3.1. Читацька компетентність молодшого школяра

Читацьку компетентність у системі початкового навчання доцільно розглядати як предметну. Як уже зазначалося, предметну компетентність ми розуміємо як особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певного предмета, знання, уміння й навички, особистий досвід, ставлення до процесу і результату. Відтак і читацьку компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, яка виявляється у володінні системою літературних знань, умінь і навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості та здатності їх використовувати з метою пізнання навколишньої дійсності, задоволення власних потреб (пізнавальних, естетичних, самоосвітніх та ін.). Як бачимо, читацька компетентність визначається не лише обсягом літературних знань, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати їх у власній літературній діяльності.

Передумовами оволодіння читацькою компетентністю є достатньо сформована навичка читання молодшого школяра, спеціальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

У методичному аспекті читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які надають можливість учневі свідомо здійснювати пошук книг, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

У широкому значенні – читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.

Як бачимо, читацька компетентність інтегрує в собі такі компоненти:

когнітивний (знання)

комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо)

ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного)

- особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності)

-діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності)

Когнітивний компонент передбачає володіння загальнокультурними і предметними знаннями як результатом навчально-пізнавальної діяльності, а також знаннями про способи діяльності. Отже, когнітивний компонент читацької компетентності передбачає, що читання текстів розглядається як пізнавальна діяльність учня, що охоплює смислове сприймання, мислительну обробку й інтерпретацію прочитаного, ознайомлення з біографічними відомостями майстрів художнього слова, володіння елементарними теоретико-літературними знаннями, розширення кола читання, формування свідомої мотивації до читання.

До комунікативного компонента читацької діяльності молодших школярів можна віднести мовленнєвий розвиток, який визначається зв’язністю, змістовністю та образністю мовлення, влучністю та доречністю використання мовних засобів у створенні художнього образу, вживання тропів та інтонаційних засобів виразності з метою передачі власних думок, почуттів; сформованість умінь, необхідних для повноцінного спілкування з художнім твором, уміння вести бесіду про прочитане, створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), робити висновки, формулювати власну думку щодо прочитаного; відповідати на запитання за змістом прочитаного, уміти обґрунтовувати свою відповідь.

До складу ціннісного компонента читацької діяльності можна віднести розуміння соціальних, морально-етичних цінностей, відображених у літературі; сформованість системи моральних і етичних цінностей учня (ставлення, ціннісні орієнтації, переживання та ін.); уміння визначати і обґрунтовувати своє ставлення до цих цінностей, відстоювати свої моральні позиції.

До діяльнісного компонента ми відносимо сформованість способів діяльності, володіння певними вміннями і навичками. Отже діяльнісний компонент читацької діяльності молодших школярів охоплює: удосконалення навички читання, системи читацьких умінь; активне застосування теоретико-літературних знань; аналіз твору; уміння фантазувати, уявляти, нестандартно мислити, вступати в діалог «автор-читач», самостійно і продуктивно працювати з книжкою, різними джерелами друкованої продукції, орієнтуватися у світі книжок, для знаходження необхідної інформації і задоволення власних пізнавальних потреб; активне спілкування.

До складу особистісно-творчого компонента читацької діяльності можна віднести розвиненість мотивації до літературно-творчої діяльності, художніх здібностей, естетичної чутливості, творчої уяви; здатність до творчої діяльності; рівень читацької культури.

Кожен із компонентів може бути представлений як інтегрована якість особистості.

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:

• мовленнєва, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок;

Це розвиток:

• уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;

• брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;

• уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;

• уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;

• переказувати твір;

• образного мовлення;

• уміння виразно читати.

• літературознавча, яка передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися;

Це практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями; сприймання, аналіз літературного тв.

• бібліотечно-бібліографічна – передбачає уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання; знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою;

• літературно-творча – передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів;

• емоційно-ціннісна – передбачає розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

Зазначимо, що всі виокремленні складові читацької компетентності взаємопов’язані, а результатом їх взаємодії є сформованість читацької компетентності молодшого школяра, яка буде свідчити про: стійкість інтересу до читання; сформованість у нього знань про літературу як вид мистецтва і літературу як науку; сформованість основних умінь, необхідних для сприйняття, розуміння змісту творів різних жанрів і висловлення обґрунтованої оцінки твору; здатність застосовувати здобуті знання і вміння у власній літературній діяльності; розвиток творчих, власне, літературних здібностей; вироблення системи цінностей і емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей і до самого себе.

Актуальним залишається питання розвитку читацької компетентності молодшого школяра. Це передбачає:

• формування в учнів повноцінного читання, як базового у системі початкового навчання;

• ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;

• формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

• формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;

• розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного;

• розвиток творчої діяльності школярів;

• формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

• виховання потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, загальнокультурного розвитку.

Саме в даний віковий період потрібно навчити дитину самостійно працювати з книжкою, виробити звичку шукати відповіді на свої «чому?» у ній; розвинути навички читання як уголос, так і мовчки.

Тому, щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, починаючи з першого класу, слід достатньо працювати над розвитком читацької компетентності молодших школярів.

Для вироблення швидкості читання уже в першому класі доречно використовувати таблиці. Таблиця “Читаємо самі” - основна. Літери в ній розташовані за алфавітом: голосні – горизонтально, приголосні – вертикально. На перетині голосної та приголосної – два склади: відкритий та закритий. (Додаток 3.1.1)

Після того, як учні навчаться читати склади і зрозуміють їх структуру, доречним буде використання вправи “Літак-парашут”. Показ указкою від голосних ліворуч до приголосних угорі – “літак підіймається”, учні читають відкриті склади. Указка рухається від голосних до приголосних праворуч – “парашут опускається”, йде читання закритих складів.

