Гнучкість

Під час розвитку організму гнучкість змінюється не рівномірно. Так, рухливість хребетного стовпа при розгинанні помітно підвищується в хлопчиків з 7 до 14 років, а в дівчинок з 7 до 12. У старшому віці приріст її знижується. Рухливість хребетного стовпа при згинанні в хлопчиків 7-10 років значно зростає, а в 11-13- зменшується. Високі показники гнучкості у хлопчиків відзначається в 15 років, а у дівчинок - в 14 років.

Гнучкість є одним з найважливіших фізичних якостей у художній гімнастиці. Гнучкість – здатність виконувати вправи з максимальною амплітудою. Без цієї якості неможливо виховувати виразність рухів, пластичність, удосконалювати їх техніку, оскільки при недостатній рухливості в суглобах рухи обмежені та сковані. Особливе значення придается розвитку гнучкості хребетного стовпа не тільки в поперековому відділі, але й у грудному, шийному відділах, що важливо для освоєння хвиль, змахів, рухів кільцем. Техніка гімнастичних вправ вимагає великої амплітуди рухів у тазостегновому суглобі, високої рухливості в гомілковостопному суглобі. Не менш важливе значення, зокрема, для освоєння техніки володіння предметами має рухливість у плечових суглобах, ліктьових, лучезап’ясних суглобах у всіх площинах.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Під активною гнучкістю розуміють максимально можливу рухливість у суглобі, що спортсмен може виявити самостійно, використовуючи тільки силу своїх м'язів.

Пасивна гнучкість визначається найвищою амплітудою, якої можна досягти за рахунок зовнішніх сил, створюваних партнером, снарядом, обтяженням.

У художній гімнастиці велике значення має активна гнучкість, що забезпечує необхідну волю рухів, а також дозволяє опановувати раціональною спортивною технікою. Однак досягти оптимальної рухливості в суглобах можна лише при одночасному розвитку активної і пасивної гнучкості[14].

Швидкість

При виконанні спортивних вправ, як правило, відмічається комплексне проявлення швидкості. Зміни з віком рухової реакції відбувається нерівно - важно. До 9-11 років, час її зменшується швидко, а в послідовні роки особливо після 11-14 років - повільно. Тренування сприяють поліпшенню швидкості рухової реакції. Найбільші зменшення часу реакції під впливом систематичного тренування відмічено у дітей 9-12 років. Якщо у цей час не розвивати швидкість, то в послідовні роки відставання яке виникло, тяжко ліквідувати.

У процесі розвитку організму підвищується швидкість одиночних рухів. У спортсменів швидкість одиночних рухів розвинена краще.

Найважливішим компонентом швидкості є частота(темп) рухів. Взаємозв'язок розвитку сили та швидкості проявляється у швидкісно-силових вправах. Найбільші результати в стрибках помічені у віці 12-13 років. Таким чином, по даним швидкісно-силових вправ відмічається не рівноважний приріст результатів у різні вікові періоди.

Швидкість може бути загальної і спеціальною.

Загальна швидкість-це здатність швидко виконувати будь-які рухи і дії, забезпечувати рухові реакції на різні подразники с достатньою швидкістю.

Спеціальна швидкість-це здатність виконувати з дуже великою швидкістю змагальні вправи, їх елементи та частини.

У художній гімнастиці швидкість виявляється у швидкій зміні ритму, темпу рухів, напруги і розслаблення м'язів, а також виконання вправ з максимальною швидкістю. Вона виражається головним чином в умінні регулювати швидкість рухів, різну для окремих ланок тіла, відповідно до темпу і ритму музичного добутку.

Швидкість виявляється в трьох основних формах:

1)в латентному часі рухової реакції;

2)в швидкості одиночного руху;

3)в частоті рухів.

Сполучення цих трьох форм і визначає усі випадки прояву швидкості[9].

Сила

М'язова сила в художній гімнастиці виявляється при виконанні будь-якої фізичної вправи. Вона в значній мірі впливає на швидкість рухів і на витривалість при виконанні великого обсягу роботи.

При руховій діяльності гімнастки, сила характеризується ступенем напруги, що розвивається м'язами. Прояв її залежить від:

1)фізіологічного поперечника м'язів

2)ступеня впливу нервових центрів, що відають скороченнями даного м'яза

3)хімічною активністю м'язової тканини

4)техніки виконання руху.

У методиці тренування затвердилися визначені поняття для різних форм м'язової діяльності - максимальна сила, швидкісна сила, силова витривалість.

Максимальна сила залежить від здатності до довільного максимального м'язового скорочення.

Швидкісна сила - від здатності до подолання зовнішнього опору з високою швидкістю м'язового скорочення.

Силова витривалість визначається здатністю організму протистояти стомленню при тривалій силовій роботі.

У художній гімнастиці особливе значення має виховання локальної, у деяких випадках регіональної сили, але в оптимальних межах. Виконання великої кількості стрибків вимагає розвитку швидкісно-силових якостей і силової витривалості м'язів ніг[17].

Засобами виховання сили є силові вправи, тобто вправи, виконання яких зв'язане з подоланням підвищених опорів. Як опір у силових вправах можуть бути використані зовнішні навантаження, опори пружних і нерухомих предметів, вага власного тіла, самоопір і опір партнера.

Основними методами розвитку сили є:

1)метод повторних зусиль

2)метод максимальних зусиль

3)метод динамічних зусиль

4)метод статистичних силових напруг.

У художній гімнастиці виключається метод максимальних зусиль. Недоцільно також застосування вправ з великими і середніми обтяженнями.