були об’єктом соціально-економічного, національного гноблення з боку Польщі, Чехословаччини, Румунії. Колонізаторська політика викликала широкий національно-визвольний рух, очолюваний українськими політичними партіями та рухами. Великим впливом серед населення західноукраїнських земель користувалося Організація українських націоналістів, заснована у 1929 р. на засадах інтегрального націоналізму [2. ст. 118].

- Найвищим досягненням українського національно-визвольного руху в міжвоєнний період було проголошення 15 березня 1939 р. незалежної Карпатської України.

Висновки

Зі сказанного вище, можна дійти таких висновків:

По першому питанню:

- українцям які жили на підвладних Румунії територіях було досить складно, економічне життя краю не розвивалося, а все власне, національне нищилося, плюндрувалося.

- життя українців на Закарпатті було більш ліберальним ніж в інших частинах Західної України. Чехословаччина більше за інші країни, намагалася дотримуватися попередньо укладених домовленостей. Та все ж, українці зрозуміли, що крім них самих у створенні власної держави більше ніхто не допоможе.

- польські урядові кола, явно не мали бажання виконувати взяті на себе обов’язки міжнародних договорів. Польська пропаганда намагалася довести неспроможність українського народу створити власну державу. Всі ці заходи підкріплювалися економічним тиском. Особливо українців обурювава процесс «осадництва» - переселення польських колоністів на кращі українські землі до 1939 р., близько 200 тис.

По другому питанню:

- між двома світовими війнами Західна Україна знаходилася в складі 3-х держав

- з усіх 3 держав у Румунії українському політичному руху було найскладніше він там був фактично забороненим. Чехословаччина навпаки надала найбільше політичних прав Закарпаттю, яке врешті отримало автономію, але в складних умовах не змогло її вберегти. Досить складною ситуація була у Польщі, політичні сили діяли там у різних формах і різними методами. Але незаперечним є той факт, що саме національно-визвольна боротьба набирала оберти саме на теренах Галичини та Волині через діяльність УВО пізніше переформатовану в ОУН.

- західноукраїнські землі в 20-30 рр. були об’єктом соціально-економічного, національного гноблення з боку Польщі, Чехословаччини, Румунії. Колонізаторська політика викликала широкий національно-визвольний рух, очолюваний українськими політичними партіями та рухами. Великим впливом серед населення західноукраїнських земель користувалося Організація українських націоналістів, заснована у 1929 р. на засадах інтегрального націоналізму.

- найвищим досягненням українського національно-визвольного руху в міжвоєнний період було проголошення 15 березня 1939 р. незалежної Карпатської України.

Список використаної літератури:

1. Бердичевський Я. Всесвітня історія (1939-1998). 11 клас/Я. Брдичевський, Т. Ладиченко, І.Щупак. - К.: А.С.К., 2000. — 576 с.

2. Бідзіля П.О., Прудка В.П. Історія України:Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів вищих навчальних медичних закладів за спеціальністю «технологія парфюмерно-косметичних засобів» та фармація (заочної форми навчання): Запоріжжя.-2014.- 116-118с.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України 10 клас .Ранок.:2007р. – 284-305с.

4. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації. ХІХ-ХХст. – 1996р. – 187-209 с.

5. Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) – К.,1998

6. Литвин В. Історія України: Підручник.-3-тє доопр. та доп.вид. / Відп. Ред.. В. А. Смолій.:К-2008.

7. Мороз А.В. Україна 1900-середина 1960-х рр. Бердянськ.:2010р.- 135-152 с..