Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 16

сімейних підприємств налічується понад 14 млн, а в цілому підприємств малої індустрії більш як ЗО млн. Відбувалася, таким чином, депролетаризація, реальним наслідком якої було зростання добробуту людей. У 1989 р. частка ВНП, що виділялася на відтворення робочої сили, становила 60,3 %. Суспільство США називають суспільством 2/3. Ці 2/3 спроможні самі купляти устаткування. Адже воно мінікомплексне і щороку дешевшає, характеризується високою ос­ нащеністю електронними системами.

Індивідуальна праця сприяла економічній самореалізації — відновленню колишнього патріархального господарст­ ва, але на основі процесів індустріалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці.

За нових умов значних метаморфоз зазнав також великий бізнес, і насамперед у соціальному плані. Відбувався стрімкий процес розпорошення власності, її дроблення. У 1987 р. в США налічувалося 47 млн акціонерів, тобто кожен третій дорослий американець — власник-акціонер. Відбува­ лася, таким чином, деперсоніфікація власності. Наприклад, ра заводах Форда працювало 750 тис. робітників, а капітал належав 1 млн акціонерів. Ніхто з них не володів не тільки так званим пакетом акцій, а й навіть одним відсотком капіталу.

Характерною ознакою нового стану власності був також викуп підприємств інженерно-адміністративним персона­ лом дрібних та середніх високотехнологічних фірм. Так, у 1986—1987 рр. у США було викуплено 5388 фірм. Сьогодні у США налічується більш як 10 тис. колективних підприємств. Саморегуляція капіталістичного суспільства заперечує роз­ хоже марксистське твердження про експлуатацію людини людиною. Причому це не поодинокий акт, а процес, пов’язаний з фундаментальними елементами продуктивних сил, що сформувалися протягом останніх десятиріч на ос­ нові зростаючої революції науково-технічного прогресу там, де для цього відкриті всі дороги, де економічна свобода — основа реалізації людських здібностей.

Наступною ознакою було зростання наукомісткості ви­ робництва. Питома вага інженерів та менеджерів у загальній кількості зайнятих збільшилася в США з 17,7 % (1950) до 30 % (1985). Виходячи з цього, вчені-економісти прогнозували,

360

Сполучені Штати Америки

що на початку XXI ст. товари на 90—95 % складатимуться з інтелекту і лише на 5—10 % з енергії та сировини.

Загальні підсумки нових явищ, що виявилися у 80-ті роки

векономіці США, зводяться до таких позитивних наслідків:

1)збільшилися можливості ресурсозбереження, зменшилося споживання нафти, газу, сталі, чавуну тощо, однак суспільне виробництво зростало; 2) при менших затратах досягалася вища ефективність суспільної праці в цілому. Проте найго­ ловніший результат — це поглиблення трансформації індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональ­ ним вирішенням тих багатьох соціальних проблем, які віками були каменем спотикання у людських стосунках.

США в період президентства Дж. Буша

Обраний президентом США у листопаді 1988 р., Дж. Буш не вніс якихось суттєвих

змін у внутрішню та зовнішню політику, закладену адмі­ ністрацією Р. Рейгана. Економічна політика Буша продовжу­ валася в рамках “рейганоміки”. Водночас на діяльність амери­ канської адміністрації вплинули події глобального масштабу, пов’язані з крахом комунізму у Східній Європі. Під впливом цих подій попередні світові функції США зазнали певних мо­ дифікацій. Від конфронтації і “холодної війни” США почали переходити до активної участі в міжнародній політиці створен­ ня “справедливого світу”. У цьому плані проявилася вирі­ шальна роль США в антиіракській коаліції 1990—1991 рр., у підтримці країн, що звільнилися від комунізму, в тому числі й тих, що з’явилися унаслідок розпаду СРСР.

Повернення демократів до влади

У1992 р. до влади повернулися демократи. Білл Клінтон — перший президент США,

який народився після Другої світової війни (1946). Перші кроки нової адміністрації в царині економіки свідчили про

361

РОЗДІЛ 16

відхід Клінтона від “рейганоміки”. Закон, відповідно до яко­ го федеральна влада дістала широкі повноваження для уп­ равління економікою, у палаті представників пройшов з пе­ ревагою у два голоси. У сенаті голоси поділилися порівну і лише підтримка віце-президента Альберта (Ела) Гора дала можливість прийняти президентський законопроект. До по­ силення державного регулювання підштовхнули труднощі та спад в економіці, що намітилися в момент приходу Клінто­ на до влади. Нова адміністрація вдалася до збільшення по­ датків на великий бізнес, боролася проти монополізму. Вод­ ночас надавалися субсидії транспорту, впроваджувалися наукомісткі технології. За допомогою економічних важелів ста­ новище вдалося значно виправити. Американська економіка в 1994 р. розвивалася досить інтенсивно і в 1995 р. ВВП сяг­ нув майже 7 трлн доларів. Адміністрації Клінтона вдалося також провести через конгрес закон про безплатну медичну допомогу для літніх та непрацездатних, реальною основою якого, безперечно, є медичне страхування.

