Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 16

до застосування зброї, якщо СРСР перекриє шляхи доступу до Західного Берліна. З іншого боку, Кеннеді прагнув до ми­ ру та безпеки у світі, а відтак шукав компромісів, насамперед з Радянським Союзом. Він постійно підтримував контакти з тодішнім лідером СРСР М. Хрущовим. Вів дискусії, в яких обидва співрозмовники торкалися питань сучасності і майбут­ нього. На ейфорійні висловлювання Хрущова, що США — бігун, який видихався, і СРСР обжене США в 1978 р. (нага­ даємо, що розмова відбулася у 1961 р. під час зустрічі обох лідерів у Відні), Кеннеді спокійно відповів: “Не думаю, що ви зробите це, хоча й не применшую Ваших зусиль. Давайте спро­ буємо зберегти мир і дожити до того часу, і тоді ми зможемо побачити, чи вдасться це Вам ”.

Прагнучи до позитивних змін у світі, Кеннеді намагався сформулювати глобальну стратегію нових стосунків. Так, модифікація відносин з країнами Латинської Америки втілилася у програмі “Союз заради прогресу”. Протягом 1961 — 1967 рр. США фінансували в Латинській Америці будівництво об’єктів культурного та соціального призначен­ ня, освіти і т. ін. Американські добровольці з Корпусу миру активно допомагали населенню країн, що розвивалися, вчи­ тися демократії, набувати психології власника, освоювати передові технології.

Доктрина “гнучкого реагування” містила й негативні мо­ менти. У 1964 р. США почали бомбардування В’єтнаму, а в березні 1965 р. перші підрозділи американської армії вступи­ ли в бойові дії на боці південнов’єтнамських сил. Затяжна війна у В’єтнамі виявила безсилля сили. У США розгорнув­ ся масовий антивоєнний рух, який, своєю чергою, спричи­ нив зростання ультраправих рухів і настроїв, що живили расизм і антикомунізм.

Загострення соціально-політичних конфліктів

оціально-політичний спектр у США, як і в Сінших країнах, строкатий: від крайніх лівих до крайніх правих. Останнім притаманний новий ради­

калізм, який еволюціонував з консерватизму і претендував

350

Сполучені Штати Америки

на роль захисника середнього класу як від корумпованої олігархічної верхівки монополістів, так і непродуктивних низів-неробів. Для правих радикалів США характерним є ут­ ворення напівсектантських політичних організацій, таких як “товариство Джона Берча”, що виникло у 1958 р. (Джон Берч — американський розвідник, який загинув у 1945 р. в Китаї і був зведений до рангу першої жертви “холодної війни”). Крайніх правих об’єднував постулат, що вільному ринкові загрожує держава, яка внаслідок змови потрапила до рук лібералів, що наживаються за рахунок середнього класу виробників завдяки несправедливому перерозподілу при­ бутків. Така держава плодить нероб-люмпенів, котрі існують на засоби соціального забезпечення. Серед противників дер­ жавного регулювання, становлення США як соціальної дер­ жави були також Ку-клукс-клан, мінітмени на чолі з Деп’ю, Нацистська партія Рокуелла. Вбивство Роберта Кеннеді у 1964 р. та Мартіна Лютера Кінга в 1968 р. було здійснене під впливом означених організацій, їхньої пропаганди.

Наявність цих організацій, активізація їхньої діяльності свідчили, що в американському суспільстві реакційні ідеї, так само як і демократичні, мають глибокі корені. Не випад­ ково на президентських виборах 1964 р. представник право­ го крила Республіканської партії Б. Голдуотер, котрий про­ повідував найбільш реакційні, шовіністичні погляди, здобув 27 млн голосів, а губернатор штату Алабама Д. Уолес на ви­ борах 1968 р. — 10 млн.

В’єтнамська війна, посилення боротьби між різними політичними угрупованнями, спричинене реформаторством Кеннеді та Джонсона, зумовили також активізацію мо­ лодіжного та негритянського рухів. Молодіжний рух виник як антивоєнний. Юнаки спалювали повістки, ухилялися від при­ зову на військову службу. Рух супроводжувався ідеалістични­ ми пошуками більш справедливого суспільства. Лідери мо­ лодіжного руху проповідували утопічні ідеї утвердження вла­ ди, що спиралася б на любов, думку та творчість. Із закінчен­ ням в’єтнамської війни молодіжний рух пішов на спад.

