проектування практикум

пристроями для забезпечення внесення гною на глибину не менш 17 см, що унеможливить забруднення гноєм поверхні грунту.

Розрахунок оптимальної норми внесення рідкого гною, гнойових стоків і їх рідкої фракції під сільськогосподарські культури слід виконувати згідно з чинними рекомендаціями.

Оптимальні дози безпідстилкового гною і продуктів його механічної і біологічної переробки для просапних культур і багаторічних злакових трав становлять 200-220 кг/га загального азоту в добриві, для озимої пшениці та ярих зернових культур – 100-150 кг/га. Однорічні трави і злаково-бобові суміші удобрюють безпідстилковим гкоєм у дозах до 200 кг/га загального азоту.

Під високоврожайні кормові культури (кормові буряки, редька, олійні, кукурудза на силос) і при підживленні багаторічних злакових трав можна підвищувати дози безпідстилкового гною до 400 кг/га загального азоту з повною заміною ним мінеральних добрив.

Раціональні розміри землеробських полів зрошення, здатних прийняти без шкоди для навколишнього природного середовища значну частину тваринницьких стоків, після механічної або біологічної обробки визначають, виходячи з виду і поголів‘я тварин (дивись таблицю 47).

47. Розміри полів зрошення стоками залежно від виду і кількості тварин

При розрахунках площі сільськогосподарських угідь для використання гною слід враховувати втрати біогенних речовин, які відбуваються при зборі, видаленні, зберіганні та внесенні його в грунт, та які наведені в таблиці 48.

48. Втрати біогенних речовин гною

Втрати органічної речовини при біологічній обробці гною і твердої фракції гною становлять 20-30%, торфо-гнойового компосту - 10%.

Втрати загального азоту при оранні становлять через добу - 15%, через 2 доби - 20%, через 4 доби - 25%.

Оптимальні строки внесення рідкого гною, гнойових стоків і їх рідкої фракції повинні бути наближені до періоду вегетації сільськогосподарських культур. Ефективність зимового внесення безпідстилкового гною у 1,5 рази нижче його внесення у період вегетації рослин і сполучена з високим ризиком забруднення навколишнього природного середовища.

Взимку знезаражений рідкий гній вносять на здалегідь підготовлені поля, з яких неможливий стік талих, забруднених гноєм вод у водоймища. Внесення слід проводити при температурі повітря до мінус 10 °С і висоті снігового покриву до 20 см.

Зимове внесення безпідстилкового гною у грунт допускається при відповідному погодженні з органами державного ветеринарного, санітарного нагляду і екологічного контролю.

На одну і ту ж площу гній слід вносити один раз на два-три роки. За необхідності щорічного внесення безпідстилкового гною на одну і ту ж площу призначають дозу, що на 30% менша оптимальної.

Осад відстійників, фугат і надлишковий активний мул слід вносити на поля під орання один раз на чотири роки, середньорічне навантаження приймати за 200 м3/га.

Доза внесення біогенних речовин, строки та засоби зрошення рідкою фракцією гною сільськогосподарських угідь повинні визначатися відповідно до відомчих норм ВСН 33-2.2.01-85 "Оросительные системи с использованием животноводческих стоков".

Режим зрошення розведеними гнойовими стоками і стічними водами під час вегетації розробляється з урахуванням оптимального режиму згідно з графіком зволожувального поливу.

Тваринницькі стоки перед змішуванням з водою повинні бути гомогенізовані і знезаражені. Вміст сухої речовини має становити не більше 4%, тверді включення повинні бути розміром не більше 5 мм. Після змішування стоків з водою кількість сухої речовини в суміші має бути не більше 2%.

Орієнтовні норми зрошення для Лісостепу України становлять (м3/га): багаторічні трави – 2000-2600, однорічні трави – 800-1000, озима пшениця – 500-1000, кукурудза на зелений корм – 1000-1300, кукурудза на силос – 18002000, кормові буряки – 2000-2200; для степової зони України: багаторічні

272

трави – 3800-4300, кукурудза на зелений корм – 2200-2500, кукурудза на силос – 2600-3000, озима пшениця – 1800-2000, кормові буряки – 3000-3500.