Коли учні 1 класу опанують читання будь-якого складу у різних словах, можна використати гру “Читаємо хором, поодинці, сусід - сусідові”. Для виготовляються таблиці, де записані слова типу:

Струна зламав

Слова зловити

Стріла злість

Стрічка злива

Стрибок розлука

Гостро узлісся

Айстри стрімкий

Ці види вправ допомагають навчити учнів 1 класу добре читати, розвивають швидкість читання.

Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору– від кількості друкованих знаків, яку читач охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору доречним є застосування:

• малюнкових, числових, буквених та складових пірамід, квадратів Шульте та Лезера;

• читання слів за таблицями, з’єднуючи склади;

• читання слів, речень, абзаців та цілого тексту з різноманітним утрудненням (частинки букв відсутні через механічні перешкоди – надгризла мишка, проліз равлик, розмило дощем тощо);

• виконання завдань на відновлення слів із пропущеними буквами, речень, частин тексту із пропущеними буквами в словах;

• частини великого цілого тексту із пропущеними словами;

• абзаців та цілого тексту із пропущеними реченнями. (Додаток 3.1.2)

Можна запропонувати учням завдання:

1. Прочитай та запиши слова, на які впали лозини.

Часом покликав семеро

думає злагода чоловік

2. Прочитай слова, по яких проліз равлик, запиши їх.

бабуся дівчинка

каша поставила

3. Прочитай речення, на які розмоталися нитки.

Як повіяло восени холодом, згадав один чоловік, що нема внього шапки. Купив він сукна. Та стільки, аби вистачило на шапку.

Така робота сприяє підвищенню швидкості мислення, формує увагу, стимулює сам процес читання.

Кожен урок читання бажано розпочинати з розвитку артикуляційного апарату та постановки дихання. До такої “артикуляційна зарядка” вхдить робота над скоромовкою, вправи для розвитку язика і губ, які не зв’язані з вимовою якого-небудь звуку, вправи, пов’язані з вимовою певного звука, складання та читання чистомовок, читання складів із дошки, таблиць різними способами (пошепки, губами, голосно, повільно, швидко), читання групи слів на одному диханні. Їх доречно добирати відповідно до теми уроку. Наприклад, при вивченні твору Дмитра Павличка “Де найкраще місце на землі” пропонується учням така мовно-читацьку розминку:

• Де ж це наш пустунчик-язичок?

Заховавсь за біленький тинок,

Ліг на бочок і мовчок.

А ми зараз його розбудимо!

Поплямкайте губками.

Поклацайте зубками.

Продзижчіть, як комарик.

Продиркайте, як трактор.

Прошуміть, як вітерець.

Посичіть, як гуска.

Ці вправи дають змогу налагодити ритмічність дихання дітей, у результаті чого вони навчаються вільно регулювати його при читанні. А це в свою чергу сприяє розвитку навичок читання. (Додаток 3.1.3)

При роботі зі скоромовкою можна запропонувати учням такі завдання:

• прочитати по складах разом;

• пошепки, постукуючи олівцем;

• хором цілими словами;

• у нормальному темпі;

• протяжно, ніби співаєте;

• чітко артикулюючи;

• швидко («блискавкою»);

• модулюючи голос (швидко-повільно).

За бажанням діти промовляють скоромовку індивідуально.

Вивчення скоромовок на уроках є необхідною передумовою виразного читання.

Для розвитку пам’яті у дітей використовуються такі вправи:

1. Демонстрація малюнок (3-4 сек.) з установкою: запам’ятати кожен предмет, а потім його назвати.

2. Дітям роздається на парти текст. За командою вони відкривають його і починають читати швидко та уважно. Далі пропонується закрити текст: “А тепер своєму сусіду розкажіть зміст прочитаного”.

3. Проведення слухових диктантів (речення читаю тільки один раз,а діти прослухавши його, повинні записати. При цьому поступово збільшується кількість слів у ньому).

4. Проведення зорових диктантів. (Текст речення демонструється на кілька секунд, потім закривається, а учні повинні записати його правильно.)

Під час читання дитина повинна оволодіти прогнозуванням, здатністю передбачати події, зв’язки й утримувати їх у пам’яті.

Передбачення (антиципація) є однією з основних ознак сформованості навички читання. На уроках доречно викорисовувати такі вправи:

1. Читання слів з пропущеними буквами:

П_П_Г_ СИН_ _Я

С_Р_К_ ГО_ _ _ _ЦЬ

П_Г_Ч СНІ_ _ _

2. Доповни речення словами:

Настала ….

З`явилися ….

Розквітли….

Щасливі діти ….

У міста і села йде … весела.

3. Доповни речення словами з тексту:

А й справді – погладив подарунок Мураш. Немов … … …! (з туману зітканий) і інші.

На кожному уроці читання використовуються різні вправи для розчитування. Їх слід обирати відповідно до вікових особливостей школярів, теми, яку вивчають на уроці. Застосування таких вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.

Для цього можна використовувати такі види розчитування:

• читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра;

• читання деформованих текстів;

• читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.;

• розчитування у вигляді гри.

Наприклад, у 1 класі пропонується дітям пограти у гру “Сонечко”.

• Яке ж літо без теплого, ласкавого сонечка? От воно заглянуло до нас у клас і запрошує на гру.

А

Ю Е

Я І

О У

И

У віконечко вставляються картки з буквами, щоб утворились комбінації приголосних: пр, гр, хл, ст, дзв. Діти читають за указкою. Це дає змогу контролювати увесь навчальний процес. При цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

У 2 класі при вивченні творів Марійки Підгірянки “Співанки про місяці”, “Діти й ластівка” використовую такі вправи для розчитування:

1. Читання “переплутаних” слів:

• Відновіть назви місяців, які обмінялися частинами своїх слів:

жовтопад і листень

грусень і вересень

лютень і березий