У сфері зовнішньої політики здійснювався курс на фор­ мування міжнародних відносин посткомуністичного періо­ ду. Зусилля дипломатії США були спрямовані на ядерне роззброєння та інтеграцію в демократичний світ колишніх тоталітарних країн. Крах світового комунізму позбавив аме­ риканське керівництво звичних орієнтирів. У правлячих ко­ лах США розгорнулася боротьба навколо проблеми визна­ чення зовнішньополітичного курсу. Ліберали на чолі з Клінтоном виступали за продовження політики, спрямова­ ної на реалізацію миротворчої місії США в усьому світі. Противники цього курсу вказували, що США звалили на се­ бе непосильний тягар, і готові були повернути навіть до політики ізоляціонізму. Перемога на проміжних виборах до сенату та палати представників у листопаді 1994 р. канди­ датів від правого крила Республіканської партії свідчила про зміну настроїв в американському суспільстві. Значна части­ на американців, таким чином, нехтувала лібералізмом Клінтона і прагнула повернутися до “рейганівських часів”. Для Клінтона склалася парадоксальна ситуація: його партія втратила більшість і в палаті представників, і в сенаті.

362

Сполучені Штати Америки

Вибори 1996 р.

Зміни у внутрішньому курсі президента Клінтона

роте на наступних президентських виборах, Пщо відбулися у листопаді 1996 р., знову пе­ реміг Б. Клінтон. А вибори до конгресу, як і минулого разу,

виграли республіканці. Вони здобули 55 місць (проти 45 у де­ мократів) у сенаті і 226 (проти 206) у палаті представників.

Перемога Клінтона була закономірною, оскільки еко­ номіка розвивалася стабільно, збільшувалася кількість зайня­ тих. Лише протягом 1992—1996 рр. у країні створено 10 млн робочих місць, дефіцит бюджету скоротився до 117 млрд дол. Отже, успіхи в економіці були найкращими союзниками адміністрації Клінтона.

Водночас у діяльності адміністрації Клінтона та його віце-президента Ела Гора визначилися й суттєві зміни. Якщо в 1993—1994 рр. Клінтон дотримувався принципів лібе­ ралізму, властивих демократам, то після виборів 1996 р. він змістився вправо. У своєму посланні “Про становище у країні”, оприлюдненому ще на початку 1996 р., Клінтон за­ явив про закінчення “епохи великого уряду” — відмовився від радикальної реформи медичного обслуговування, поста­ вив за мету ліквідацію бюджетного дефіциту до 2002 р., влітку 1996 р. не наклав вето на прийнятий республіканцями закон про обмеження допомоги бідним. Таким чином, пре­ зидент постав прагматиком-центристом, що захищає інтере­ си середнього класу, але не приймає соціал-дарвінізм кон­ серваторів.

Ці ж ідеї простежувалися у виборчій програмі Клінтона. В ній чимало уваги приділялося розширеній комп’ютери­ зації та інтернетизації суспільного життя, збільшенню терміну навчання з 12 до 14 років, включаючи середню шко­ лу і дворічні коледжі, захисту довкілля (промислові викиди вуглекислого газу в США у два-три рази вищі, аніж в інших розвинутих країнах).

У соціальному плані пропонувалося поступово урізувати витрати, переносячи акцент з виплат допомоги по без­ робіттю на створення нових робочих місць, для чого пропо­ нувався комплекс додаткових пільг роботодавцям. Особливо

363

РОЗДІЛ 16

жорстко ставилося питання боротьби зі злочинністю, поши­ ренням наркоманії тощо. Клінтон, таким чином, змістився у бік республіканців (утім, не варто думати, що до цього спо­ нукала республіканська більшість у конгресі, скоріше посту­ лати республіканців виглядали на той час актуальнішими), погодившись з багатьма їхніми пропозиціями (скорочення податків, обмеження державного регулювання тощо). І після 1996 р. діяльність адміністрації Клінтона виявилася нас­ тільки ефективною, що її не змогли затьмарити скандальні історії, пов’язані з іменем президента, які в іншому випадку призвели б до імпічменту.

