19. Давньогрецька міфологія

Давньогрецька міфологія була основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу — Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації.. Надзвичайна цінність феномену давньогрецької міфології полягає в тому, що вона підштовхнула людей до необхідності інтелектуального розвитку, до появи багатьох наук, зокрема логіки, математики, риторики тощо. Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світової цивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархату стародавньогрецьких племен. Грецька релігія почалася з міфології, яка увібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення, і своєї довершеності досягла в олімпійській міфології - загальна грецька міфологія періоду патріархату. Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головним елементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів, і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадським приміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше.

20. Давньогрецька модель світу

Перші філософи неминуче повинні були зіткнутися з питанням про те, що слід вважати першоосновою, першопричиною всіх існуючих речей. Фалес (самий старший з милетских натурфілософів) і Анаксимен вважали, що первинною субстанцією, з якої все виникає і в яку, зрештою, все перетворюється, повинна бути одна з чотирьох основних стихій. Фалес при цьому віддавав перевагу воді, а Анаксимен - повітря. У V ст. провідним напрямком залишилася натурфілософія, що склалася в Іонії в попередньому столітті. Найбільш яскраві представники стихійно-матеріалістичної натурфілософії цього часу - Геракліт Ефеський, Анаксагор і Емпедокл. Аристотель вважав, що матеріальний світ первинний, а світ ідей вторинний, що форма і зміст невіддільні одне від одного як дві сторони одного явища. Вчення про природу постає в його трактатах перш за все як вчення про рух, і це одна з найбільш цікавих і сильних сторін системи Арістотеля.

21. Давньогрецький театр

Нові суспільні умови в Греції робили ліричну поезію несучасним жанром, вона йшла з авансцени разом із породила її аристократією. На зміну їй приходить театр - трагедія і комедія. Театр займав особливе місце в житті греків і багато в чому не був схожий на сучасний. У Афінах театральні вистави відбувалися спочатку на рік (потім - двічі), під час свята бога Діоніса (Великі Діонісії - свято початку весни, коли в протягом трьох днів з ранку до вечора йшли вистави, про які потім говорили протягом всього року. Свого найвищого розквіту театр у V ст. досяг в Афінах, найбільш демократичному з полісів Еллади. Театр став справжнім вихователем народу, він формував погляди і переконання вільних громадян Еллади. Театр був суспільним інститутом, включеним у систему полісних свят. Театральне видовище було масовим, глядачами була більшість громадян, Театральні вистави носили змагальний характер, ставилися п'єси кількох авторів, і журі, обраний громадянином, визначало переможця.