2.2 Джерела фінансування бюджетного дефіциту за 2010-2012 роки та методи його регулювання

Незважаючи на певні успіхи нашої держави у фінансовій стабілізації економіки, залишається без змін на краще найважливіший фактор, що її визначає, – дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов’язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв’язку між розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинутих країнах переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обмежує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розробки напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Загалом, фінансування дефіциту бюджету характеризується такими ознаками:

— операції з фінансування дефіциту бюджету включають як надходження, так і витрачання бюджетних ресурсів;

— у бюджеті фінансування дефіциту відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;

— так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування дефіциту бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";

— операції з фінансування дефіциту бюджету мають на меті:

профінансувати бюджетний дефіцит, погасити державний борг, покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету, забезпечити ліквідність бюджетного фонду;

— розмір бюджетного дефіциту (або надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним —дефіциту, а інакше — профіциту) [17, c. 13].

У фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути: кошти, що надходять від продажу державних активів, проведення державою активних операцій, та кошти, що надходять у тимчасове використання на поворотній основі — державні запозичення.

Продаж державних активів для покриття дефіциту вважається досить рідкісним явищем, яке характерне для перехідних економік. Залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам, тому не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинно мати цільовий характер. Враховуючи обмеженість державних активів, цей метод не є універсальним, а є разовим. Проведення державою активних операцій передбачає повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; пред’явлення цінних паперів з метою одержання доходів; та використання коштів, накопичених на казначейському рахунку.

Державні запозичення є найпоширенішим методом покриття бюджетного дефіциту в сучасних умовах. Вони реалізуються у вигляді випуску державних цінних паперів та отримання позик шляхом укладання кредитних угод. За територіальним розміщенням державні запозичення можуть бути внутрішніми (коли кошти залучаються від вітчизняних юридичних та фізичних осіб) та зовнішніми (коли кошти залучаються від зарубіжних юридичних та фізичних осіб, від урядів інших країн та від міжнародних фінансово-кредитних організацій). За термінами надання державні позики можуть поділятися на короткострокові (надаються на термін до одного року), середньострокові (від 1 до 10 років) та довгострокові (від 10 років).

З огляду на стан економіки та її нагальні проблеми наша держава найбільше зацікавлена в отриманні довгострокових низькопроцентних кредитів. Що стосується вибору місця розміщення, то необхідно враховувати, що в результаті, наприклад, зовнішніх запозичень надходження коштів спричиняє зростання загального обсягу фінансових ресурсів країни, а це дає змогу збільшити сумарний попит держави на товари й послуги вітчизняного виробництва або оплатити імпорт. Збільшення припливу іноземної валюти сприяє зміцненню національної грошової одиниці. Вигоду від надання кредитів (у вигляді плати за обслуговування) мають при цьому іноземці, до яких по закінченні терміну кредиту повертаються кошти. Що ж до внутрішніх запозичень, то вони уможливлюють перерозподіл наявних у країні ресурсів між секторами економіки. Однак це не супроводжується зростанням загального попиту. Надмірний розвиток ринку внутрішніх запозичень зумовлює скорочення інвестицій у виробництво. Вигоду від надання кредитів мають національні агенти, а капітал після використання залишається в країні [18, c. 120– 121].

Отже, показники основних методів фінансування бюджетного дефіциту за 2010-2012 роки можна побачити в табл.2.4

Переважання внутрішніх запозичень над зовнішніми в деякій мірі пояснюється наявністю валютних ризиків, що супроводжують запозичення в іноземних валютах на зовнішніх ринках. Окрім цього, витрати центрального банку пов’язані з обмеженням пропозиції надлишкової грошової маси в економіці, що утворюється у зв’язку з фінансуванням дефіциту бюджету за рахунок іноземних запозичень, та витрати, пов’язані з поповненням валютних резервів, підвищують загальну вартість запозичень в іноземних валютах.

