4. Світовий досвід реформування електроенергетики.

Впродовж кількох останніх п'ятнадцяти років у світове співтовариство ведеться дискусія доцільність і можливі шляхи реструктурування тих секторів національної економіки, які мають більшою або меншою мірою ознаками природних монополій. У цьому прибічникам про «ринкових реформ» питання доцільності представляється зайвим. На думку «ринковиків», збереження монополістичні структури такому вигляді, у якому вони були у післявоєнний час більшості країн, тобто у вигляді вертикально інтегрованих монополій з державною чи громадської формою власності, веде до неефективного використання фінансових засобів і розбазарювання природних ресурсів, що в рахунку позначається на цінах за надані «монополіями» послуги, і зниженні рівня самих послуг, і призводить до обмеження прав споживачів. Найчастіше «ринковики» сперечаються лише про шляхи та методів реформування секторів економіки, які мають ознаками природних монополій. Другу групу економістів і в політиків, захищає ідею посилення роль держави під управлінням і регулювання національної економіки, скептично належить до ідеї реструктурування та шляхів реформування природних монополій, тому що в цих фахівців під сумнівом слушність подібних змін. Обидві боку наводять «вагомі» аргументи на свою користь, бо навіть і країни, де реформування «монополістичні» секторів економіки минув чи відбувається понад більш-менш успішно, що неспроможні похвалитися надмірними досягненнями. Зазвичай, усе це реформування ведеться методом «спроб і помилок», причому, як підтверджує практика, рідко хто хоче здобувати помилках інших. Більшість реформаторів набиває свої власні «гулі», а оскільки монополістичні сектори економіки є стратегічно важливими є загалом (це передусім енергетика, залізничному транспорті, телекомунікації), то ті ж «шишки»появляются вже в лобі кожного її жителя. Найчастіше, попри дуже серйозні розбіжності у економічні передумови і макроекономічних умовах, прагнення кожної держави, котрий розпочинає спробу реструктурувати галузі, зараховують до сфери природних монополій, передусім продиктовано вимогою підвищення ефективності функціонування кожної яка становить усього економічного комплексу, і навіть захистом інтересів споживачів, тобто промисловості й населення. Саме низька ефективність яких і конкурентоспроможність власної промисловості змусила уряду більшості цих країн зробити проведення серйозних реформ у сфері природних монополій, куди входить і сектор енергетики.

5.Світові тенденції електроенергетики.

Останніми роками енергетична карта світу дещо "перекроїлася". Економічна криза в Європі, політика "затягування пасків", дебати про порятунок США від "фіскального обриву" не могли не відбитися і на енергетичній сцені. Держави змушені шукати альтернативи, які можуть забезпечити їх незалежність, залучити інвестиції, стимулювати інновації, давати конкурентні переваги, вирішувати екологічні проблеми та ін. Услід за Німеччиною від атомної енергетики планують відмовитися Японія, Швейцарія, Бельгія та деякі інші країни. Відмова від традиційних джерел енергії (нафта, вугілля, ядерна енергія) - одна з ознак енергетичної революції, яка, ймовірно, сколихне світ вже в найближчому майбутньому.

 

У США бум видобутку сланцевого газу - нові технології значно знижують собівартість. За останні 15 років собівартість видобутку сланцевого газу в США знизилася на 85%, частка в загальному видобутку в 2012 році виросла до 30%. Знижується вартість буріння свердловин, росте кількість гідророзривів на одному коліні. Очевидне здешевлення сонячних модулів (щорічно на 10-15%) за рахунок технологічних і наукових розробок. Саме 2012 рік вніс в історію абсолютне вирівнювання ціни на традиційну енергію і енергію, що виробляється з ВДЕ. А вже на початку 2013 аналітики із сіднейської філії Bloomberg New Energy Finance (BNEF) повідомили, що електрика з відновлюваних джерел енергії, що не субсидуються місцевим урядом, нині обходиться дешевше, ніж з нещодавно побудованих газових або вугільних електростанцій. Майкл Лібріх, голова BNEF, говорить: "Той факт, що енергія вітру є зараз дешевшою за енергію вугілля і газу в країні, яка має одні з найкращих паливних ресурсів у світі, свідчить про те, що екологічно чиста енергія є перемикачем гри, який переверне економіку енергетичних систем з ніг на голову".

