Підходи до управління охороною праці у західних країнах:

— підхід ISRS (International Safety Rating System), який базується на концепції Loss Control Management, тобто оцінці безпеки на підприємстві управління втратами; призначений для оцінки ефективності управління охороною праці та її сертифікації;

— підхід OHSAS (Occupetional Health and Safety Assessment System) — система управління безпекою і гігієною праці, котра діє з 1999 р. і застосовується для аудиту та видачі сертифікатів на системи управління охороною праці;

— управління ризиком на підприємстві;

— інтеграція системи управління охороною праці з управлінням якістю (ISO 9001:2000), охороною навколишнього середовища (ISO 14001:1996) і безпекою (OHSAS 18001:1999).

Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці.

Із  набуттям  чинності  Лісабонського  договору  1  грудня  2009  р. розпочався  новий  період  у  розвитку  Європейського  Союзу.  Даним договором  внесено  ряд  суттєвих  змін  у  засади  функціонування  ЄС.  Так, ЄС  набув  міжнародної  правосуб’єктності,  змінився  механізм  ухвалення рішень  та  відбулись  нововведення  в  інституційній  сфері.  Запроваджено нові  керівні  посади  –  Президент  Європейської  Ради  та  Високий представник  з  питань  закордонних  справ  і політики ,безпеки,  а  також утворено  новий  орган  –  Європейська  служба  зовнішньої  діяльності (дипломатичного  відомства  ЄС,  яке  практично  буде  відігравати  роль „міністерства  закордонних  справ”).  Положення  Лісабонського  договору передбачають  ряд  суттєвих  змін,  спрямованих  на  посилення  інституцій ЄС.  

Основні інституції єс

 Європейська  Рада  (ЄР)  (European  Council) –  інституція  ЄС,  що передбачає  регулярні  зустрічі  глав  держав  та  урядів  країн  Європейського Союзу.  Згідно  Лісабонського  договору  Європейська  Рада  є  офіційною інституцією  Європейського  Союзу  і  є  структурою,  відокремленою  від Ради Міністрів ЄС.    Президент Європейської Ради  Європейську Раду очолює Президент, що призначається на термін 2,5 років  кваліфікованою  більшістю  голосів  членів  Ради.  Президент  може бути  обраний  повторно  не  більше  одного  разу  за  допомогою  аналогічної процедури.  Президент  Європейської  Ради  матиме  статус,  що відповідатиме  статусу  глави  держави  та  представлятиме  ЄС  на міжнародному  рівні  у  питаннях,  що  належать  до  сфери  Спільної зовнішньої і політики безпеки, представлятиме ЄС на самітах з третіми країнами.  Рада Міністрів Європейського Союзу (РМ) (Council of the European Union) —  інституція  Європейського  Союзу,  головний  орган  ухвалення рішень в Європейському Союзі. До її складу входять по одному міністрові від  кожної  країни  Союзу.  Залежно  від  порядку  денного,  збираються міністри  закордонних  справ  (Рада  з  загальних  справ  та  зовнішніх відносин),  економіки  й  фінансів  (Екофін),  сільського  господарства тощо —  загалом  9  конфігурацій  Ради.  Головування  в  Раді  на  проведенні  засідань  здійснює  високий представник  зі  спільної  зовнішньої  та    політики безпеки,  який призначається  Європейською  Радою  за  узгодженням  з  президентом Європейської  Комісії  (кваліфікованою  більшістю).  Над  підготуванням рішень  Ради  працюють  близько  250  робочих  груп  і  комітетів;  вони виконують  технічну  роботу  і  передають  документи  в  Комітет  постійних представників, який здійснює політичну підготовку рішень. Організаційну роботу виконує генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ради.  Рішення  в  Раді  ухвалюються  голосуванням  міністрів  країн-членів. Рішення  в  Раді  ухвалюються  голосуванням  міністрів  країн-членів.  Згідно  Лісабонського  договору  передбачається  запровадження голосування  у  Раді  Міністрів  ЄС  (РМ)  кваліфікованою  більшістю: ухвалення  рішення  вимагатиме  підтримки  з  боку  55  %  країн-членів,  які представляють  не  менше  65  %  населення  ЄС.  У  випадках,  коли  РМ  ЄС ухвалюватиме  рішення,  що  не  було  ініційоване  ЄК  або  Високим представником з питань зовнішньої політики та безпеки, підтримка країн-членів  повинна  бути  більшою  –  щонайменше  72%,  а  відсоток представленості  населення  у  таких  випадках  залишається  незмінним (65%).  Згідно  із  Лісабонським  договором,  усі  процедури  у  рамках  засідань РМ ЄС мають бути публічними і транслюватися в телевізійному ефірі.  Головування  у  РМ  ЄС,  яке  як  і  раніше  здійснюватиметься керівництвом  країни-члена  ЄС  протягом  шести  місяців,  проходитиме  у форматі  «Тріо»  головувань.  Запровадження  такої  структури  має  на  меті забезпечення послідовності у реалізації пріоритетів політики.  Європейська  Комісія (ЄК)(European  Commission)  -  унікальна інституція  ЄС,  яка  не  має  аналогів  у  національних  системах  урядування.  Вона  є  виконавчим  органом,  що  несе  відповідальність  за  вироблення законодавчих  ініціатив,  реалізацію  рішень  та  дотримання  договорів Союзу, тобто суміщає законодавчу та виконавчу функції. Європейську  комісію  часто  представляють  як  виконавчий  орган  ЄС, хоч насправді вона має обмежені  повноваження  та можливості втілювати політику  ЄС.  Точніше  роль  Комісії  відбиває  неформальна  назва  «двигун європейської  інтеграції».  І  не  лише  тому,  що  вона  має  майже  виняткове право  на  законодавчу  ініціативу,  але  також  і  через  її  історію,  склад, культуру  й  радше  європейський,  ніж  національний  світогляд.  Крім  того, Комісія  наглядає  за  тим,  щоб  не  порушувались  угоди,  і  традиційно захищає інтереси малих країн-членів. Відповідно до записаного в угодах Комісія має:  •  розробляти й пропонувати законодавчі акти;   •  керувати запровадженням політики Співтовариства;   •  розпоряджатися бюджетом;   •  підтримувати зовнішні відносини;   •  наглядати за дотриманням законів Спільноти;   •  вказувати шляхи та перспективи розвитку.   Європейська  Комісія  складається  з  двадцяти  семи  незалежних  членів (по одному від кожної країни-члена), разом з Президентом і п'ятьма віце-президентами.  Комісію  призначають  на  п'ятирічний  термін  за  згодою країн-членів,  рішення  про  її  призначання  ухвалює  Європейський Парламент.  Комісії  допомагає  в  роботі  адміністрація,  до  якої  входять генеральні директорати та генеральний секретаріат. Фактично  ЄК  є  одним  із  ключових  центрів  впливу  в  ЄС.  Президент Єврокомісії  разом  із  Президентом  ЄР  представляє  Євросоюз  на  самітах  з третіми  країнами.  Зберігаються  повноваження  ЄК  щодо  міжнародного представлення  ЄС  у  технічних  питаннях,  якими  до  запровадження інституційних  змін  опікувались  Європейські  Співтовариства,  та  частково питання юстиції і безпеки.  Регулювання питань з охорони праці в ЄС