Відбулися зміни у президентській команді. Державним секретарем замість Уоррена Кристофера стала Мадлен Олбрайт, а міністр оборони Вільям Перрі передав свої функції Вільяму Коєну. У партійному плані відбулося зрушення (чи не вперше після 50-х років) обох партій Республіканської і Демократичної — у бік центру, чому сприяла наявність республіканської більшості в конгресі.

Економічний розвиток США

у90-ті роки

а виборах 1992 р. економічна діяльність

Надміністрації Буша дістала негативну

оцінку. Перед новим президентом постало складне завдан­ ня: ліквідувати дефіцит державного бюджету, підвищити рівень зайнятості економічно активного населення, подола­ ти економічний спад, знизити темпи інфляції і т. ін.

Реструктуризація американської економіки, розпочата ще в період президентства Р. Рейгана, продовжувалася швидкими темпами у 90-ті роки. З 1980 р. економіка США втратила 48 млн робочих місць. Водночас у 80—90-ті роки було створено нові підприємства, які надали 73 млн робочих місць. У 1999 р. 55 % усіх зайнятих працювали на робочих місцях, створених після 1980 р., причому у приватному сек­ торі. У 90-ті роки в США було створено 14 млн нових робо­ чих місць. Продуктивність праці з 1980 по 1996 р. зросла на 20 %. Основою господарства країни стали сучасні високотех-

364

Сполучені Штати Америки

нологічні галузі виробництва товарів і послуг. Адміністрація Клінтона зуміла підтримати процес структурної перебудови національної економіки і добитися успіхів.

Стабільне економічне зростання тривало більш як вісім років. У 1998 р. ВВП досяг астрономічної цифри — понад 7.5 трлн дол. (ЗО тис. дол. з розрахунку на душу населення) і становив 22 % світового ВВП, рівень безробіття зменшився до 4,6 % (у 1992 р. — 7,5 %). Зайнятість у 1998 р. збільшила­ ся на 3,2 млн чол., а інфляція знизилася до 1,6 %. Якщо в 1992 р. бюджетний дефіцит становив 290 млрд дол., то в 1997 р. лише 22 млрд. А в 1998 р. позитивне сальдо державного бю­ джету становило вже близько 70 млрд дол. Продуктивність праці у промисловому виробництві в 1998 р. підвищилася на 2.6 %. Середньорічні темпи економічного розвитку в 1990— 1998 рр. становили 2,2 %. За цим показником США випере­ джали інші країни “сімки”. Фонд заробітної плати сягав 60 % ВВП. Витрати на охорону здоров’я становили 14 % ВВП, на освіту — 7,6, на науку — 2,6 %. Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму (близько 15 тис. дол. на сім’ю з чотирьох осіб) знизилася до 13,7 % (1997). За період 1993—1996 рр. середньорічні темпи збільшення до­ ходів найменш забезпечених верств населення американсь­ кого суспільства (20 %) становили 2,2 %, тоді як найбільш забезпечених прошарків (20 %) — лише 1,7 %. Близько 50 % американців були власниками акцій (на початку 50-х років таких було лише 5 %).

Характерною ознакою сучасної моделі американської економіки є орієнтація на гнучке диверсифіковане і дрібносерійне виробництво, здатне пристосовуватися до потреб споживача. Як у виробництві, так і у сфері послуг це дося­ гається шляхом використання техніки і технології нових по­ колінь, насамперед мікроелектроніки і мікропроцесорів. Причому, в основних типах нової виробничої техніки і тех­ нології провідну роль відігравали промислові роботи, верста­ ти з числовим програмовим управлінням, гнучкі автоматизо­ вані системи, комплекси обробних центрів з системами автоматизованого проектування, ЕОМ усіх типів тощо. Мікроелектронна техніка революціонізувала всю фінансову систему. Широкомасштабна автоматизація стала реальним чинником суспільного виробництва США. Обсяг затрат на

365

РОЗДІЛ 16

НДДКР у 1997 р. перевищив 205 млрд дол. Більш як 65 % усіх досліджень фінансувалося приватним сектором. Серед розвинутих країн на долю США припадало 46 % усіх витрат на НДДКР. Велику увагу керівництво країни приділяло та­ кож проблемам вищої освіти. Наприкінці 90-х років щорічні витрати у цій сфері сягнули 145 млрд дол. Кожен, у кого ви­ никає проблема з оплатою навчання, за грантом Пелла може отримати кредит строком на 10—15 років.