Значно масовішим і ширшим був негритянський рух. Причини його виникнення мали комплексний характер: соціальний, правовий, расовий тощо. Це був вибух заста­ рілої проблеми, що існувала з часів рабства. У 60-х роках

351

РОЗДІЛ 16

негритянське населення США становило 25 млн чоловік. У 1968 р. рівень безробіття серед негрів становив 7,4 %, удвічі більше, аніж серед білих. Середня зарплата негра ста­ новила 68 % зарплати білого. Проте це не тільки соціальна проблема. Дискримінації зазнавали всі негри, як бідні, так і багаті. Прогресивні сили США у вирішенні негритянської проблеми припустилися двох помилок — спочатку намагали­ ся розчинити негрів у фермерському середовищі, а потім — робітничому, тобто посадити всіх негрів на землю як фер­ мерів, а потім — допомогти їм нормально влитися в амери­ канський робітничий клас. Ні те, ні інше відчутного резуль­ тату не дало.

Інша крайність у підходах до негритянської проблеми ви­ явилась у прагненні до сепаратизму, котрий сповідувала значна кількість негритянських лідерів. Відповідно до їхньої теорії, білі і чорні внутрішньо протилежні і ворожі один од­ ному. Пастор євангелічної церкви М. Л. Кінг обрав інший шлях. Він боровся за громадянські права нефів, їх інтеграцію в американське суспільство і поплатився за це життям.

Внутрішня та зовнішня політика США в першій половині 70-х років. Президентство Ніксона та Форда

Війна у В’єтнамі, негритянський рух, зрос­ тання цін та податків спричинили перемо­

гу на президентських виборах 1968 р. представника Рес­ публіканської партії Р. Ніксона. Річард Ніксон (1913—1994), республіканець і юрист, ішов до влади під лозунгами дотри­ мання законності й наведення порядку в країні й завершен­ ня в’єтнамської війни.

Значний вплив на формування економічної політики Ніксона справила світова валютна криза. У серпні 1971 р. пре­ зидент оголосив про відмову США від обміну долара на золо­ то за твердим курсом. З того часу курс долара як валюти — плаваючий, ринковий. Намагаючись виправити становище, США у 1972 р. вдалися до девальвації долара на 7,9 %. З ме­ тою оздоровлення економіки, що переживала серйозний

352

Сполучені Штати Америки

спад, Ніксон у 1971 р. оприлюднив програму нової еко­ номічної політики. Її основними пунктами були стабілізація цін та зарплати і сприяння бізнесу за рахунок зменшення ви­ трат на соціальні потреби. У цьому проявився неоконсерва­ тизм республіканців. Однак серйозних успіхів досягнуто не було. Зокрема, провалилася спроба зупинити інфляцію за допомогою заморожування цін. А тому в квітні 1974 р. уряд відмінив контроль за цінами та зарплатою і надав податкові пільги підприємцям.

На тлі внутрішніх труднощів адміністрація Ніксона за­ вдяки новим підходам досягла значних успіхів у зовнішній політиці. Зовнішньополітична доктрина Ніксона—Кіссін- джера (Генрі Кіссінджер — державний секретар США в адмі­ ністрації Ніксона) виходила з того, що внаслідок ядерного паритету, котрий встановився між СРСР і США, період кон­ фронтації двох систем має поступитися місцем періодові пе­ реговорів. Уже в 1969 р. між США і СРСР розпочалися пере­ говори про обмеження стратегічних ядерних озброєнь, а в першій половині 70-х років було підписано цілу низку відповідних угод. Серед них Договір про обмеження систем протиракетної оборони, Угода про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1), а також Основи взаємо­ відносин між СРСР і США і торговельна угода 1972 р. Міжнародний аспект угод торкався проблем європейської без­ пеки, Близького Сходу, роззброєння, зміцнення ООН і т. ін. У 1973 р. США вийшли з в’єтнамської війни. Остаточно аме­ риканські війська покинули В’єтнам 1975 р.

Міжнародні успіхи принесли дивіденди республіканцям. На президентських виборах 1972 р. знову переміг Р. Ніксон, проте 9 серпня 1974 р. під загрозою імпічменту, викликаною “ у о т е р г е й т с к о ю справою”, він змушений був залишити президентську посаду. Виявилося, що агентура Білого дому та Федеральне бюро розслідувань (ФБР), не без відома Ніксона, встановили підслуховуючу апаратуру в штаб-квар­ тирі демократів, що розміщувалася в готелі “Уотергейт”. Президентом став віце-президент Джеральд Форд. Уперше за всю історію США прийнято закон про фінансування пре­ зидентських виборів.

