1.2. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Модель комплексного аналізу інвестиційної привабливості підприємства повинна містити мінімальну кількість коефіцієнтів і таблиць, що відображають лише ті дані, які цікавлять керівника підприємства або потенційного інвестора.

Модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства може використовуватися не тільки для залучення зовнішнього капіталу у виробництво. З її допомогою керівниц­тво підприємства може визначити власну конкурентоспроможність на ринку.

Розглянемо найбільш розповсюджені показники детальніше.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку власного капіталу в сукупному, іншими словами, величину залежності від кредиторів. Прийнято вважати, що економічно доцільне значення даного коефіцієнту має бути більше 0,50, тобто власний капітал у сукупному повинен становити частку не менше 50%. Чим далі це значення у бік зменшення, тим більша залежність від кредитів, і навпаки, чим відсоток більший, тим менша ця залежність. Вважається, що інвестор буде настільки охочіше вкладати свій капітал у підприємство, наскільки частка власного капіталу в сукупному буде більшою. Адже тоді підприємство з більшою ймовірністю зможе виплатити свої зобов’язання власними силами. Крім того, за великої частки кредитних ресурсів потрібно, як правило, виплачувати великі відсотки, і тоді капіталу на дивіденди та розвиток буде менше.

До того ж, якщо в певний момент всі кредитори вимагатимуть повернення боргів, то підприємство зможе реалізувати половину свого майна і віддати їх, навіть якщо інша половина за якихось причин буде заарештована (звідси й норматив 50%). До речі, на цей показник звертають увагу не тільки інвестори, а й кредитори під час розгляду питання про надання позик.

З іншого боку, дуже популярною є думка про те, що підприємство не може нормально розвиватися, користуючись виключно власними грошима. Головним аргументом на користь даного твердження є відсутність великих обігових коштів, якими підприємство може користуватися, коли не залучає кошти зі сторони.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення різних джерел фінансування діяльності (власного і позикового капіталу). Максимально допустиме значення цього коефіцієнта таке, що засвідчує не тільки ступінь ризикованої діяльності, а й можливість погасити борги власним капіталом. Нормативне його значення – 0,50. Правильно проаналізувавши коефіцієнт фінансової стійкості, інвестор може зробити багато корисних висновків. Зрозуміло, що зростання боргових зобов’язань підвищує ризик втрати платоспроможності. Борги треба повертати, як правило, з відсот­ками, подекуди дуже великими. З іншого боку, борги не тільки збільшують ризик, вони збільшують і доходи підприємства. Адже додаткове залучення капіталу (нехай і позикового) сприяє збільшенню обігу і, відповідно, зменшенню собівартості та збільшенню прибутку. Саме тому важливо правильно розпоряджатися своїми боргами і слідкувати за показником фінансової стійкості.

Коефіцієнт інвестування. Це достатність власного капіталу для покриття необоротних активів і участь власного капіталу у формуванні активів. Економічно доцільне значення – більше1. Чим вище значення показника порівняно з одиницею, тим міцніший фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт маневрування. Значення цього коефіцієнта може змінюватися залежно від структури капіталу. Нормативне значення: 0,40–0,60.

Збільшення значення цього коефіцієнта характеризує позитивні зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки це означає, що в нього збільшуються можливості маневрування власними коштами. Для кожного інвестора важливе більш вільне володіння грошима, адже в такому разі значно більше їх можна направити на капітальні інвестиції та соціаль­ні потреби власників. І, навпаки, чим менше вільних грошей залишається у розпорядженні власника, тим більша ймовірність збанкрутувати. До зменшення рівня вільних коштів можуть призвести насамперед значне залучення кредитів, неправильна цінова політика керівництва, неправильний напрямок розвитку тощо.

Коефіцієнт поточної ліквідності. З його допомогою визначають спроможність підприємства виконувати свої зобов’язання за рахунок власних оборотних активів. Вважається, що оборотні активи повинні в 1,50–2,50 рази перевищувати боргові зобов’язання, тобто нормативна величина цього показника – 1,50–2,50. За такої умови за рахунок реалізації оборотних активів забезпечується розрахунок за своїми зобов’язаннями.

Надмірно низьке значення коефіцієнта говорить про можливу втрату платоспроможності, а надмірно високе – про неефективність використання позикового капіталу і, як наслідок, низьку рентабельність власного капіталу.

Кожен інвестор розуміє, наскільки важлива здатність своєчасно розраховуватися за зобов’язаннями. Адже, якщо ресурсів для погашення недостатньо, то здійснюється пошук додаткових ресурсів (наприк­лад, банківські кредити з відсотками), відкладаються інші важливі платежі (без яких навіть неможливе виробництво), а це додаткові витрати в майбутньому. Це може призвести до того, що зобов’язання зростатимуть швидше за активи. Коефіцієнт поточної ліквідності показує, наскільки короткострокові зобов’язання покриті короткостроковими активами, які повинні будуть обернутися в гроші за період, що дорівнює терміну погашення зобов’язань.

Фондовіддача показує величину виручки від реалізації продукції на 1грн активів. Чим більша фондовіддача, тим ефективніше використовуються активи, тобто капітал, вкладений у них.