Продовжувався процес зростання масштабів і ролі сфери послуг, де наприкінці 90-х років було зайнято 75 % усіх пра­ цюючих. Це, насамперед, наука і наукове обслуговування, освіта, охорона здоров’я, різноманітні професійні послуги, зв’язок, інформаційне обслуговування, фінанси, торгівля.

Характерним для економічної політики США є також раціональний підхід до визнання тих об’єктивних чинників, яким у той чи інший момент належить визначальна роль у виробництві. Коли наприкінці 80-х років стало зрозуміло, що роль держави у ринковій економіці має певні межі, що вона не повинна пригнічувати конкуренцію й обмежувати самостійність виробників, порушувати економічні та соціальні пропорції між нагромадженням і споживанням, американське керівництво зважилося на значну дерегуляцію, зменшення державного інтервенціонізму в економіці.

Таким чином, на рубежі двох тисячоліть США опинили­ ся в зеніті своєї економічної могутності. Цьому було кілька причин.

По-перше, потужному економічному розвиткові країни у 90-х роках сприяли зовнішньополітичні умови, закінчення “холодної війни”, крах великого системного протистояння. Так, асигнування на військові цілі в 1996 р. становили всього 16,9 % федерального бюджету і 3,6 % ВВП. Бюджет Пентаго­ ну порівняно з періодом президентства Рейгана зменшився удвічі. Закупки озброєнь скоротилися в чотири рази порівня­ но з тим же періодом. Основна увага була зосереджена на розробці озброєнь п’ятого і шостого поколінь. Економічна ефективність сучасної зброї збільшилась. Виробництвом військової продукції сьогодні опікуються кілька корпорацій (“Локхід-Мартін”, “Нортроп-Грумман”, “Боїнг”, “Рейтіон”, “Дженерал Електрік”). У 1,5 раза скорочено чисельність збройних сил. Добре оснащені й потужні, вони сьогодні

366

Сполучені Штати Америки

налічують 1,4 млн чол. Близько 100 великих військових баз та інших об’єктів виявилися зайвими і були ліквідовані в 1997 р. Внаслідок цього високотехнологічні галузі і висококваліфіко­ вані кадри, що звільнилися, задіяні для виробництва цивільних послуг і сучасних технологій подвійного призна­ чення. Водночас відбувалася конверсія науково-дослідниць­ ких центрів.

По-друге, в 90-ті роки США інтенсивно включилися у світовий інтеграційний процес (НАФТА, АТЕС), поставили собі за мету до 2005 р. створити зону вільної торгівлі, яка об’єднає 34 країни американського континенту. Уже в перші роки після підписання НАФТА (1994) товарообмін США з Канадою та Мексикою збільшився на третину.

По-третє, посилилась глобалізація та інтернетизація аме­ риканської економіки, зміцнювалися її зв’язки зі світовою економікою. Тільки за перший термін президентства Клінто­ на США уклали більш як 200 торговельно-економічних угод із зарубіжними країнами. Діяльність транснаціональних ком­ паній США охоплює увесь світ. Відбувається їх проникнення на терени колишнього Радянського Союзу. Зокрема, корпо­ рації США беруть участь у чотирьох із п’яти проектів ос­ воєння каспійської нафти Азербайджану. Важливим елемен­ том глобалізації економіки США було зростання масштабів торговельних операцій. За період 1994—1996 рр. експорт по­ слуг і товарів із США збільшився з 698,3 до 835,7 млрд дол., за рахунок чого у країні створено 1,5 млн робочих місць. Гло­ балізація зв’язків також активно вплинула на інвестиційну політику США за рубежем. У 90-ті роки обсяг прямих амери­ канських інвестицій збільшився у 2,6 раза і в січні 2000 р. становив 1132,6 млрд дол. (перше місце у світі). Найбільші реципієнти американських інвестицій — Велика Британія (213 млрд дол.), Канада (111,8 млрд), Нідерланди (106,6 млрд). На 15 держав ЄС припадало 512 млрд дол., що складало 45 % усіх прямих зарубіжних інвестицій США.

По-четверте, важливу роль відіграв процес реформуван­ ня системи управління й організації економіки. Так, відбу­ лися внутрішні структурні зміни у фінансовому секторі. Ве­ ликі банки і страхові компанії в інвестиційному процесі поступилися значною мірою гнучкішим колективним фон­ дам, фондам ризикового капіталу. Разом з тим американські

367

РОЗДІЛ 16

корпорації систематично здійснювали навчання і перена­ вчання свого персоналу. Йдеться насамперед про освоєння нових інформаційних систем і нових технологій. З цією ме­ тою щорічно інвестувалося 100 млрд дол.