Як  відомо,  охорона  праці  спрямована на запобігання травматизму й забезпечення сприятливих виробничих умов. Принцип, що  розділяється  всіма  країнами,  які  входять  в  ЄС  –  відповідність  національних систем охорони праці до нових технологій та систем організації праці, що означає визнання зростаючої ролі охорони праці.  Керівні  органи  ЄС  прагнуть  до об’єднання зусиль держав-членів Євросоюзу в цій області: видаються нормативні документи з охорони праці, що охоплюють різні  аспекти  виробничої  діяльності,  зокрема,  вони  включаються  в  національні закони  з  охорони  праці,  постійно  підвищуючи планку вимог щодо її умов.  Для  практичного  втілення  в  життя положень  стратегії  Єврокомісія  використовує всі наявні інструменти (законодавче регулювання, соціальний діалог, практику корпоративної  соціальної  відповідальності, економічні стимули). Усі країни-кандидати для вступу до Євросоюзу провели реформування трудового законодавства для узгодження з нормами ЄС та для його більшої адаптації до змінних потреб ринків праці. Така адаптація є постійним процесом, у якому мають брати активну участь соціальні партнери.   Європейська  фундація  з  поліпшення  умов  життя і праці (European  Foundation  for  the  Improvement  of  Living  and  Working Conditions,  EUROFOUND  (Дублін,  Ірландія))  -  є  установо Європейського  Союзу,  головний  офіс  якої  знаходиться  в  Дублі Ірландія.  Вона  була  створена  в  травні  1975  р.  Європейською  Радою,  щоб допомогти поліпшити умови життя і роботи в Європі. Фундація фокусується на управлінні науковими дослідженнями, збором інформації  та  наданні  відомостей  про  його  результати.  Підтримує цілий ряд спеціалізованих операцій моніторингу та оцінки  умов  життя і праці в Європі.     Європейське  агентство  з  безпеки  й  охорони  здоров'я  на роботі (European Agency for Safety and Health at Work, EU-OSHA (Більбао, Іспанія)).  Агентство  виступає  в  якості  каталізатора  для  розробки,  аналізу та поширення інформації, що підвищує безпеку і здоров’я праці в Європі. Поряд  з  розробкою  всеохоплюючої  системи  безпеки  праці  на  веб-сайтах, агентство  також  здійснює  кампанії  та  активну  видавничу  програму,  де охоплює широке коло проблем охорони праці.  Національні  координаційні  центри  слідкують  за  охороною  праці  в своїх  країнах,  координують  і  поширюють  інформацію  в  Агентство  на рахунок своїх країнах. Крім того, Агентство співпрацює з широким колом партнерів,  у  тому  числі  Європейською  Комісією,  іншими  європейськими організаціями  та  європейськими  соціальними  партнерами,  а  також  з міжнародними  організаціями  та  медичними  організаціями  по  всьому світу.   Агентство  має Директора  та  Правління  до  складу якого  входять  представники  уряду,  роботодавців  і  працівників  з  27 держав-членів і представників Європейської Комісії.  Додатково див.: Сайт Європейського агентства з безпеки і охорони здоров'я на роботі - osha.europa.eu  Інститут  Європейського  Союзу  досліджень  безпеки  (European Union  Institute  for  Security  Studies  (ISS)  (Париж,  Франція))  –  є  паризьким агентством  ЄС  із  загальної  зовнішньої  політики  і  політики  безпеки.  Його цілі  полягають  в  розробці  загальної  культури  безпеки  для  ЄС.  EUISS  є автономною установою з повною інтелектуальною свободою. Дослідженя інституту  з  питань  безпеки  мають  велике  значення  для  ЄС,  і  слугують основою для обговорень.   Директива 89/391ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників»