Середньорічна доза безпідстилкового гною і продуктів його переробки не повинна перевищувати 200-220 кг/га загального азоту.

На ділянках сільгоспугідь із схилом, вищим допустимого для зрошення 0,05, слід використовувати цистерни-розкидачі типу РЖТ і МЖТ.

Підстилковий гній, тверду фракцію безпідстилкового гною і компосту слід використовувати на полях, віддалених від поселень, під озимі і просапні культури, а також на парових полях.

Оптимальні дози внесення біогумусу знаходяться в межах 3-4 т чистого гумусу і 4-5 т неочищеного на 1 га площі. Максимальна доза внесення біогумусу становить 4 т/га.

Використовуються три основних способи внесення біогумусу:

-рівномірний розподіл по поверхні грунту під культивацію сіялкою;

-обприскування рослин розчином водяного екстракту біогумусу;

-локальне внесення біогумусу в рядки при посіві.

Для удобрювання овочевих культур, ягідників та плодових дерев використовують біогумус у сирому вигляді. На кожний квадратний метр грядки під овочі вноситься 0,4-0,5 кг сирого біогумусу, під кущі та фруктові дерева - 0,5-1,5 кг/шт.

У підготовленому до використання гної не допускається вміст механічних включень, розмір часток яких, залежно від виду гною та способу їх внесення у грунт, перевищують величини, наведені у таблиці 49.

49. Допустимий розмір механічних включень залежно від виду гною

273

Розрахункова мінімальна площа під побудову зрошувальної системи повинна забезпечувати використання всього річного об‘єму стоків комплексу.

На зрошення допускається одночасне використання тваринницьких стоків і очищених міських і господарсько-побутових стічних вод.

Допускається використання для розбавлення стоків прісних підземних вод, що не віднесені до категорії питних та лікувальних, і тільки з дозволу органів по регулюванню використання і охорони води.

При використанні стоків на зрошення потрібно керуватись ГОСТ

17.4.3.05-86 "Охрана природи. Почвы. Требования к сточным водам и их осадкам для орошения й удобрения".

У природних умовах, які забезпечують підтримку рівня ґрунтових вод нижче критичного, а також при наявності дренажу на зрошуваному масиві допускається у дощові роки внесення стоків у вегетаційний період з розрахунку 150-180 м3/га при умові їх мінімального розбавлення, а внесення біологічно очищених стоків допускається без розбавлення з розрахунку 400-

600м3/га.

Уінших випадках обґрунтовується можливість зрошення стоками з захистом від забруднення підземних водоносних горизонтів при дотриманні вимог, наведених у ВСН 33-2.2.01-85 "Оросительные системы с использованием животноводческих стоков" та ГОСТ 17.1.3.06-82 "Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к охране подземных вод".

Захист від забруднення грунтів та підґрунтових вод обґрунтовується з використанням чинних нормативних документів та посібників.

Виконується прогноз можливою забруднення навколишнього середовища при використанні гною і стічних вод на сільськогосподарських полях, під час якого вирішуються такі питання:

- визначається час просочування стоків з поверхні землі до рівня ґрунтових вод;

274

- прогнозуються зміни якості ґрунтових вод під дією тваринницьких

стоків;

-визначається шлях поширення стоків по водоносному горизонту і площа забруднення водоносного горизонту на різний час від початку використання гною та стічних вод;

-визначається вплив зрошення стічними водами на зміни якості води,

яка використовується для питного водопостачання в навколишніх населених

місцях;

-виконується прогноз зміни якості води глибокорозміщених водоносних горизонтів, які використовуються для питного водопостачання в даному регіоні;

-виконується прогноз впливу багаторічного зрошення стічними водами на засолення і забруднення ґрунтового шару;

-виконується прогноз впливу біогенів гною на забруднення грунтів і підґрунтових вод при різних нормах його внесення і залежно від типу фунтів та кліматичної зони.