По-п'яте, важливим чинником тривалого економічного піднесення було збільшення приватних інвестицій. На них припадало ЗО % приросту ВВП після 1991 р., насамперед у новітніх галузях. Так, у 80—90-ті роки на американські кор­ порації припадало 40 % усіх світових інвестицій в комп’юте­ ризацію. До того ж держава різними пільгами всіляко заохо­ чувала компанії здійснювати інвестиції в освіту та підготов­ ку наукових кадрів, убачаючи в цьому основу підвищення конкурентоспроможності економіки та зміцнення мате­ ріального добробуту США.

Аграрна політика

ільське господарство CLLLA, як складова час­ Стина господарського комплексу, є важли­ вим засобом внутрішньої та зовнішньої політики. З часів

Рузвельта воно завжди перебувало в центрі уваги прези­ дентських адміністрацій. Закон “Про продовольчу безпеку”, прийнятий у 1985 р., мав орієнтувати фермерське господар­ ство на ринок. Того ж року було започатковано програму ви­ ведення з виробництва близько 10 % земельних площ, зайнятих під сільськогосподарськими культурами (15— 17 млн га). Фермери, які брали участь у програмі, зобов’язу­ валися висівати на них траву або висаджувати дерева, за що отримували від держави грошову компенсацію (155— 160 дол. за 1 га у 1992 р.).

Відповідно до “Закону про продовольство, сільське гос­ подарство, консервацію і торгівлю” (1990) державна підтримка надається фермерам, які орієнтуються на вироб­ ництво експортної продукції. Передбачена законом 1985 р. програма стимулювання експорту в 1990 р. була посилена програмою збуту, згідно з якою із резервів ТКК (“Товарнокредитна корпорація”) дозволялося виплачувати субсидії експортерам деяких видів продукції.

368

Сполучені Штати Америки

У1996 р. конгрес прийняв федеральний закон “Про рефор­ мування і розвиток сільського господарства”, що дістав назву “Свободу фермам”. На відміну від закону 12 травня 1933 р., який запровадив державне регулювання ринку сільськогоспо­ дарської продукції, закон 1996 р. припинив втручання у спра­ ви фермерів і регулювання процесу ціноутворення, скасував обмеження посівних площ під окремі культури.

Уряд дає можливість виживати найбільш ефективним підприємствам. Фермерам, які бажали взяти участь у дер­ жавних програмах, виділялися певні кошти, сума яких по­ ступово знижуватиметься. Так, у період з 1996 по 2002 р. об­ сяг державних асигнувань, призначених для реалізації згада­ них програм, зменшився з 5,6 млрд до 4 млрд дол.

Якщо фермер виконує державний контракт на вирощу­ вання певних культур, то він отримує від місцевого уп­ равління сільського господарства субсидії на суму 40 тис. дол.

Уновому законі передбачено кредит під заставу про­ дукції, зокрема під зерно, вивезене на сховище в ТКК. Як правило, цю продукцію фермер не забирає назад, а у визна­ чений термін оплачує нею кредит на основі заставних цін (заставні ціни встановлюються урядом на початку сільсько­ господарського року з розрахунку 85 % фактичної середньої ціни за минулі п’ять років).

Уряд надає підтримку також виробникам цукру та арахісу. Ринок цих товарів перебуває під надійним захистом імпорт­ них річних квот, які залишаються незмінними (1,22 млн т для арахісу і 1,36 млн т для цукру).

Законом передбачалося також створення Національного продовольчого резерву. Він включає пшеницю, кукурудзу, сорго, рис. До 1996 р. резерв існував тільки на пшеницю. 1,3 млрд дол. передбачено витратити протягом семи років на природоохоронні засоби і 1,5 млрд на розвиток малого бізне­ су у сільськогосподарській місцевості.

Експорт продовольства має закріпити пріоритет Сполу­ чених Штатів у сфері сільгоспвиробництва. На цю справу працюють 2,9 млн приватних власників землі. Середня фер­ ма сьогодні — це 121 га земельних угідь. Земельна площа США — 916 млн га, з них 765 млн (80 %) використовується

усільському господарстві. Воно у США високопродуктивне

йраціональне. Нині один працюючий у сільському госпо­ дарстві забезпечує продукцією 120 чоловік.

369