24. Особливості правового регулювання загального природокористування.

Відповідно до ст. 13 КУ кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами. У ст. 38 Закону "Про охо­рону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в поряд­ку їх загального і спеціального використання. При цьому громадя­нам гарантується право загального використання природних ресур­сів для задоволення життєво необхідних потреб безоплатно, без закріп­лення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством. З цього випливає, що право загального природокористування передба­чає використання природних об'єктів та їх корисних властивостей без закріплення за окремими особами та надання відповідних дозволів на їх використання.

Головною ознакою загального природокористування є те, що воно здійснюється без права володіння. При загальному природо­користуванні природний об'єкт не виділяється у відособлене воло­діння природокористувача. Так, згідно з ч. 1 ст. 47 ВК загальне во­докористування здійснюється громадянами для задоволення їх пот­реб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне ри­бальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосу­вання споруд або технічних пристроїв та з криниць) безоплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надан­ня відповідних дозволів. В ч. 1 ст. 49 ЛК передбачено, що у поряд­ку загального використання лісових ресурсів громадяни мають пра­во вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного спо­живання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи та інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством.

Право загального природокористування є невід'ємним правом громадян незалежно від визнання його державою і надання дер­жавними органами. Держава та її органи не можуть надавати чи позбавляти права загального природокористування. Держава та її органи зобов'язані забезпечувати належні умови для здійснення цього права, а у випадках його порушення — нести відповідаль­ність перед громадянами. Таке тлумачення загальних природноре-сурсових прав людини одержало широке визнання в міжнародних документах. У такому змісті право громадян на загальне природо­користування закріплено й у сучасному національному законодавс­тві України.

Право загального природокористування належить не тільки громадянам, а й юридичним особам. В порядку загального приро­докористування підприємства, установи й організації можуть одер­жувати корисні властивості природних об'єктів без їх закріплення за ними та надання дозволів на їх використання. Так, відповідно до ч. З ст. 48 ВК не належать до спеціального водокористування: про­пуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (пере­качування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); викорис­тання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилу­чення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; вико­нання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопро­водів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються беззабору води та скидання зворот­них вод.

Загальне природокористування має місце, наприклад, й при ко­ристуванні річками, озерами, водосховищами, каналами та іншими водоймами, а також внутрішніми морськими водами і водними ак­ваторіями територіального моря, що згідно з ч. 1 ст. 67 ВК є вод­ними шляхами загального користування для водного транспорту. Відповідно до ч. 1 ст. 69 ВК забір води для протипожежних потреб здійснюється з будь-яких водних об'єктів без дозволу на спеціаль­не водокористування в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

Земельне законодавство на сьогодні окремо не виділяє загальне землекористування. Проте в ньому чітко вказується на землі за­гального використання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗК землями загального користування садівницького товариства є земельні ді­лянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівля­ми і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Згідно з ч. З ст. 83 цього Кодексу до земель загального користуван­ня населених пунктів належать майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.