Виконується економічний розрахунок для умов використання на зрошення стічних вод в умовах аварійної ситуації при недоочищенні стоків до проектної величини по одному або кількох компонентах згідно з ВСН 33- 2.2.01-85 "Оросительные системи с использованием животноводческих стоков".

275

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

На тваринницьких та птахівничих підприємствах крім основної продукції - м‘яса, молока, племінного молодняку, яєць та іншої продукції тваринництва, - утворюються значні обсяги відходів; гною, гноївки, стічних вод, а також шкідливих газів, які містять значну кількість біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, що негативно впливають на здоров‘я тварин і людей, рослинний світ, клімат та санітарно-

побутові умови тих, хто працює на цих об‘єктах, та проживання населення, яке мешкає поблизу підприємства.

При розробці проектів будинків і споруд для утримання овець і кіз повинні передбачатися заходи по раціональному використанню природних ресурсів, охорони атмосфери, водних об‘єктів та ґрунту від забруднення, захисту від шуму, вібрації, електричних та магнітних полів, забезпечення радіаційної безпеки та санітарної очистки території з метою охорони довкілля, здоров‘я обслуговуючого персоналу та населення.

На птахівницьких підприємствах утворюються значні обсяги відходів

- пташиний послід, водовідведення від системи водопостачання та господарсько-фекальні стоки, шкідливі гази, які можуть містити значну кількість біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок і яєць гельмінтів, що можуть негативно впливати на навколишнє природне середовище.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 "Про перелік видів діяльності та об‘єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" встановлюється, що підприємства з виробництва продукції тваринництва мають підвищену екологічну небезпеку.

Проектування, будівництво і реконструкцію підприємств з виробництва продукції тваринництва, які впливають на стан атмосферного повітря, водні і земельні ресурси, рослинний і тваринний світ, здійснювати з

276

обов‘язковим дотриманням норм екологічної безпеки, державних

ветеринарних і санітарних вимог і правил, вимог чинних:

-Закону України про охорону атмосферного повітря;

-Закону України про охорону навколишнього природного середовища;

-Закону України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

-Закону України про відходи;

-Водного кодексу України;

-Державних санітарних правил з охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами)

ДСП 201 - 97;

-Санитарных норм допустимих концентраций химических веществ в почве СанПиН 42 - 128 - 4433 - 87;

-Методических указаний по оценке степени опасности загрязнения почвы химическими веществами;

-Нормативних документів земельного, лісового законодавства та законодавства про охорону і використання рослинного і тваринного світу.

При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону атмосферного повітря і вод від забруднення і засмічення, попереджають їх шкідливу дію, охорону земель, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів.

Забороняється введення в дію нових і реконструйованих сільськогосподарських підприємств, не забезпечених очисними спорудами необхідної потужності.

На скотарських підприємствах слід застосовувати технології видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку.

При прив‘язному утриманні худоби твердий підстилковий гній з тваринницьких приміщень видаляють стаціонарними або мобільними засобами з подальшим транспортуванням його в секційні карантинні ємності,

277

де він зберігається на протязі 6 діб з метою дослідження на наявність в ньому збудників хвороб, а після цього направляється в гноєсховища (їх має бути не менше двох).

При виникненні в процесі карантинування епізоотії, секції з зараженим гноєм виключаються з обороту, а гній піддасться біологічному,

фізичному або хімічному знешкодженню в строки, що встановлюється ветеринарною службою. З метою запобігання поширенню інфекційних хвороб заражений гній дезінфікується вапном чи формальдегідом або підлягає термічній обробці.

При влаштуванні на скотарських підприємствах гноєсховищ під підлогами тваринницьких приміщень перед їх експлуатацією в сховища завозять та закладають солому або торф шаром 0,5-1,0 м. Сховища повинні мати надійну вентиляційну систему з тим, щоб уникнути накопичення та виділення в робочу зону шкідливих для обслуговуючого персоналу хімічних речовин (аміаку, сірководню тощо).

Вивантажують гній з таких сховищ 1-2 рази на рік та вивозять мобільним транспортом. З такою ж періодичністю видаляють гній з приміщень, де тварини утримуються на глибокій підстилці.