70-ті роки були не кращим періодом у післявоєнній історії США. У 1973—1975 рр. мала місце досить відчутна

РОЗДІЛ 16

економічна криза, виявилась гостра нестача енергетичних ресурсів. Випуск промислової продукції скоротився на 9,3 %. У країні 13 млн чоловік стали повністю або частково без­ робітними, прокотилася хвиля страйків. Адміністрація Фор­ да розробила і почала здійснювати програму оздоровлення економіки, що передбачала збільшення виробництва про­ дуктів, активізацію житлового будівництва, подолання енер­ гетичних труднощів.

Дали про себе знати також труднощі політичного харак­ теру. Виплила на поверхню причетність ЦРУ та ФБР до дер­ жавних переворотів у країнах “третього світу”, до замаху на життя їхніх політичних лідерів.

У період президентства Форда закінчилася відлига в аме- рикано-радянських стосунках, чого й слід було чекати. По­ тепління у відносинах двох наддержав спиралося на слабку, хистку основу, на тимчасовий паритет військової сили, що відбивало своєрідну рівновагу сил та високий рівень небез­ пеки для обох сторін. Базових змін, необхідних для налагод­ ження стабільних стосунків, не відбулося. Стратегічні цілі сторін залишалися незмінними. Атому пом’якшення напру­ женості на довготривалу перспективу не могло відбутися. Дії СРСР, пов’язані з розміщенням та націленням ракет серед­ нього радіусу дії СС-20 на Західну Європу, призвели до нового витка гонки озброєнь.

Друга половина 70-х років:

поступове подолання депресії виробництва, нова зовнішньополітична доктрина

період правління адміністрації президента- Удемократа Джеймса Картера (1976—1980)

намітився поступовий вихід економіки з кризового стану. Однак темпи зростання були повільними. В економічній програмі Картера пріоритет надавався розвиткові енергети­ ки, оскільки криза 1973—1975 рр. була насамперед палив­ ною. Тому уряд країни особливу увагу приділив заходам, спрямованим на економію енергоресурсів, створення резервів нафти, збільшення видобутку вугілля, розвиток

354

Сполучені Штати Америки

ядерної енергетики, використання енергії сонця тощо. Вод­ ночас, намагаючись зупинити інфляцію, Картер закликав як працюючих, так і роботодавців до “добровільного” встанов­ лення рівня зарплати і т. ін. Для підтримки стабільного кур­ су долара Картер сприяв створенню фонду іноземної валюти на суму ЗО млрд дол. Однак досягнуті успіхи були меншими, аніж очікувалося. У 1980 р., саме напередодні нових прези­ дентських виборів, спалахнула чергова криза. Погіршилися також стосунки Картера з конгресом. В історію США Картер увійшов як один із найслабкіших президентів. Демократич­ не суспільство не прощає ані промахів, ані відсутності ком­ петентності.

Розвиток міжнародних відносин у період правління 39-го президента США також не сприяв зміцненню його автори­ тету. Знову різко загострилися радянсько-американські сто­ сунки. За інерцією ще тривали переговори про заборону хімічної зброї, інших видів і систем зброї масового знищен­ ня, а міжнародна атмосфера вже наповнювалася тривогою та неспокоєм. Договір ОСО-2, підписаний Д. Картером і Л. Брежнєвим у червні 1979 р. у Відні, внаслідок вторгнення радянських військ в Афганістан, не був ратифікований ні однією, ні іншою стороною. США домоглися згоди західних союзників на розміщення американських ракет середнього радіусу дії в Європі. У 1980 р. була оприлюднена доктрина Картера про можливість ведення “обмеженої” ядерної війни, що було відповіддю американської адміністрації на розгортання Кремлем ракет середнього радіусу дії СС-20 та вторгнення в Афганістан радянських військ.

Загострення радянсько-американських стосунків супро­ воджувалося активізацією американської політики на Близь­ кому та Далекому Сході. У 1979 р. США встановили дипло­ матичні стосунки з КНР. На Близькому Сході вони активно й небезуспішно займалися миротворчою діяльністю. 26 бе­ резня 1979 р. за американського сприяння на основі кемпдевідських домовленостей (вересень 1978 р.) президент Єгипту Анвар Садат і прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін у Вашингтоні підписали мирний договір, тим самим започаткувавши нормалізацію обстановки на Близькому Сході. З Кемп-Девіда почався поворот до пошуку шляхів мирного вирішення близькосхідної проблеми.