Основним законодавчим актом про охорону праці у відповідності зі статтею 118а Римської угоди є рамкова Директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників», що вступила в силу 1 січня 1993 року.  Метою Директиви 89/391/ЄС є "Впровадження заходів для заохочення удосконалення у сфері безпеки і захисту здоров'я працівників під час роботи. Відповідно до цього вона містить загальні принципи щодо запобігання професійним ризикам, захисту безпеки і здоров'я, виключення ризику і нещасних випадків, інформування, консультацій, пропорційної участі відповідно до національного законодавства та/або практики, навчання працівників та їх представників, а також загальні правила впровадження названих принципів”.  Рамкова Директива вказує, що, вищий на момент її прийняття рівень вимог у державах-членах ЄС був прийнятий як мінімальний рівень вимог при узгодженні національних законодавств з охорони праці.  Рамкова директива містить багато принципових моментів, які можна стисло описати в такий спосіб:  • Загальне завдання з поліпшення виробничого середовища та відповідні обов'язки покладаються на держави-члени ЄС і роботодавців.  • Поняття виробничого середовища охоплює, поряд із традиційною фізичною безпекою, також організацію роботи, соціальні відносини на робочих місцях.  • Завданнями охорони праці є не тільки запобігання фізичної шкоди (нещасні випадки та професійні захворювання), але також зниження навантаження на працівників і створення морально здорових умов праці.  Головний зміст рамкової Директиви такий.  У Директиві встановлюють загальні обов'язки роботодавців і працівників, націлені на поліпшення охорони праці, а також права працівників, пов'язані з їхньою участю в вирішенні питань охорони праці. Зазначені в Директиві заходи націлені на поліпшення існуючих умов і підвищення рівня охорони праці. На перший план висувається визначення цілей і завдань, а не строгих конкретних норм поведінки. Окрім завдань по запобіганню та усуненню небезпек, у Директиві зазначені і засоби, які застосовуються для досягнення поставлених цілей. Вони включають принципи превентивних заходів, перелічені в статті 6 Директиви, такі як запобігання небезпек, усунення небезпек на стадії їхнього виникнення, розробка єдиної і всеосяжної превентивної політики, а також першочерговість колективних заходів захисту в порівнянні з індивідуальними заходами. Крім цього, Директива містить положення про організацію захисту та профілактичні заходи. Працівники також мають право бути вислуханими і брати участь у прийнятті рішень з охорони праці. Крім того, роботодавець зобов'язаний інформувати та інструктувати працівників і ознайомлювати їх з питаннями безпеки праці. Директива містить також положення про обов'язок працівників піклуватися про безпеку й здоров'я як самого себе, так і інших людей. Директива наводить перелік основних обов'язків працівників з охорони праці. Кожен працівник зобов'язаний піклуватися про безпеку і здоров'я, як власне так і інших людей, відповідно до набутої підготовки та інструкцій, наданих йому роботодавцем.