Технічні дані вогнегасника вхп-10

Тривалість дії, с 65

Кількість піни, л 45

Далекість дії, м 8

Переваги; Недоліки:

1. велика далекість дії; 1) вода може замерзнути;

2. велика ємність. 2) електронебезпечний.

Вогнегасник ОУ-2 (рис.42) - вуглекислотний, являє собою стальний балон червоного кольору з вентилем і розтрубом-снігоутворювачем, має мембрану-запобіжник.

Зарядом є зріджений вуглекислий газ (вуглекислота), що перебуває під тиском власних парів у межах Р=16-18 МПа. Щоб привести вогне­гасник в дію, слід спрямувати на вогонь розтруб-снігоутворювач, взяти вогнегасник за рукоятку і другою рукою відкрити вентиль проти годин­никової стрілки. Завдяки різниці тисків вуглекислота буде підніматися вгору, інтенсивно випаровуватися і, тим самим, охолоджуватися. Внас­лідок цього із розтруба викидатиметься снігова хмара. Потрапляючи на предмет, сніг охолоджує його, а потім переходить у газоподібний стан (С02). Вуглекислий газ важчий, ніж повітря у 1,5 рази, тому він осідає на поверхню предмета та ізолює його від доступу повітря.

Увага! Поверхня розтруба при роботі охолоджується до мінус 70 градусів по Цельсію, тому до нього не можна торкатися руками.

Вогнегасники ОУ-5, ОУ-8 відрізняються від ОУ-2 лише місткістю балона (5л, 8л). Вогнегасниками типу ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 можна гасити електрообладнання під напругою, легкозаймисті речовини та тверді пред­мети. З усіх перерахованих типів вогнегасників такі є найнадійнішими, не вимагають частої перезарядки, придатні для гасіння усіх видів по­жеж.

Технічні дані вогнегасників оу

ОУ-2 ОУ-5 ОУ-8

Ємність балону, л 2 5 8

Вага заряду, кг 1,5 3,5 5,8

Тривалість дії, с 30 30-35 35-40

Далекість дії, м 1,5 2 3,5

Вогнегасник ОП-1 (рис.43) широко використовують у лабораторі­ях, шкільних кабінетах, автомобілях тощо.

Заряд складається зі спеціального порошку, який під дією темпера­тури понад 150 градусів по Цельсію розкладається з виділенням вугле­кислого газу (СО₂). Вогнегасник ОП-1 являє собою пластмасовий балон, ємністю 1,5 л, в якому знаходиться порошок і вмонтована капсула-ба-лон з вуглекислотою. Для приведення вогнегасника у дію необхідно зня­ти із вихідного отвору захисний ковпачок, піднести вогнегасник до місця пожежі, перевернути і вдарити головкою вогнегасника по твердому пред­мету. Капсула при цьому пробивається і вогнегасник викидає під тис­ком струмінь порошку. ОП-1 можна використовувати для знешкодження пожеж, які виникають на електроустановках.

Технічні дані вогнегасника оп-1

Тривалість дії, с 15-20

Далекість дії, м 1-2

Переваги: Недоліки:

1. компактність; 1) невеликий час та радіус дії;

2. не замерзає; 2) невисока надійність.

3. електробезпечний.

Гасіння пожежі зводиться до таких основних правил: а)гасити тверді предмети (стіни та інше) треба згори донизу - тоді вогонь не поширю­ватиметься вгору; б)горючі рідини треба гасити обережно, локалізуючи полум'я з країв до середини, щоб не розбризкувати їх по приміщенню; н)перш, ніж гасити електропроводку, слід вимкнути електричний струм.

Пожежна безпека на кіноустановках

Під час демонстрування у шкільних навчальних кабінетах вузькоп­лівкових кінофільмів необхідно виконувати такі вимоги пожежної без­пеки:

1. Розміщують кіноустановку на протилежному боці від виходу при­міщення.

2. Визначають максимально допустиму кількість глядачів із розра­хунку 0,80-0,85 м² на одного глядача.

3. Приміщення для перегляду кінофільмів має бути просторим. Кількість виходів із залу визначається кількістю глядачів, на яку розра­ховано приміщення, із нормативу - 75 чол. на один вихід. Двері повинні бути завширшки не менше, ніж 1 м, і відчинятися у бік виходу. Під час демонстрування фільму закривати двері на міцні запори або замки за­боронено.

1. При числі місць понад 200, стільці для глядачів у залі прикріплю­ють до підлоги. Ширина проходу має бути не меншою, ніж їм, а відстань між рядами (від спинки одного стільця до спинки іншого) - 80-85 см.

4. З'єднувальний шнур від підсилювача до гучномовця треба підвішу­вати на висоті понад 2 м над підлогою (щоб він не перетинав шлях ева­куації глядачів).

5. У приміщенні для демонстрування кінофільмів робоче місце кіно-демонстратора треба загорожувати дерев'яним або металевим бар'єром.

6. У випадку, коли кінофільм демонструється у шкільному кабінеті, там повинно знаходитися не більше однієї навчальної групи.

7. У приміщенні для глядачів має бути справною електропроводка, а запобіжники - відповідати розрахунковому струму.

9. Кінофільм слід зберігати у закритих коробках, які складаються у сейфи, фільмостати, металеві ящики.

10. Монтувати, чистити апаратуру, замінювати проекційні лампи тре­ба при вимкнутій напрузі живлення.

11. Кінодемонстратору необхідно мати кишеньковий ліхтарик для освітлення у випадку припинення подачі електроенергії. Користуватися сірниками заборонено.

12. При виникненні пожежі кінодемонстратор повинен негайно при­пинити демонстрування, увімкнути світло і разом з черговим повідоми­ти глядачів про необхідність вийти із залу з технічних причин.

Санітарно-гігієнічні вимоги на уроках з використанням ТЗН

Для забезпечення належних умов праці викладача та учнів на занят­тях із використанням ТЗН необхідно знати і виконувати вимоги сані­тарної гігієни. Завданням санітарної гігієни є дотримання таких умов навчання, які забезпезпечували б збереження сталого рівня працездат­ності учнів протягом тривалого часу.

На рівень працездатності учнів під час занять з використанням ТЗН впливають такі чинники:

1. тривалість і частота застосування ТЗН;

2. характер предмета та структура уроку;

3. місце уроку у розкладі занять;

4. організаційні умови.

Розроблені інститутом гігієни та підлітків санітарні норми рекомен­дують залежно від віку учнів та видів ТЗН допустиму тривалість вико­ристання їх на уроці (див. табл.1).

Скорочення: д/ф-діафільм, к/ф-кінофільм, т/п-телепередача.

Спостереження показали, що триваліший перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач, відеопрограм стомлює школярів і може нега­тивно позначитися на їхньому здоров'ї. Щоб запобігти стомлюваності та значному превантаженню учнів на уроках з використанням техніч­них засобів навчання, необхідно виконувати такі вимоги:

1. Слідкувати за правильним освітленням кабінетів і класів.

2. Витримувати оптимальні зони перегляду (мінімальна віддаленість глядачів від екрана, кути зору тощо).

3. Правильно добирати і розміщувати проекційну та звукотехнічну апаратуру у приміщеннях.