355

РОЗДІЛ 16

Зовнішньополітична доктрина Картера виходила з не­ обхідності активного втручання США там, де виникала загро­ за американським життєвим інтересам. Для цього з елітних частин американської армії (морська піхота, аеромобільні війська) були створені “сили швидкого реагування”, які за короткий строк можна було перекинути в будь-який район світу. Попри усі ці заходи, американці вважають тодішню зовнішню політику США періодом суцільних прорахунків.

Перемога республіканців на виборах 1980 р. "Рейганоміка”.

Активізація зовнішньої політики

а чергових президентських виборах, що

Нвідбулися 4 листопада 1980 р., переміг Ро­

нальд Рейган — представник правого крила Республікансь­ кої партії. Колишній кіноактор Голівуду, що знявся у 54 фільмах. У політику новий президент прийшов ще в 1964 р. Мав добрі зв’язки з великим бізнесом.

Економічна політика Р. Рейгана базувалася на програмі “відродження Америки” після неспокійних в економічному плані 70-х років. Ішлося не про радикальне обмеження еко­ номічної ролі держави, а лише про перебудову існуючої ре­ гулюючої політики, підвищення її ефективності.

Прийняті американською адміністрацією заходи дістали назву “рейганоміки”. Вона включала в себе курс на знижен­ ня ставок федеральних податків і надання корпораціям ве­ ликих податкових та інших пільг, спрямованих, насамперед, на стимулювання капіталовкладень, особливо в наукомісткі галузі, обмеження урядових видатків на соціальні потреби, послаблення державної регламентації підприємницької діяльності, скорочення кількості правил і вимог до виробни­ чої та ринкової діяльності, проведення кредитно-грошової політики, спрямованої на подолання інфляції та здійснення установок економічної програми уряду.

Механізм “рейганоміки” звівся до таких моментів: а) при­ ватні корпорації, особливо енергетичні, дістали податкові пільги; б) знижено податки на індивідуальні доходи від 5 до

356

Сполучені Штати Америки

20 %; в) скасовано урядовий контроль за цінами на внутріш­ ньому ринку; г) створено сприятливі умови для нарощуван­ ня імпорту нафти.

Уже з 1982 р. США почали виходити з кризи. А еко­ номіка здійснила найбільш стрімке піднесення за всю після­ воєнну американську історію. Характерними для неї були високий рівень виробництва, нові технології. Щорічний приріст у виробництві становив 4 %, інфляція не перевищу­ вала 2—4 %. Рівень безробіття у країні зменшився з 12 до 5,65 %. Середньорічний доход американця за роки прези­ дентства Рейгана зріс на 9 %. Середньорічний дохід сім’ї із чотирьох осіб сягнув за 30 тис. дол. До цієї категорії належа­ ло 65—68 % усього населення. У 80-ті роки близько третини негритянського населення країни перемістилося до категорії середнього класу. Відбулися значні зміни у структурі найма­ ної праці. Наприкінці 80-х років у сфері послуг працювало 75 % самодіяльного населення. Республіканці зміцнили свої позиції всередині країни.

У зовнішній політиці адміністрації Рейгана простежують­ ся два етапи: перший — з 1980 по 1985 р., другий — з 1985 по 1988 р. Вони визначалися впливом міжнародного становища і, насамперед, тих зрушень, які після 1985 р. відбулися в Ра­ дянському Союзі.

З перших же днів свого президентства Рейган виступив прихильником активізації зовнішньополітичного курсу США, причому в наступальному плані. Виступивши в “ра­ кетному конфлікті” з пропозиціями нульового варіанту або контррозміщення американських ракет середнього радіуса дії, Рейган поставив СРСР перед складною дилемою. Не до­ бившись прийнятного для обох сторін вирішення проблеми, Рейган у 1982 р. закликав до хрестового походу проти “імперії зла”. У 1983 р. почалося розміщення американських ракет “Першинг-2” та “Томагавк” у Західній Європі. 23 бе­ резня 1983 р. Рейган оприлюднив плани “стратегічної обо­ ронної ініціативи” (СОІ). Могутня економіка США на повних обертах включилась у гонку озброєнь. Перед комуністичною небезпекою та ядерною загрозою з боку СРСР США вдалося згуртувати навколо себе країни НАТО.

