Коли ж йти в школу?

Насамперед,  потрібно орієнтуватися на свою дитину, на її психологічну готовність та зрілість її нервової системи. Також існує думка, що віддавати дитину в школу можна тоді, коли в неї виростуть кутні зуби. Це означає, що кісткова тканина дитини досить зміцніла, в організмі вистачає кальцію, і хребет готовий до підвищених навантажень, які неминучі у школі. Адже труднощі в навчанні можуть виникати не тільки через те, що дитина не розуміє якогось предмету, або, що поганий вчитель, а й через непосидючість і неуважність самої дитини. А саме це і є психологічна незрілість дитини, що виникає в результаті несформованості певних психічних процесів.

У чому ж тут справа?  Чому одна дитина виявляється психологічною зрілою, а інша ні? Справа в тому, що шлях розвитку кожного маляти індивідуальний. Хтось починає раніше інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє гарно стрибати,  зате починає говорити цілими фразами, та ще й швидко запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти приходять із різним багажем досвіду - знаннями, уміннями, навичками, звичками. Оскільки шкільна зрілість, як і взагалі весь розвиток дитини, підкорюється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони й зони найбільшої вразливості. Але незалежно від цього фактору будь-які батьки сьогодні бажають, щоб їхня дитина вчилася у гарній, престижній школі. Отже, батьки роблять висновок – до школи дітей треба обов’язково готувати.

Як же вирішується сьогодні питання підготовки до школи?  Більшість  батьків вважають,  що для розвитку дошкільника і його підготовки до школи досить навчання основам математики, читання й письма. Хоча насправді, щоб дитина правильно розуміла й засвоювала основи математики, грамоти й письма спочатку їй необхідно розвивати мислення, пам'ять, уяву й сприйняття.  Не секрет також, що найчастіше підготовкою до школи з дитиною починають займатися лише тоді, коли їй виповниться 5 років, але дошкільник не може миттєво за один рік перетворитися в школяра. Згаявши час, дорослі намагаються навчити малюка всьому й відразу, зовсім забуваючи про те,  що в такому віці він не зможе засвоїти великий обсяг інформації. Наслідком такої роботи може стати якраз не підготовка до школи, а нервове перевантаження й небажання йти до школи.

До 6-ти років, як відомо з курсу вікової психології, багато дітей за своїм психічним розвитком все ще залишаються дошкільнятами. Дітям цього віку властива мимовільна увага, тобто дитина запам'ятовує тільки те, що їй цікаве. До того ж вона нездатна довго концентрувати увагу на одній діяльності, наприклад, слухати урок більше 10-15 хвилин. Поки що провідною діяльністю цього віку є гра, тому приходити у школу дитина буде, тільки для того, щоб грати і розважатися.

Крім того, у шестирічних дітей недиференційована (завищена) самооцінка, внаслідок цього будь-яке зауваження з боку вчителя, наприклад, «ти зробив помилку», сприйматиметься як висловлювання «ти поганий», що може спричинити конфлікт з дорослим, а згодом і з однолітками.

7 років - це період соціального народження «Я» дитини. В цей час зазвичай відбувається переоцінка цінностей. До цього віку дитина починає до усього ставитися серйозніше: навчання переходить на перший план, відсуваючи ігри на другий. Тепер малюк здатний спокійно сприймати зауваження дорослих і легко спілкуватися з однолітками, оскільки його самооцінка стає адекватнішою.

І, проте, не варто робити поспішних висновків, дитину можна і треба вести у школу в тому віці, коли у неї сформувалися три сфери, що показують готовність дитини до школи:

1. Інтелектуальна сфера.

2. Мотиваційна сфера.

3. Сфера довільності.

Інтелектуальна сфера

    Це дуже важливий показник, пов'язаний з розвитком уявних процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати і класифікувати об'єкти, визначати причинно-наслідкові зв'язки і робити висновки. Існує безліч методик та ігор, за допомогою яких можна визначити інтелектуальний розвиток дитини. Але, навіть якщо вона, наприклад, здатна вивчити всі байки Крилова, все одно не варто вигукувати: «Моя дитина – вундеркінд!» - і відразу тягнути її до школи. У деяких дітей сильно розвинена вербальна здатність - високий рівень мовного розвитку і хороший розвиток пам'яті при недостатньому розвитку сприйняття і мислення. 

Мотиваційна сфера - бажання дитини вчитися

Дитина молодшого шкільного віку має неймовірну пам'ять, а якщо у неї ще є бажання до навчання, малюк вбиратиме інформацію, як губка. Не можна плутати просте бажання дітей ходити з різнокольоровим рюкзаком, красивими ручками і пеналом з дійсним прагненням до «серйозних» занять і «відповідальних» рішень.

Сфера довільності

Довільність дій – здатність дитини сприймати не лише те, що хочеться, але і те, що потрібно, а також уміння діяти за правилами і вказівками дорослого.

Окрім розвитку пізнавальних процесів: сприймання, уваги, уяви, пам'яті, мислення і мовлення, до поняття психологічної готовності до школи входять сформовані особистісні особливості. Перед вступом до школи в дитини повинні бути розвинені самоконтроль, трудові уміння й навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка. Для того, щоб дитина була готова до навчання та засвоєння знань, необхідно, щоб кожна з названих характеристик була в неї достатньо розвинена, в тому числі й мовлення.

У дошкільному віці в основному завершується процес оволодіння мовою:

• до 6 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читання та письма;

• розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови, завершується процес фонематичного розвитку;

• розвивається граматичний склад мовлення. Дітьми засвоюються закономірності морфологічного порядку і синтаксичного. Засвоєння граматичних форм мови і набуття більш повного активного словника дозволяють їм у кінці дошкільного віку перейти до конкретності мовлення.

Тільки при достатньому розвитку в сукупності цих трьох сфер дитину можна відводити до школи. Але часто у багатьох дітей шестирічного віку відсутній розвиток однієї або навіть усіх цих сфер. І тільки якщо у малюка спостерігається підвищений рівень розвитку інтелекту, мотивації та довільності, означає, незважаючи на свої молоді роки, він повністю готовий до навчання!

Що робити, якщо батьки, ще не знаючи про існування цього аспекту, відправили свого шестирічного нащадка до школи? Невже хапатися за голову і швидше бігти визволяти його звідти? Не варто квапитися, адже існують ще певні медичні показники, що визначають готовність дитини до навчання у школі.

Якщо в неї:

- знижується вага;

- знижується рівень гемоглобіну в крові;

- знижується гострота зору;

- з'являються головні болі;

- спостерігається невисока працездатність;

- є присутньою підвищена тривожність;

- проявляються неврози,

то дитина ще зовсім не готова до шкільного життя.

 Якщо ж таких ознак не спостерігається, значить, вона зможе успішно адаптуватися в новому середовищі.

Отже, не варто поспішати передчасно відводити дитину в школу. Краще подумати і проконсультуватися у психолога. Адже замість повноцінних знань малюк може отримати серйозний удар по психіці та заробити справжнісінький комплекс неповноцінності.