Також, зростають відсоткові ризики та ризики рефінансування державного боргу, пов’язані з поточною кризою ліквідності на світових фінансових ринках, наслідки впливу яких ставлять під загрозу виконання державою своїх зобов’язань й функцій, та економічну незалежність держави .

Таблиця 2.3

Фінансування дефіциту державного бюджету України впродовж 2010-2012 років, млн.грн.

	2010	2011	2012
Загальне фінансування	57745,4	44755	25 129, 4
І Фінансування за борговими зобовязаннями	76442,2	54600	31 585
1.1 Запозичення, у тому числі частка:	100258,4	80700	98 484
внутрішніх запозичень, %	66,02	66,2	65
зовнішніх запозичень,%	33,98	37,8	35
1.2 погашення, у тому числі частка	-23796,2	-45600	-65 899
внутрішніх забовязань, %	71,7	70,3	52
зовнішніх забовязань,%	28,3	29,7	48
2. Надходження від приватизації державного майна	10000	11500	5662
3. Фінансування за активними операціями	-28716,8	-21345	-17 455

В українській бюджетній практиці операції з фінансування бюджету згруповані в три групи: фінансування за борговими операціями; надходження від приватизації державного майна; фінансування за активними операціями. Останні відображають управління ліквідністю бюджету. Класифікація фінансування бюджету за борговими операціями здійснюється за двома ознаками: за типом боргового зобов' язання і за типом кредитора.

Основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Цілком очевидним є рефінансування державного боргу і розгортання в Україні боргової спіралі.

Проаналізуємо більш детально 2011 рік.Завдяки зусиллям Уряду із забезпечення стабілізації системи державних фінансів в рамках виконання Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» за підсумками 2011 року вдалося продовжити розпочату в попередньому році тенденцію до скорочення дефіциту бюджету та стримання зростання державного боргу.

Незважаючи на те, що Україна не тільки не пішла шляхом зменшення соціальних стандартів, як деякі країни Європи, але й забезпечила їх збільшення виходячи із реальних можливостей економіки та бюджету, дефіцит державного бюджету за підсумками 2011 року був одним з найнижчих порівняно з іншими країнами світу (1,8 відсотка ВВП в Україні проти 4 відсотків ВВП в Єврозоні, 8,9 відсотка ВВП в Японії, 10 відсотків ВВП в США).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було встановлено граничний показник дефіциту Державного бюджету України на рівні 35,3 млрд. гривень.

Фактичний рівень дефіциту державного бюджету в 2011 році становив 23,6 млрд. гривень.

Зусилля Уряду зі стабілізації системи державних фінансів, розсудлива політика управління державним боргом дали змогу повернути підірвану попередньою владою довіру іноземних інвесторів до України та відновити доступ на зовнішні ринки капіталу.

Державних запозичень у 2011 році здійснено на суму 80,7 млрд. гривень.

Надходження внутрішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2011 рік дорівнювали 53,4 млрд. грн., з яких 27 млрд. грн. становлять надходження від випуску ОВДВ для фінансування дефіциту державного бюджету, 8,9 млрд. грн. – для капіталізації банківських установ, 12,5 млрд. грн. – поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» та 5 млрд. грн. – для кредитування Аграрного фонду.

Надходження від зовнішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2011 рік становили 27,3 млрд. грн., з яких: 22,7 млрд. грн становлять надходження від випуску ОЗДП, 4,6 млрд. грн. – кошти на впровадження спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів розвитку.

Незважаючи на високу волатильність міжнародних ринків капіталу, Урядом двічі в 2011 році було здійснено розміщення єврооблігацій за низькими відсотковими ставками: у лютому 2011 року – на суму 1,5 млрд. дол. США, у червні 2011 року – на суму 1,25 млрд. дол. США.

В умовах суттєвого погіршання ситуації на європейських та світових фінансових ринках з метою забезпечення фінансування державного бюджету у 2011 році було введено нові боргові інструменти:

– облігації внутрішньої державної позики з індексованою вартістю (протягом жовтня–грудня 2011 року було залучено 8 млрд. гривень);

– короткострокові та середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті (протягом грудня 2011 року було залучено 3,3 млрд. гривень).

