Внутрішні мережі газопостачання.
Джерелом газопостачання будівлі є вуличні газопроводи або газобалонні установки зрідженого газу. Житлові будинки найчастіше приєднуються до газопроводів низького тиску, а при їх відсутності або недостатній потужності можливе підключення до газопроводів середнього і високого тиску з обов’язковим встановленням ГРП. Багато населених пунктів газифікують зрідженим газом. У невеликих будівлях використовуються балонні установки, а у багатоповерхових – підземні резервуари (за 8 – 45 м від будівель з можливістю під’їзду автоцистерн).
Система газопостачання будівлі складається з відгалужень дворових (внутріквартальних) мереж, вводів, внутрішніх газопроводів, газових приладів і арматури. На проммережах передбачаються також продувні трубопроводи (для видалення газу із системи при ремонтах). Вводи у житлових будівлях проходять через нежитлові приміщення, доступні для огляду (сходові клітки, кухні, коридори). У громадські, комунально-побутові, промбудівлі, підприємства громадського харчування вводи передбачають на сходових клітках, приміщеннях з газовими приладами чи суміжних приміщеннях, які мають не менше як 3-кратний годинний повітрообмін і з’єднані з основним дверним прорізом. Через вибухонебезпечність не допускається прокладання вводів у підвали, машвідділення, ліфтові приміщення, венткамери і шахти, сміттєзбірники, електророзподільні пристрої, склади. При прокладанні газомереж у внутріквартальних колекторах можливе влаштування вводів у технічних підвалах і коридорах. При просушеному газі ввід прокладають ззовні будівлі, він проходить через стіну вище фундаменту. При вологому чи зрідженому газі, де можливе утворення конденсату чи льодяних пробок, діаметр вводу збільшується на один-два розміри (відносно розрахункового), теплоізолюється або прокладається всередині будівлі. У доступному освітленому місці монтують кран або засувку для відключення внутрібудинкової мережі. При вводі в кухню житлового будинку кран встановлюють ззовні будівлі в ніші. Ввід газопроводу прокладається з ухилом 0,002 у бік дворової мережі, а його діаметр, через можливість забруднень вводу осадами і відкладеннями, приймається не менше 50 мм. Внутрішні газопроводи складаються із розвідних трубопроводів, стояків, поверхових розведень та мають запірну, регулювальну і запобіжну арматуру. Газопроводи кріплять за допомогою скоб, хомутів, підвісок аналогічно водопровідним трубам. Газові стояки розміщуються у місцях зосередження газових приладів. У житлових будівлях вони прокладаються у приміщеннях кухонь, коридорах, на сходових клітках. У житлових, ванних кімнатах, санвузлах прокладання стояків не допускається. Конденсатозбірники збирають рідину (конденсат), що виділяється з вологого газу при його охолодженні. В основному це вода, а також важкі вуглеводні (бутан, пропан і т.д.). Конденсатозбірники з’єднують з трубою зварюванням. Їх встановлюють у понижених ділянках газопроводу (куди стікає конденсат) нижче глибини промерзання. Регулятори тиску газу використовують для зниження тиску газу, підтримання його на заданому рівні. Вони є з’єднувальною ланкою між мережами високого, середнього, низького тиску або газобалонною установкою і газовим приладом. Газові прилади широко застосовуються на різні побутові і виробничі потреби: у житлових будинках – плитки, водонагрівачі (для опалення і гарячого водопостачання), котли, каміни, інфрачервоні випромінювачі; на підприємствах громадського харчування – кип’ятильники, котли для варіння їжі, ресторанні плити, холодильники; у пральнях – сушильні і прасувальні машини; на промпідприємствах – у котлах та ін. тепловому обладнанні. Газові прилади характеризуються теплонавантаженням, ККД, витратою і тиском газу, при яких вони роблять. Характеристики приладів: номінальні – при режимах найкращої роботи приладу (максимальні ККД і повнота спалювання і т.д.); граничні – максимально можливі відхилення значень параметрів, при яких у деталях приладу не виникає небезпечних теплонапружень і можлива нормальна експлуатація приладу.
Контрольні запитання та завдання.
Що таке вентиляція приміщень?
Що таке повітрообмін (кратність повітрообміну)?
Які основні принципи організації повітрообміну?
Як класифікують системи вентиляції?
Як класифікують системи газопостачання?
Як класифікують системи газопостачання?
Як класифікують горючі гази?
Як класифікують системи вентиляції?
Як класифікують системи кондиціонування повітря?
З яких елементів складаються внутрішні мережі газопостачання?
Конструктивні елементи систем опалення
Основними конструктивними елементами системи опалення є:
Генератор тепла - виробляє теплову енергію, що віддасться теплоносію (воді, парі, повітрю). Тобто, це нагрівальний пристрій (топка, пальник, вогнева камера, електронагрівач і т.п.) печі, колонки, котла, установки і т.п.
Система трубопроводів - транспортує теплоносій.
Опалювальні прилади - передають теплову енергію від теплоносія безпосередньо повітрю та огороджувальним конструкціям опалюваного приміщення.
До найпоширеніших належать системи водяного опалення з газовими котлами. При роботі таких котлів встановлена у них автоматика за допомогою датчиків і терморегуляторів фіксує потребу системи опалення у теплі, вмикає газову арматуру, і вода що протікає через теплообмінник котла нагрівається до потрібної температури та подається циркуляційним насосом у контур системи опалення. Даний котел називається одноконтурним, бо подає гарячу воду лише на потреби системи опалення і для гарячого водопостачання потрібно використовувати інший водогрійний пристрій (наприклад, газову колонку чи електричний бойлер).
Двоконтурний газовий котел використовується як для опалення, так і для гарячого водопостачання. Такий котел має вмонтований контур нагрівання води для гарячого водопостачання, при вмиканні якого робота системи опалення тимчасово призупиняється. Такий почерговий режим роботи котла ефективний якщо нагрівання для потреб гарячого водопостачання складає до 2-3 год. (наприклад, для 1 душа та 1-2 умивальників), за цей час падіння температури повітря у приміщенні буде невідчутни). Якщо ж відбір води для гарячого водопостачання більш суттєвий (у будівлі кілька ванних кімнат і санвузлів, а також одна чи більше кухонь), то застосовують проміжний варіант – одноконтурний котел з підключеним бойлером для накопичення запасу гарячої води. При цьому, об’єм бойлера розраховується відповідно до потреб. Перевагою використання окремих котла та водогрійного пристрою є незалежність їх роботи.
Система водяного опалення:
а – з двоконтурним котлом; б - з одноконтурним котлом та бойлером гарячого водопостачання
Опалювальні прилади (інша поширена назва - нагрівальні прилади) передають тепло від теплоносія опалюваному приміщенню, тобто компенсують тепловтрати приміщення.
За конструкцією і видом тепловіддачі прилади поділяють на такі.