3 Вимоги до структури індивідуальної роботи

Індивідуальна робота складається з таких елементів: теоретична частина (есе або стаття в Wiki, тлумачний словник основних термінів і понять), практична частина, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

3.1 Теоретична частина

Форму виконання теоретичної частини індивідуальної роботи студент обирає самостійно за однією із двох запропонованих варіантів:

Варіант 1. Написання есе на одну із обраних тем.

Есе як жанр літератури у перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір», «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гіпотези», з французької essai – спроба, проба, нарис.

Згідно Академічного тлумачного словника української мови есе – це короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми². 

Відносно обсягу й функції межує, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (з яким есе нерідко плутають), з іншого боку — з філософським трактатом. 

Головна місія та мета есе – це самостійне бачення студентом проблеми, питання, теми на підставі опрацьованого матеріалу та аргументів, у відповідності до обраного підходу, стилю тощо. Стиль есе вирізняється:

• афористичністю;

• образністю;

• парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

– символи;

• метафори;

• порівняння;

• алегоричні і притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

• використовувати всілякі асоціації;

• проводити паралелі;

• добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

• непередбачувані(парадоксальні) висновки;

• несподівані повороти;

• цікаві зчеплення.

Мовна будова есе – це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Тема есе. Аналіз протиріч, розгляд тематичних досліджень, формування проблеми дозволяють студенту визначити тему есе. Тема, питання та завдання, що постали перед студентом в процесі розмірковування над есе потребують аналітичних відповідей, тобто пошуку пояснення: чому щось відбувається / з якої причини / як це відбувається / процеси, механізми. При виборі теми перш за все студент має переконатися, що він правильно сформував та зрозумів її. Оскільки тема може бути інтерпретована по-різному, для її висвітлення існує кілька підходів. Отже, студенту потрібно обрати один варіант інтерпретації або підходу, аби мати можливість обґрунтувати своє бачення проблеми. При цьому зміст теми може охоплювати широке коло питань та потребувати залучення великого обсягу літератури. В цьому випадку студент має можливість сформулювати гіпотезу, відповідно до якої в есе (головній її частині) будуть проілюстровані тільки певні аспекти цього проблемного питання. Студент позбавляється зайвих труднощів, якщо він не буде виходити за рамки окресленого кола. Вибір, бачення студента потрібно аргументувати відповідними доказами. Виходячи з рішення студента про те, якою є гіпотеза роботи, потрібно скласти план відповіді та структуру есе.

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

Структура есе (виділяти кожний структурний елемент в тексті есе не потрібно):

Вступ: місія студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення, гіпотеза або сутність та обґрунтування вибору цієї теми. Мета та завдання роботи — очікуваний результат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отримуватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому тема, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які поняття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д.

Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма

Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до теми й т. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Методи, що рекомендують для складання висновку: повторення, ілюстрація, цитата.

Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування дослідження, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.

Структура апарату доказів, необхідних для написання есе.

Доказ — це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших, пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому: аргументація або доказ повинні спиратися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах, непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація — це міркування, що використовує факти, щирі судження, наукові дані й переконує нас в істинності того, про що мова йде.

Структура будь-якого доказу містить у собі три складники: теза, аргументи й висновки або оцінювальні судження.

Теза— це положення (судження), яке потрібно довести.

Аргументи — це категорії, якими користуються при доказі істинності тези. Висновок — це думка, заснована на аналізі фактів.

Оцінювальні судження — це думки, засновані переважно на наших переконаннях, віруваннях або поглядах, які виражаються в емоційно-експресивній формі.

Вимоги до фактичних даних та інших джерел. Для написання есе на доброму рівні дуже важливо те, як використовуються емпіричні дані та інші джерела. Завжди можна передбачити надмірне узагальнення, якщо пам’ятати, що в рамках есе дані, факти тощо є ілюстрацією, а не підсумковим актом, тобто вони підтверджують аргументи автора, свідчать про його вміння доречно використовувати інформацію. Не слід забувати, що дані відносно спірних запитань – завжди піддаються сумніву.

Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складників, таких як: o вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід з даної проблеми); o якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація та докази); o аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами). Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка виправлення.