Незважаючи на нестабільну ситуацію на міжнародних ринках капіталу та погіршення глобальної макроекономічної кон’юнктури, протягом 2011 року істотних змін щодо суверенних кредитних рейтингів України не відбулося.

Витрати державного бюджету на погашення державного боргу за 2011 рік становили 45,6 млрд. грн., в тому числі погашення державного внутрішнього боргу – 32,1 млрд. грн., погашення державного зовнішнього боргу – 13,5 млрд. гривень.

Майже половину дефіциту бюджету у 2011 році було профінансовано за рахунок неборгових джерел. Так, від приватизації державного майна у 2011 році до загального фонду Державного бюджету України надійшло 11,5 млрд. грн., що на 14,8 відсотка перевищує показник, затверджений Верховною Радою України.

Порівняно з 2010 роком надходження від приватизації зросли в 10,5 раза, або на 10,4 млрд. гривень, порівняно з 2009 роком – в 14 разів, або на 10,7 млрд. гривень.

Найбільші надходження від продажу державної власності на конкурсних торгах у 2011 році були забезпечені продажем 92,71 відсотка акцій ПАТ «Укртелеком» за 10,6 млрд. грн. та 25 відсотків акцій ПАТ «Київенерго» за 0,5 млрд. гривень.

За даними Прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [19] передбачається скорочення дефіциту державного бюджету з 1,6 відсотка ВВП у 2012 році до 1 відсотка у 2013 та 1,5 відсотка у 2014 році, що забезпечить помірковане зростання темпів державного боргу, яке не перевищуватиме темпи зростання ВВП. Утримання зазначеного рівня дефіциту планується досягти завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації бюджетних видатків.

В Україні боротьба із незбалансованістю бюджету розпочалася з прийняття Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" , нової редакції Бюджетного кодексу [1], прийняття Податкового кодексу, Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" .

Аналіз змісту зазначених документів та перші результати апробації їх на практиці вказують на необхідність поступового доопрацювання та внесення змін у їх положення. Однак, прийняття цих, подекуди незовсім "популярних" законодавчих актів, є реальним початком економічних реформ, що вкрай необхідні нашій державі для подальшого збалансування бюджетів, оскільки прагнення до цього прописане в головному документі держави - ч. 3 ст. 95 Конституції України. Крім того, це дасть можливість переглянути склад та структуру видатків державного бюджету та переорієнтувати соціально спрямований бюджет споживання на бюджет розвитку. Беззаперечною є пріоритетність функції соціального захисту держави своїх громадян, однак, і беззаперечним є те, що без налагодженої роботи реального сектору економіки, без відпрацювання реальних стимулів та зацікавленості громадян у створенні суспільного продукту (а не очікуванні соціального захисту) не може йти мова навіть про наявність простого відтворення в економіці держави.

Необхідним є подальший розвиток внутрішнього ринку державних запозичень, що стане першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням світового досвіду. Тому, для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних запозичень необхідно:

1) поліпшити пропозицію державних цінних паперів шляхом регулярного розміщення широкого спектра облігацій внутрішньої державної позики за строками обігу в обсягах, що забезпечать виконання плану державних запозичень, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік;

2) підвищити ліквідність державних цінних паперів шляхом: розроблення нормативно-правових актів, що сприятимуть використанню державних боргових зобов'язань як інструмента управління ліквідністю; та розширення кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів;

3) поліпшити імідж держави як позичальника через підвищення передбачуваності та прозорості державного запозичення з допомогою запровадження загальноприйнятих міжнародних процедур та формул нарахування відсотків за державними зобов’язаннями для стимулювання попиту на них.