Проте незабаром події, що почали відбуватися в СРСР, поступово змінили вектор американської зовнішньої політи­

357

РОЗДІЛ 16

ки. Початок горбачовської перебудови США сприйняли обе­ режно, але з оптимізмом. Відбулася серія зустрічей лідерів СРСР і США у Женеві (1985), Рейк’явіку (1986), Вашингтоні (1987), Москві (1988). Зондаж серйозності намірів і зростаю­ че взаємодовір’я вивели сторони на епохальне рішення гло­ бального характеру — підписання договору про ліквідацію цілого класу найновіших озброєнь: ракет середнього радіуса дії, розміщених у Європі.

Зустрічі на вищому рівні стали регулярним, невід’ємним елементом повсякденної роботи лідерів обох наддержав.

Нові економічні мотиви вамериканському постіндустріальному суспільстві

іднесенню американської економіки у 80-х Проках сприяли не тільки “рейганоміка” і третій етап НТР. У світовій економіці, починаючи з 70-х

років, визначилися нові ознаки й особливості. Постає пи­ тання: капіталізм сьогодні — що це таке? Характерним для сучасних Сполучених Штатів Америки стало поширення у зростаючих масштабах ^експлуататорської, у традиційному розумінні цього поняття, власності на знаряддя та засоби ви­ робництва, коли власник і працівник нерідко виступають як одна особа. Водночас спостерігалося зростання масштабів виробництва. Людський чинник перестав грати роль тільки чинника економіки — він став її суб’єктом. Новим процесам сприяла також участь держави у вирішенні проблеми без­ робітних. З 1970 по 1985 р. рівень безробіття зріс у два рази. Проте і вихід із становища було знайдено. У 70—80-х роках увійшло в практику поетапне витіснення працівників з ви­ робництва — спочатку неповний робочий день, потім статус тимчасово непрацюючого. У 1985 р. кількість частково зай­ нятих сягала 15—19 %.

Водночас відбувався процес заміни найманої праці са­ мостійною. Люди спочатку трудилися на власному під­ приємстві в порядку вторинної зайнятості, потім повністю переставали бути найманою робочою силою. Індивідуальна, сімейна, групова трудова діяльність понад 20 років тому діста­ ла назву “неформальної економіки”. Уже на початку 80-х

358

Сполучені Штати Америки

років 39 % домашніх господарств США покривали частину необхідних їм послуг за рахунок цього джерела. Близько 80 % сімей здійснювали ту чи іншу форму самостійної виробничої діяльності. В 1987 р. у цій галузі вироблялося близько 50 % ВНП. Важливим показником появи і поширення “нефор­ мальної економіки” є споживання електроенергії. Амери­ канська сім’я на рубежі 80—90-х років споживала електро­ енергії у вісім разів більше, аніж радянська.

Держава заохочувала розвиток “неформальної еко­ номіки”, стимулювала низькі податки, створювала для мало­ го бізнесу консультаційні служби. Для засновників сімейних і групових підприємств організовувалися курси, друкувалися посібники, здійснювалося інформаційне обслуговування. Скарбниця позбавилася частини податків? Не біда. Зате звільнилася від обов’язків утримувати на державний кошт дедалі більшу кількість людей.

Відходили у минуле заводи з багатотисячними колектива­ ми. їх місце займали товарно-виробничі системи, де в ролі базового виступало середнє за масштабами підприємство, навколо якого формувалася мережа дрібних і найдрібніших постачальників вузлів, деталей і т. ін. Конкуренція при цьо­ му не усувалася, навпаки, ставала ще інтенсивнішою. Субпідрядників вибирали на конкурсній основі. Індуст­ ріальні кустарі стали невід’ємною частиною продуктивних сил суспільства. Характерними рисами малої індустрії (“не­ формальної економіки”) були життєвість, гнучкість, якість. Мала індустрія надзвичайно чутлива до потреб ринку, легко переключається на виробництво нової продукції.

Процес мав важливе соціальне значення. У США на малих підприємствах (кількість зайнятих від 1 до 20 чол.) за 80-ті ро­ ки було створено 88 % усіх робочих місць. Мала індустрія до­ бре пристосовувалася до запитів дрібносерійного вироб­ ництва. Адже в США 75 % номенклатури промислової про­ дукції виробляється партіями по 50 штук. І це забезпечує, насамперед, дрібне виробництво.

Великі компанії, звільняючи працівників, надавали їм технічну та адміністративну допомогу для ведення са­ мостійного бізнесу.

Праця не за наймом стала характерною прикметою су­ часних виробничих відносин на Заході. У США самих лише

359