3. Семіто-хамітська (афразійська, афро-азіатська) сім'я ет­носів і мов

Семіто-хамітська мовна сім'я складається з 5 груп. Окре­мі з мовних груп розійшлись дуже давно, тому спорідненість між ними виявляється значно слабше, ніж між індоєвропейсь­кими мовами.

Єгипетська група. Її розквіт і поширенняприпадає на часи Стародавнього Єгипту. Новоєгипетська мова зникла з ужитку в XVII ст. До нас дійшла лише пізня її форма – коптська мова, якою ведуть бого­служіння єгиптяни-християни. Нинішні копти – етноконфесійна група арабізованих нащадків давньоєгипетського населення, які розмовляють уже на одному з діалектів арабської мови.

Семітська група. Східна (арамейська) підгрупа семітських мов представлена такими мертвими мовами: акадською, якою розмовля­ло населення Стародавньої Ассирії та Вавилону (клинописні напи­си Ш – ІІ тис. до н.е.); фінікійською, давньоєврейською, арамейською. У ході арабських завоювань вони були витіснені, а арамейські етноси арабізовані. Нині мовами східної підгрупи семітських мов розмовляють лише євреї Ізраїлю та ассирійці. Перші, розбудував­ши національну державу Ізраїль, створили на основі староєврей­ської мови новоєврейську мову іврит, що стала державною.

Західна підгрупа семітських мов представлена значною кіль­кістю мов. Найпоширенішою з них є арабська мова, якою нині розмовляють іракські, єменські, саудівські, сирійські, палестин­ські, ліванські, йорданські, оманські, кувейтські, бахрейнські, катарські, єгипетські, алжирські, марокканські, суданські, ту­ніські, лівійські араби, араби Об'єднаних Арабських Еміратів, маври (араби Західної Сахари). Крім того, мовами західної підгрупи семітських мов розмовляють амхара (ефіопи), євреї Магрібу, мальтійці та ін.

Берберська група – корінні етноси Північної Африки в Атласних горах та в оазисах, зокрема бер­бери, туареги.

Кушитська група – корінні етноси середньої течії р. Ніл та півострова Сомалі: ороми, сомалійці та ін.

Чадська група– хауса та інші етноси Схід­ного і Західного Судану. Мова хауса виконує роль мови міжетнічного спілкування, і нею нині розмовляє понад 30 млн. осіб.

4. Інші сім'ї етносів і мов

Картвельська сім'я включає лише грузинську мову.Вона має 17 діалектів, кожним з яких розмовляє окремий субет­нос: аджарці, гурійці, імерити, кахетинці, месхи, інгилійці (в Азербайджані), ферейдинці (в Ірані), імерхевці (в Туреччині) та ін.

Північнокавказька сім'я – абхази, абазини, адигейці, кабардинці, черкеси, чеченці, інгуші, аварці, лезгини та ін.

Дравідська сім'я своїм корінням сягає у часи доіндоєвропейської Індії. Найчисельніші ет­носи сучасності – таміли, каннари,телугу та ін.

Уральська сім'я включає 2 мовні групи:

Фінно-угорська група – мови фіннів, каре­лів, естонців, саам­ів, мордовців, марійців, комі, удмур­тів, угорців, ханти,мансі.

Самодійська група – ненці, нганасани, селькупи та інші малочисельні етноси Крайньої Півночі Російської Федерації.

Алтайська сім'я об’єднує 3групи мов:

Тюркська група - чу­ваші, татари, башкири (етноси Поволжя); казахи, киргизи,туркмени, узбеки (етноси Середньої Азії); азербайджанці, турки, карачаївці, балкарці,кара­їми, гагаузи (переважно етноси Кавказу);хакаси, тувинці, уйгури,алтайці, якути (етноси Сибіру).

Монгольська група – монголи, буряти, калмики.

Тунгусо-маньчжурська група – маньчжури, евенки, евени, нанайці, удегейці, орочі.

Чукотсько-камчатська сім'я локалізується на крайньому північному сході Сибіру –чукчі, коряки, ітельмени.

Ескімосько-алеутська сім'я включає ескімоську і близьку їй алеутську мови. Їх но­сії розселені на величезних просторах Крайньої Півночі Амери­ки (включаючи Гренландію), Алеутських островів та Далекого Сходу.

