Жароміцні нікелеві сплави[ред. • ред. Код]

Під час 2-ої світової війни у Великобританії розпочалось виробництво жароміцних сплавів Ni — Cr — Ti — Al, званих німоніками. Ці сплави, що були створені як результат легування ніхрому (типа Х20Н80) титаном (2,5%) і алюмінієм (1,2%) (автор: Вільям Гріффітс англ. W.T.Griffiths), мали помітну перевагу по жароміцності над ніхромами чи спеціальними легованими сталями. Поява цих сплавів послужила поштовхом для розвитку авіаційних газотурбінних двигунів. За порівняно короткий термін було створено велике число складнолегованих сплавів типу німонік (з Ti, Al, Nb, Ta, Co, Мо, W, В, Zr, Ce, La, Hf) з робочою температурою 850—1000 °С. Аналогами німоніків у США є сплави Інконель, за ГОСТ 5632-72^[2] — це сплави ХН60ВТ (Inconel 600, Inconel 601), ХН56МВКЮ (Inconel 617), ХН75МБТЮ (Inconel 625), ХН60Ю (Inconel 718), ХН70МВТЮБ (Inconel X-750), ХН80ТБЮ, ХН73МБТЮ.

Ускладнення легування погіршує здатність сплавів до гарячої обробки тиском. Тому поряд із деформівними сплавами, поширення набули ливарні сплави, які можуть бути легованими у більшій мірі, а отже, і жароміцнішими (до 1050 °C). Проте для ливарних сплавів характерна менша однорідність структури і, як наслідок цього, дещо ширше розсіювання властивостей.

Температурні деформації[ред. • ред. Код]

Сплави з 45—55% Ni, леговані у невеликих кількостях Cu або Co, мають однаковий зі склом лінійний коефіцієнт теплового розширення, що використовується у тих випадках, коли необхідно забезпечити герметичний контакт між склом і металом (сплав ковар).

Корозієстійкі сплави[ред. • ред. код]

Для хімічної апаратури, що працює у сильно агресивних середовищах. Наприклад, для середовищ соляної, сірчаної і фосфорної кислот різної концентрації при температурах, близьких до температури кипіння, широко використовуються сплави Ni — Мо або Ni — Cr — Мо, відомі під назвоюхастелой, реманіт та ін. (марки H70M28, Н70М28Ф, Х15Н55М16В, Х15Н65М16В). Ці сплави перевершують по корозійній стійкості в подібних середовищах усі відомі корозієстійкі сталі.

Особливі властивості

Поєднання властивостей

На практиці застосовують ще цілу низку нікелевих сплавів (з Cr, Мо, Fe і ін. елементами), що володіють сприятливим поєднанням механічних і фізико-хімічних властивостей, наприклад корозієстійкі сплави для пружин, тверді сплави для штампів та ін. Окрім власне нікелевих сплавів, нікель входить як один з компонентів до складу багатьох сплавів на основі інших металів (наприклад, алні сплави) .

Магнітострикційні властивості сплавів

Сплави Ni із Co (4 або 18%) відносяться до групи магнітострикційних матеріалів. Завдяки хорошій корозійній стійкості в прісній і морській воді такі сплави є незамінним матеріалом для гідроакустичної апаратури.

Кобальт

• Легирование кобальтом стали повышает её жаропрочность, улучшает механические свойства. Из сплавов с применением кобальта создают обрабатывающий инструмент: свёрла, резцы, и т. п.

• Магнитные свойства сплавов кобальта находят применение в аппаратуре магнитной записи, а также сердечниках электромоторов и трансформаторов.

• Для изготовления постоянных магнитов иногда применяется сплав, содержащий около 50 % кобальта, а также ванадий или хром.

Алніко (від ал(юміній), ні(кель) і ко(бальт))  — магнітно-тверді сплави на основі системи залізо — кобальт — нікель — алюміній. Відрізняються кращими ніж у алні магнітними властивостями. Використовується у виробництві постійних магнітів.

Пермендю́р — прецизійний магніто-м'який сплав заліза (47...50 %) з кобальтом(48...50 %), з невеликою добавкою ванадію (1,5...2 %) та здешевлений варіант сплаву, що містить кобальту близько 24 %. Сплав розроблено у США в 1920-х роках. Характеризується властивістю насичення магнітної проникності при дуже високих значеннях індукції магнітного поля (2...2,4 Тл).

За ГОСТ 10994-74^[1] сплави маркуються як 49К2Ф, 49К2Ф2, 49КФ (аналоги Permendur-49^[2]), 27КХ (аналог Permendur-24^[3]).

Пермендюр значно переважає електротехнічну сталь і залізо за своїми показниками магнітної проникності в полях, напруженість яких перевищує 4 А/см та за точкою Кюрі, яка становить 950...980 °C.

Застосовується при виготовленні полюсних наконечників електромагнітів, роторних пластин малогабаритних електродвигунів та інших приладів, де необхідно сконцентрувати в малому просторі потужний потік різних силових ліній. Оскільки цей матеріал не має дефектів, що підвищують опір руху границь магнітних доменів, то в ньому зовсім відсутня кристалографічна анізотропія.

Стелі́т  — загальна назва високовуглецевих ливарних твердих сплавів на основі кобальту (Со), чи нікелю (Ni), чи заліза (Fe), що відзначаються підвищеною твердістю 370...475 HV (оскільки містять багато карбідів), високим опором зношуванню,корозії а також здатністю працювати при високих темепературах (до 950 °C). Сплав було створено Елвудом Гейнсом у 1907 році.