8 Види відпусток

Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні, до яких відносяться:

—основна (така відпустка повинна бути не менша ніж 24 календарних дні);

—додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

—додаткова відпустка за особливий характер праці;

— інші додаткові відпустки, прописані в законодавстві;

2) додаткові у зв’язку з навчанням (вони надаються працівникам, які здобувають середню та вищу освіту, навчаються в закладах післядипломної освіти та аспірантурі);

3) творчі (їх передбачено для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також довідника, монографії тощо, тобто для наукової праці):

4) Відпустка для підготовки та участі в змаганнях ( надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.):

5) Соціальні:

—відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

—відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

—відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (надається жінці, що працює і має дві або більше дитини до 15 років, дитину-інваліда або усиновила дитину; одинокій матері; батькові, який виховує дитину без матері; особі, яка взяла дитину під опіку);

5) без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним або трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

9 Первинний облік операцій на поточному рахунку

Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритий в установі банку для зберігання коштів та проведення операцій за безготівковими розрахунками підприємства. Прийняття і видача грошей або безготівкові перерахування провадяться банком на підставі документів спеціальної форми, затверджених Національним банком України (див. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22). З них найбільш поширені: оголошення на внесок готівкою, чек, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, меморіальний ордер.

Об’ява на внесення готівки виписується підприємством у разі внесення готівкових коштів на поточний рахунок. На підтвердження про одержання грошей банк видає платникові квитанцію, що служить виправдним документом для списання такої суми за касою підприємства.

Чек — документ, що містить розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекодержателю. Чекодавцем буде особа, котра має кошти у банку, якими вона вправі розпоряджатися, виставляючи чеки. Чекодержатель — особа, на користь якого видано чек. Чеки бувають грошові та розрахункові. Грошовий чек — це наказ підприємства банку про видачу з його поточного рахунку проставленої в чеку суми готівкових грошей. Рахунковий чек — документ установленої форми, що містить безумовний письмовий наказ чекодавця своєму банкові про перерахування певної грошової суми з його рахунку на рахунок одержувача коштів. Рахунковий чек використовується для безготівкових розрахунків.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить доручення підприємства банку про перерахування відповідної суми з його поточного рахунку на поточний рахунок одержувача. Такими одержувачами можуть бути постачальники, вищестоящі організації, державні казначейства та інші організації.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, що складається із двох частин. Верхня — вимога одержувача безпосередньо до платника про сплату певної суми коштів. Нижня — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, що складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів із рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів НБУ.