Сіно-тібетська сім'я включає 3 мовні групи. Їх мовами розмов­ляють народи Східної, частково Центральної і Південно-Східної Азії.

Китайська група є найбільшою. Включаєкитайську і дунган­ську мови, а також 7 діалектів. Між ними такі значні відмінності, що, розмовляючи різними діалектами, китайці бу­дуть погано розуміти один одного.

Центральна група - м'янми, тибетці та інші етноси.

Південно-східна група (західногімалайська) група – мови нечисленних етносів Гімалаїв.

Австроазіатська сім'я поширена у Південно-Східній і Південній Азії -в'єти, кхмери та ін.

Паратайська сім'я – етноси Індокитаю, пів­дня Китаю: сіамці, лао, чжуанита ін.

Австронезійська (малайсько-полінезійська) сім'я – етноси, розсе­лені на величезних просторах Південно-Східної Азії, Океанії та Мадагаскару: індонезійці, філіппінці, малайці, малагасійці, фіджійці, маорі, самоанці, тонганці, таїтяни, туамотуї, тувалійці, гавайці, кірибати, маршальці та ін.

Андаманська сім'я – малочисельні етноси Андаманських островів.

Папуаська сім'я охоплює від 700 до 1000 мов, які не виявляють значної спорідненості. Виділення їх в окрему сім'ю чисто умовне. Мовознавці схильні членувати папуаські мови на 11 самостійних мовних сі­мей та виділяти ще 8 самостійних мов. На територіях поширен­ня папуаських мов проживає кілька сотень малочисельних етно­сів. Назва "папуаси" не несе ніетнічного, ні мовного навантаження, походить з яванської (індо­незійської) мови, в якій слово папува – «кучерявий».

Австралійська сім'я включає мови корінних етносів Австралії, які не виявляють між собою значної генетичної близькості. Одні лінгвісти налічують 500, ін­ші – 200 австралійських мов, що групуються у 26 мовних сімей чи груп.

Нігеро-кордофанська (конго-кордофанська) сім'я поширена у більшості африканських етносів південніше Са­хари. Налічує понад 200 етносів: руанди, малавійці, зулуси,суахілі, йоруба, фульбе, малінке та ін.

Ніло-сахарська сім'я – дінки, нубійці, тубу, масаї, пігмеї та ін.

Койсанська сім'я об'єднує бушменські і готтентотські мови, якими розмовляють малочисельні етноси Південної Африки – бушме­ни, готтентоти.

Мови індіанців Америки. Американський дослідник Дж. Ґрінберг об'єднує їх у 9 груп і одну ізольовану мову тараска в Мексиці. Оскільки не всі індіанські мови достатньо вивчені, то найчастіше групують не стільки мови, скільки етно­си за ступенем їх етнографічно-лінгвістичної та географічної бли­зькості.

Індіанці Північної і Центральної Америки – навахи, атапаски, апачі, тлинкіти, алгонкіни, сіу, чірокі, іро­кези, дакоти, оседжі, майя, ацтеки та ін.

Індіанці Південної Америки – кариби, араваки,кечуа, аймара, араукани, гуарани та ін.

Самостійні (ізольовані) мови. Серед величезної кількості мов виділяється кілька таких, які не виявляють генетичних зв'язків з іншими. Нині в Європі дотаких мов відносять баскську; в Азії – японську, корейську, айнську (о. Хоккайдо), бурушську (в Кашмірі), юкагірську, нівх­ську, кетську (в Сибіру); в Америці – тараска (у Мексиці),зуні (у штаті Нью-Мехіко).

Контрольні запитання:

1. В чому полягає суть етнолінгвістичної класифікації?

2. Назвіть мовні групи індоєвропейської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.

3. Назвіть мовні групи семіто-хамітської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.

4. Які мови не належать до жодної мовної сім`ї?

5. Чим можна пояснити велику різноманітність мовних сімей на відносно невеликих територіях Кавказу, Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та деяких інших регіонів?

Література:

1. Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.

2. Лобжанидзе А.А., Горохов С.А., Заяц Д.В. Этногеография и география религий. – М., 2005.

3. Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. – Львів: Світ, 2004. – 624 с.