 

Політика економії в Європі привела до часткового згортання програми держпідтримки "альтернативщиків". Так, інвестиції в розвиток ВДЕ в 2012 році скоротилися уперше за вісім років - з $300 до $270 млрд. Крім того, в країнах, що постраждали від кризи (в першу чергу,в Італії та Іспанії), були знижені державні дотації в розвиток галузі. Крім того, через наплив дешевих сонячних панелей з Китаю серйозні проблеми відчули і місцеві виробники, одні з них оголосили про зниження виробництва, деякі - навіть про своє банкрутство. Але за даними Macquarie Bank, навіть повне припинення субсидування альтернативної енергетики вже не зупинить запущений процес розвитку галузі. Як продемонструвала Австралія, збільшення частки відновлюваних джерел енергії призводить до зниження цін на електроенергію, змушуючи закривати або консервувати 3000 МВт потужностей викопного палива.

 

Чим більше роздрібні продавці і оператори мереж намагатимуться окупити свої інвестиції в умовах зниження попиту, тим більше клієнтів будуть схильні піклуватися про свої власні потреби в енергії. На тлі подорожчання і вичерпання традиційних джерел, відмовлятися від "альтернатив" вже неможливо.

 

Крім того, ключовим інструментом в енергетичній стратегії більшості розвинених країн стають програми енергоеффективності. ЄС зобов'язався скоротити споживання енергоресурсів до 2020 року на 20%, Японія планує зменшити споживання електроенергії на 10% до2030 року. В той же час світовий попит на енергію до 2035 року виросте більше, ніж на 30%, причому велика частина цього попиту припаде на країни, що бурхливо розвиваються зараз, - Китай, Індію, Бразилію та ін. Тому увага інвесторів перемикається на нові ринки країн, що розвиваються, Африки, Південної Америки, Азії та Східної Європи. Зростання ВВП, що триває тут, обумовлює збільшення потреби в енергоносіях. А дороговизна традиційної енергетики примушує місцеву владу стимулювати розвиток "альтернативки". Так, в Марокко, у рамках проекту Desertec Initiative побудована перша частина сонячної електростанції. Орієнтовна вартість будівництва - $1-1,2 млрд. Загальна вартість станції складе $2,8 млрд. У Бразилії - країні, що досягла рекордної частки відновлюваної енергетики (близько 90%) в енергоспоживанні, - продовжують реалізовувати інвестиційні проекти. Найбільший з них - будівництво вітрогенераторів орієнтовною вартістю $0,5 млрд. Румунія в 2012 році вклала у вітроенергетику рекордні 1,5 млрд. євро, зайнявши 10-е місце за рівнем привабливості ринку ВДЕ.

 

Згідно з даними MarketLine, глобальна відновлювана енергетика минулого року отримала прибуток понад $322 млрд. Згідно з прогнозами, світовий ринок відновлюваних джерел енергії буде рости з середньорічним темпом приблизно на 8,5%, що виведе сумарний прибуток до майже $480 млрд. в 2015 році. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), в 2030 році більше 7% світового попиту на енергію для опалювання задовольнятимуться за рахунок сонячної, геотермальної енергії та енергії біомаси і в поєднанні один з одним. Інвестиції у відновлювані джерела енергії до 2030 року досягнуть $5,5 трлн., що складає майже 50% усіх інвестицій в електричну промисловість. Крім того, саме ВДЕ - одна з небагатьох галузей, які відкривають доступ до міжнародних капіталів за рахунок підтримки міжнародними банками і організаціями. Інтеграція в такі інвестиційні потоки може забезпечити колосальний економічний ефект для економіки, що розвивається.