Гній транспортується в секційні гідроізольовані гноєсховища

(майданчики), де вкладається в бурти висотою до 2,5 м без обмеження їх довжини. При цьому слід суворо дотримуватися правил організації буртів

(пошарове складання гною з землею, опалим листям, соломою або тирсою і покриття їх шаром ґрунту).

Для досягнення дегельмінтизації у весняно-літній період гній в буртах вологістю до 70 % зберігають на протязі одного, а в осінньо-зимовий період -

не менше шести місяців. При цьому температура в буртах сягає 70 °С, що забезпечує не тільки дегельмінтизацію гною, а й загибель переважної більшості збудників інфекційних хвороб. Виділені з гною стоки повинні проходити доочистку на цих же спорудах.

278

У будівлях з безприв‘язним утриманням тварин без підстилки гній з каналів тваринницьких приміщень видаляють скреперними установками і транспортують в карантинні ємності, а потім у секційні сховища, де здійснюється його карантинування, а в разі епізоотії - біологічне або хімічне знезаражування та зберігання в строки, що визначаються ветеринарною службою.

При самопливному видаленні гній надходить в гноєзбірники, звідкіля перекачується в секційні гноєсховища, де карантинується і зберігається

(строки визначаються ветеринарною службою) до можливості використання його в землеробстві.

На свинарських підприємствах слід застосовувати відповідну технологію і комплект машин для видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку.

При підстилковому утриманні свиней гній з тваринницьких приміщень видаляють стаціонарними або мобільними засобами з подальшим його транспортуванням у секційні карантинні ємності, де він зберігається на протязі 6 діб з метою дослідження на наявність в ньому збудників інфекційних хвороб, а після цього направляється у гноєсховища (їх має бути не менше двох). При виникненні у процесі карантинування епізоотії секції з зараженим гноєм виключаються з обороту, а гній піддається біологічному,

фізичному або хімічному знешкодженню в строки, що встановлюються ветеринарною службою. З метою запобігання поширенню інфекційних хвороб заражений гній дезінфікується вапном чи формальдегідом або підлягає термічній обробці.

При безпідстилковому утриманні свиней рідкий гній з каналів тваринницьких приміщень видаляється механічними установками і транспортується в карантинні ємності, а потім в секційні гноєсховища, де здійснюється його карантинування, а в разі епізоотії - біологічне або хімічне знезаражування та зберігання в строки, що визначаються ветеринарною службою.

279

При лотковій системі видалення гною він надходить в гноєзбірники,

звідкіля перекачується в секційні гноєсховища, де карантинується і зберігається (строки визначаються ветеринарною службою) до можливості використання його в землеробстві.

На вівчарських та козівничих підприємства слід застосовувати відповідну технологію і комплект машин для видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку. З приміщень гній видаляють в гноєзбірники, звідкіля він перекачується в секційні гноєсховища, де карантинується і зберігається в строки, що визначаються ветеринарною службою, до можливості використання його в землеробстві за погодженням з агрономічною та санітарними службами.

Вибір системи видалення, обробки, знезараження, зберігання та використання гною визначається техніко-економічним обґрунтуванням, що враховує конкретні природно-кліматичні умови району будівництва.

Проектування цих систем слід виконувати згідно з ВНТП-СГіП-46-9.94

"Системи видалення, обробки, підготовки та використання гною".

Кінцеві продукти переробки гною не повинні забруднювати навколишнє природне середовище (атмосферу, водні джерела, ґрунт та рослинність та ін.).

Для біотермічного знезараження гною передбачають майданчики за територією вівчарського підприємства, які слід розташовувати на відстані не менше 60 м.

Приміщення для утримання овець не каналізуються. Для відводу господарсько-побутових і промислових стічних вод (миття обладнання,

приготування кормів) підприємство повинне бути обладнане каналізацією.

Умови утилізації стічних вод, а також використання підземних вод мають відповідати вимогам чинного законодавства, чинним нормам і правилам. Вирішення цих питань погоджується з органами державного санітарного нагляду та агрослужбою.

280