4. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності

Текст (від лат. textum- тканина, сплетіння, з'єднання) - максимальна одиниця мови. Повний розгорнутий виклад матеріалу з обраної теми.

Зв'язний текст – це відрізок усного чи писемного мовлення, для якого властиві протяжність, тематична цілісність, логічна єдність і здатність членуватися на менші складові частини. Зв'язність тексту характеризується певною послідовністю речень, абзаців, що визначаються смисловим зв'язком і відповідають задуму автора. Від зв'язного слід відрізняти незв'язний текст, що є сукупністю логічно і тематично не пов'язаних між собою висловлювань. Такі тексти аналізуються з погляду мовленнєвих помилок.

Розрізняють усні й писемні тексти, художні й нехудожні, прозові й віршові, монологічні й діалогічні, розповідь, опис, роздум, абзац, макротекст і мікротекст тощо.

Усний текст – продукт живого мовлення, письмовий – продукт письма чи друкування. Кожний з них має відповідно властивості усного чи писемного мовлення. Усний текст сприймається на слух, писемний – візуально.

Художньому тексту властиві образність, що виявляється у майстерному змалюванні картин і образів засобами художнього слова, та конкретно-чуттєвий елемент, який бере участь у створенні чуттєво-емоційних вражень. Саме цим відрізняються тексти художнього стилю від інших. Певні властивості художнього стилю мають окремі тексти розмовного та публіцистичного стилю.

Нехудожні тексти визначаються більшою інформативністю, докладністю і відсутністю художньої образності. Це тексти наукового, офіційно-ділового, а також окремі жанри публіцистичного і різновиди розмовного стилю.

Тексти усіх стилів, крім художнього, за формою вияву прозові, тобто позбавлені ритмічної організації. Для художнього стилю властива ще й віршова форма вияву, що реалізується повторенням певних ритмомелодичних строфічних елементів.

В основі розмежування монологічних і діалогічних текстів лежить кількість учасників текстотворення (мовців – адресантів мовлення).

За типом мовлення тексти бувають: розповідь, опис, роздум Текст-розповідь – передбачає послідовний розвиток подій; текст-опис - опис певного об’єкта, предмета; текст-роздум - доводить або заперечує певні тези, теореми.

Важливою структурною одиницею тексту є абзац (нім. absatz). Це відрізок тексту, що має структурну, тематичну і змістову завершеність. Групи речень, що входять до абзацу, передають відносно самостійну інформацію і характеризуються певними структурними особливостями. Такі групи речень називають складним синтаксичним цілим. Для членування тексту на абзаци використовуються поняття макротекст (текст у цілому) і мікротекст (окремі частини тексту), що у свою чергу пов'язуються з поняттям теми і мікротеми тексту.

Будь-який текст, зокрема офіційно-ділового та наукового стилів, умовно можна поділити три логічні частини:

• зачин ( визначається тема, актуальність проблеми, мета);

• основна частина (розгортання думки, обговорення проблеми, зосередження на основних положеннях);

• висновок (підсумок найбільш важливих положень).

Для текстів будь-якого стилю характерні такі ознаки:

• структурна єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за структурою);

• смислова єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за смислом);

• комунікативна цілеспрямованість(визначено коло мовців);

• жанрова віднесеність (документ, роман, стаття чи дисертація).

У тексті завжди про щось повідомляється. Це його тема. Тема тексту розкривається в процесі вивчення змістового (лексико-граматичного) взаємозв'язку його мовних одиниць. А це означає, що в процесі формування зв'язного мовлення треба дбати, щоб кожне дібране речення за своїм змістом неодмінно впліталося у тематичну канву тексту.

Вимоги до текстів офіційно-ділового та наукового стилів

Текст — головний елемент документа чи публічного виступу, що містить сукупність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, пов'язаного однією темою, основною думкою та структурою.

Під час складання тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — достовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість.

Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей.

Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або до виконання прохань, викладених у документі.

Текст документа складається з таких логічних елементів:

1) вступу (зазначається привід, що став причиною складання документа, викладається історія питання, актуальність теми тощо);

2) доказу (викладається суть питання: докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланнями на законодавчі акти й інші матеріали);

3) закінчення (формулюється мета, заради якої складено документ, підбиваються підсумки сказаного).

Отже, текст – це основна одиниця усного й писемного мовлення, що становить собою сукупність змістовних речень. Кожен текст – це система мовних засобів, вибір яких зумовлюється метою, характером та сферою вживання.