103. Державні соціальні стандарти і нормативи.

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс;

державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат;

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:

• визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян;

• визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

104. Державна допомога сім’ям з дітьми.

З 1992 року із прийняттям Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в Україні запроваджено допомогу сім’ям з дітьми. Відповідно до цього Закону (в редакції Закону від 22 березня 2001 р.) сім’ї, в яких проживають і виховуються неповнолітні діти (до 18 років) і які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на такі види допомоги:

допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;

допомога на дітей одиноким матерям.

Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа військовослужбовців допомоги призначаються і виплачуються за місцем служби.

105. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами — притулками для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх.

Притулок для неповнолітніх — це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечуються одягом і харчуванням.

Прогнозна потреба в коштах на харчування, медикаменти та інші витрати розраховувалася виходячи з нормативів забезпечення підопічних будинків-інтернатів, оскільки такі нормативи для вихованців притулків для неповнолітніх не розроблені.

Обсяг витрат, який спрямовується на утримання притулків для неповнолітніх по кожному регіону, розраховується як добуток обсягу витрат, що спрямовується на утримання цих установ у цілому по Україні, і питомої ваги очікуваної кількості дітей у притулках за плановий період по регіону — у загальній очікуваній кількості дітей у притулках у цілому по Україні.

Обчислення витрат на утримання притулків для неповнолітніх здійснюються виходячи з витрат на типовий притулок на 50 місць з типовими штатами та нормативами.

Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами обласного значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передбачено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів.

У видатках місцевих бюджетів на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі більше третини коштів спрямовується на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді, підліткових клубів. Обсяг видатків місцевих бюджетів на молодіжні програми і заходи становить понад 32 відсотки витрат на галузь, а 35 відсотків коштів передбачається на забезпечення функціонування чинної мережі установ місцевого підпорядкування.