Таким чином, існування в Україні бюджетного дефіциту зумовлене необхідністю проведення різноманітних важливих реформ у соціальній, економічній, адміністративній та інших сферах. Тому, необхідним є вибір оптимальних джерел його фінансування. Зокрема, доцільним є здійснення запозичень державою на внутрішньому ринку ніж на зовнішньому, оскільки, внутрішні запозичення не призводять до значного зростання інфляції, відсоткових і валютних ризиків та іншого. Окрім цього, розвинутий ринок внутрішніх державних запозичень виступає важливим інструментом здійснення ефективної грошово-кредитної політики країни.

Тому, в подальшому необхідним є розвиток внутрішнього ринку державних запозичень, що дозволить мобілізувати необхідні кошти для виконання державою її функцій і здійснення платежів за бюджетним дефіцитом [20].

Висновок

Дефіцит державного бюджету виступає важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище держави. В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні державної інфраструктури, підвищенні якості соціальних і адміністративних послуг.

Проте у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

Основні шляхи вдосконалення процесу формування бюджетів та їх дефіцитів повинні бути направлені на:

1) запровадження жорстокого контролю за раціональним та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів;

2) відмову від практики залучення кредитів Національного банку для покриття дефіциту бюджету;

3) відмову від покриття дефіциту бюджету за рахунок залучення коштів від розміщення державних цінних паперів;

4) запровадження виваженої податкової політики за рахунок упровадження системи оподаткування, яка базується на зменшенні кількості податків, та інші.

Планування і прогнозування бюджетного дефіциту повинно базуватися на розрахунках показників виконання планів надходження доходів по елементному аналізу та передбачати зміни їх надходження у поточному та найближчому періоді.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України зі змінами та доповненнями від 16.04.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.zakon.rada.

2. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-reading.org.ua

3. Де’мянишин В. Складання проекту бюджету держави: прагматика, проблематика та шляхи удосконалення / Де’мянишин Василь // Світ фінансів — 2007. — № 4. — С. 100–115.

4. Юрій С. І. Фінанси / С. І. Юрій, В. М. Федосов // Тернопільськ. нац. екон. унт. — К. : Знання, 2008 — 611 С.

5. Кириленко О.П. Становлення доктрини фінансової системи України / Кириленко О.П., Лютий І.О., Пересада А.А. // Терноп. нац. екон. ун-т. — Т.: Економічна думка, 2009 — 190 С.

6. Заруба О.Д. Моделювання взаємозв’язку дефіциту бюджету та економічної динаміки // Фінанси України – 2009 – №12. – С. 5–23.

7. Економічна енциклопедія: У трьох томах. – Т. 2 / Ред. кол. С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія” - 2009 – 848 С.

8. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент / Л.Д. Сафонова // Київ. нац. екон. ун–т. – К.: КНЕУ - 2009 – 186 С.

9. .Козацький В.П. Зниження бюджетного дефіциту // Економіка, фінанси, право. – 2009 – №6 – С. 16–18.

10. Лебеда Г.Б. Методологічні аспекти визначення дефіциту бюджету та державного боргу // Фінанси України – 2009 – №3 – С. 139-145.

11. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв’язання // Фінанси України. – 2009 – №5 – С. 83–87.

12. Чугунов І. Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання / І. Я. Чугунов. – К.: НДФІ - 2010 – 259 С.

13. Державна служба статистики України. Зведений бюджет України у 1992–2012 роках (за даними Державного казначейства України) / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

14. Про Державний бюджет України на 2011 рік: закон України від 23.12.2011 № 2857-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

15. Про Державний бюджет України на 2010 рік: закон України від 27.04.2010 № 2154-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

16. Про Державний бюджет України на 2012 рік: закон України від 22.12.2011 № 4282-VI / Верховна Рада України / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

17. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України – 2011 - № 1. С. 13 – 23.

18. Антологія бюджетного механізму. Монографія. / Під ред. проф. С.І. Юрія. –Т.: Економічна думка - 2001. – 250 С.

19. Програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/c

20. Про затвердження прогами управління державним боргом на 2012 рік: наказ Міністерства фінансів України від 01.02. 2012 № 67 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/c

держаний бюджет дефіцит

Додаток А

Размещено на Allbest.ru