Планування - визначення мети, основних ідей, джерел інформації, термінів закінчення й подання роботи. Мета повинна визначати дії. Ідеї, як і мета, можуть бути конкретними й загальними, більше абстрактними. Думки, почуття, погляди й подання можуть бути виражені у формі аналогій, асоціації, припущень, міркувань, суджень, аргументів, доводів тощо. Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет-ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість і ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, інакше вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до читачів. Виразність — це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему. Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, словник або посібник зі стилістики чи дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається. Коректність — це манера письма. Писати треба полемічно, але чемно. Перевірка есе Велике значення має перевірка першої версії есе. При складанні чернетки головне завдання студента - напрацювати аргументацію, вдосконалити основні думки та розташувати їх в логічній послідовності, супроводжуючи ілюстративним та додатковим матеріалом. При перевірці, перш за все, студент звертає увагу на “силу”, спроможність власної аргументації: - Чи переконливо це? - Чи достатньо використано дані? Чи ефективно вони використані? Наступний крок: перевірка граматики, орфографії, пунктуації тощо; самооцінка відповідності окремих розділів заголовкам, підзаголовкам, послідовності тощо. Використання літератури При написанні есе виникає певна група труднощів через незнання того, яким чином використовувати літературу з цієї теми. Можна уникнути цих проблем, виконуючи наступне правило: при цитуванні завжди подавати текст в лапках та формувати точне посилання на джерело, вказуючи номер сторінки.

Поради і попередження:

Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів.

Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не дуже розмовний.

Порядок підготовки до написання есе послідовності:

1) Збір матеріалів по заданим темам.

2) Вивчення, аналіз і відбір найбільш відповідних матеріалів.

3) Виділення основних термінів і понять, необхідних для розкриття теми.

4) Вибір класифікаційних ознак і систематизація по них основних термінів і понять.

5) Узагальнення зібраних матеріалів і синтез ідеї логічного викладу питання.

6) Пошук можливостей для графічного викладу суті основних ключових моментів теми.

7) Пошук по літературних джерелах прикладів, що підтверджують основні теоретичні доводи.

8) Остаточний виклад матеріалу по заданій темі.

Варіант 2. Удосконалення існуючих статей або написання своїх власних статей в Вікіпедії на одну із тем, пов’язаних з системою охорони/захисту інтелектуальної власності, комерціалізацією, маркетингом інтелектуальної власності, трансфером технологій тощо. З правилами та рекомендаціями щодо реагування існуючих статей чи написання власних можна ознайомитися в інтернеті на сторінці «Вікіпедія:Ласкаво просимо». Ознайомитися з прикладами найякісніших статей Української Вікіпедії Ви можете тут: Вибрані статті, Добрі статті.

Загальні рекомендації для написання теоретичної частини:

Виконання теоретичної частини індивідуальної роботи необхідно починати з вивчення відповідних розділів підручників, навчальних посібників, нормативних актів тощо, що наведені у переліку рекомендованої літератури, а також додаткової літератури і практичних матеріалів, які студент повинен знайти і опрацювати самостійно.

Збір матеріалів по заданим темам необхідно починати з добору літератури, яка у свою чергу починається з вивчення нормативно-правової бази та книжок і періодичних видань, які рекомендовані по досліджуваних темах. Також студентові слід проаналізувати, з якими темами лекцій та практичних занять найбільш близька тема заданої індивідуальної роботи. За списком рекомендованої літератури можна підібрати основні джерела.

Знайомство з літературою доцільно в наступній послідовності: спочатку нормативно-правова база (кодекси, закони, постанови, інструкції та інші), потім книги, довідкові видання, періодичні видання. Знайомитися із джерелами випливає в порядку зворотному хронологічному, тобто на початку доцільно вивчити самі свіжі публікації, потім - торішні, потім - дворічної давнини і т.д. Це викликане тим, що в більш пізніх публікаціях наведені найбільш сучасні погляди по конкретній темі, а в більш ранніх публікаціях можуть бути помилкові або застарілі відомості.

Робота повинна бути написана студентом самостійно, своїми словами. Забороняється переписувати зміст підручників, нормативних актів тощо.