Продовження табл.53

1	2	3	4
Нітроклітковина (нітроцеллюлоза)	Вата, деревинні опилки, концентрована азотна кислота	HNO3	Волокна, схожі на вату, або частки, які за формою та зовнішнім виглядом нагадують деревинні опилки. Колір від білого до жовто-коричневого
Аміачна–селітра	Аміачна селітра, горюча речовина: нафтопродукти, торф, деревинні опилки	NH4NO3	–
_________________ * Тротил складний в отриманні і наведений тут як речовина, яка визначає клас бризантних ВР.

Для отримання індивідуальних бризантних ВР саморобним способом застосовують будь-який посуд: колби різного розміру двох-, трьох- та чотирьохгорлові, краплинні розділяючі та конічні воронки, кристалізатори, лабораторне скло.

Необхідно брати до уваги, що ВР промислового виробництва можуть піддаватися саморобній переробці (доробці), наприклад: гранульовані ВР подрібнюють для зменшення критичного діаметру детонації; для збільшення детонаційної здібності та чутливості у ВР додають такі сенсибілізатори, як молоте скло, ТЕН із детонуючого шнура, а для збільшення фугасної дії – алюмінієву пудру. У всіх цих випадках ВР необхідно розглядати як саморобну на основі ВР промислового виробництва.

5.3. Саморобні системи паливо плюс окисник

Виробництво саморобних ВР даного класу пов'язано зі змішуванням у певних пропорціях двох основних компонентів - палива і окисника. Залежності від їхніх властивостей, а також від умов реакції ці суміші можуть згорати або вибухати.

Вибуху таких систем у закритому міцному корпусі сприяє ступінь змішування компонентів та дисперсність. Основним початковим імпульсом, який викликає реакцію хімічної взаємодії між окисником та паливом у системах “паливо плюс окисник”, являється промінь вогню (нагрівання), але можуть бути системи дуже чутливі і до тертя, удару, наколу тощо. Окисниками являються будь-які речовини, здатні виділяти кисень (звичайно при нагріванні, підпалюванні), а паливом – речовини, здатні окислюватися (горіти) з різними швидкостями.

У процесі горіння (окислення), тобто при високих температурах, виділяються різні гази: СО, СО₂ , Н₂ О, N₂ , N₂ O, NO, здатні до розширення. Тому такі системи, розміщені у герметичному корпусі, згораючи, розривають його з ефектом, характерним для вибуху, – звуком, спалахом.

Промислові системи “паливо плюс окисник”, наприклад, піротехнічні склади, містять технологічні домішки: цементатори – для надання певних міцностних характеристик та форми, графіт – для запобігання злежуваності. Саморобні системи “паливо плюс окисник”, правило, виготовляються без них.

Технологічні пропорції між компонентами у процесі виготовлення саморобних ВР такого типу, як правило, не дотримуються, що приводить до нестабільної дії пристроїв. При їх виготовленні звичайно не застосовується ніяке обладнання. Змішування компонентів найчастіше за все здійснюється вручну на аркуші паперу за допомогою палочок (ложок), виготовлених із різних матеріалів (дерева, скла, металу тощо).

Для отримання саморобних систем “паливо плюс окисник” як окисники часто застосовують такі речовини: аміачну селітру; калієву селітру; хлорат калію (та інші хлорати); натрієву селітру (та інші нітрати); перекиси металів (зокрема, перекис натрію); перхлорат калію (та інші перхлорати); перманганат калію; окиси металів (наприклад, свинцевий сурик); а як паливо: порошкоподібні метали (Аl, Mg тощо); червоний фосфор; нафтопрдукти (дизельне паливо, керосин, бензин тощо); гліцерин; сірку; деревинне вугілля або тирсу; цукор (пудру).