Підвищити фондовіддачу можна не лише купівлею нового, дуже дорогого обладнання і введенням найновішої технології. Тому аналізувати причини низької фондовіддачі треба дуже обережно. Її можливо підвищити збільшенням коефіцієнта змінності устаткування, усуненням позапланових простоїв машин та устаткування, зниженням трудомісткості продукції, усуненням браку, що набагато дешевше. Для інвестора показник фондовіддачі цікавий насамперед тим, що завдяки йому можна розрахувати об’єм капітальних вкладень на майбутнє. Не секрет, що майже на всіх підприємствах України оновлення матеріально-технічної бази відбувається повільними темпами. Тому проблема підвищення ефективності використання основних фондів набуває дедалі більшого значення.

Поряд із фондовіддачею треба проаналізувати коефіцієнт оновлення основних засобів, який характеризує рівень фізичного і морального оновлення основних засобів. Цей показник повинен постійно збільшуватися, але обов’язково з урахуванням інфляції.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу, показує наявність чи відсутність його збільшення. Чим вище чистий прибуток, отриманий у результаті господарської діяльності, тим вища рентабельність. У сучасних умовах прийнято вважати, що власний капітал ефективно використаний тоді, коли його дохідність перевищує дохідність довгострокових інвестицій у банку. Рентабельність сукупного капіталу характеризує операційну ефективність підприємства.

Період погашення кредиторської заборгованості. Це середній термін погашення підприємством короткострокової заборгованості. Збільшення показника свідчить про збільшення заборгованості, але за наявності цього збільшення потрібно звертати увагу на коефіцієнти фінансової залежності та фінансової стійкості.

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості показує, за яку частину кредиторської заборгованості підприємство може розрахуватися за рахунок своїх дебіторів протягом року. Нормативне значення цього показника – 1. Чим менше його значення, тим більша ймовірність наявності проблем зі сплатою кредитів.

Рентабельність виробництва показує ефективність витрат на виробництво. Цей показник є найбільш якісним виміром економічної ефективності виробництва, оскільки він найточніше вимірює величину прибутку з розмірами тих витрат, за рахунок яких він отриманий. Поряд з рентабельністю виробництва для інвестора цікавою буде і рентабельність окремих видів продукції. Адже в загальній рентабельності виробництва є рентабельність всіх видів продукції, одні з яких можуть бути прибутковими, а інші збитковими.

Рентабельність окремих видів продукції допоможе зрозуміти, з чого складається прибуток чи збиток підприємства, і прийняти рішення про відмову від виробництва збиткових видів продукції та збільшення випуску прибуткових. Чи, навпаки, якщо збиткові види продукції мають для підприємства стратегічне значення і відмова від їх випуску неможлива – допоможе розробити комплекс заходів для підвищення рентабельності продукції та виробництва загалом.

Рентабельність обороту дає змогу підприємству збільшувати власний оборотний капітал та підвищувати платоспроможність. Для забезпечення само­окупності підприємство повинно забезпечувати рівень рентабельності більше 5% обороту.

Даний аналіз показників не потребує широкої інформаційної бази і не вимагає великих витрат часу, його можна розцінювати як експрес-аналіз. Звичайно, для прийняття остаточного рішення про вкладення (або не вкладення) коштів у підприємство інвестору може знадобитися більше інформації. Але для того щоб зорієнтуватися і зробити максимум висновків для себе, цього достатньо.

В таблицях 1.1 та 1.2 наведено механізм та методику визначення типу фінансової стійкості, яка в свою чергу допомагає в аналізі інвестиційної привабливості підприємства.

Таблиця 1.1

Визначення типу фінансової стійкості підприємства

Оцінка	Характеристика
1	2
Абсолютна стійкість	Величина власного обігового капіталу більша, ніж величина запасів
Нормальна стійкість	Планові джерела фінансування дорівнюють величині запасів
Нестійкий фінансовий стан	Відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення кредитів банку для тимчасового поповнення оборотних засобів
Кризовий фінансовий стан	Підприємство знаходиться на межі банкрутства, при якому сума запасів більша за суму планових джерел фінансування та залучених тимчасово вільних джерел

Аналіз фінансової стійкості ґрунтується на відносних показниках, тому що в умовах інфляції абсолютні показники дуже важко привести в порівнянний стан.

Таблиця 1.2

Методика визначення типу фінансової стійкості

№	Показник	Сума
1	2	3
1	Власний капітал
2	Необоротні активи
3	Власні обігові кошти	рядок 1 – рядок 2
4	Довгострокові зобов’язання
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів	рядок 3 + рядок 4
6	Короткострокові кредити і позики

Закінчення табл.. 1.2

1	2	3
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів	рядок 5 + рядок 6
8	Запаси
9	Надлишок або нестача основних обігових коштів	рядок 3 – рядок 8
10	Надлишок або нестача власних і довгострокових кредитів	рядок 5 – рядок 8
11	Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів	рядок 7 – рядок 8
12	Тип фінансової стійкості

Надзвичайно проста в розрахунках, ця методика може використовуватися не лише для залучення зовнішнього капіталу. Результати її дуже корисні керівництву підприємства. Своєчасно розрахована, вона дає можливість в разі нестійкого або кризового фінансового стану визначити напрямки вирішення цієї проблеми, а в разі нормальної стійкості – знайти інвестора.

Використання даної моделі дає змогу потенційному інвесторові оцінити перспективи своїх вкладень та обрати об’єкт, який максимально відповідав би їхнім потребам. При цьому можливе порівняння даного підприємства з іншим або з якимось визначеним еталонним підприємством.

Фінансово-економічний аспект інвестиційної привабливості підприємства визначається багатьма факторами, які неможливо аналізувати окремо. Тільки сукупність їх дає можливість отримати повну загальну картину діяльності підприємства.