§ 2. Види тлумачення права за суб'єктами

Діяльність державних органів, громадських організа­цій і окремих осіб щодо роз'яснення норм права — друга сторона процесу тлумачення. В залежності від юридичних наслідків, до яких призводить роз'яснення, розрізняють: офіційне і неофіційне тлумачення.

Офіційне тлумачення дається уповноваженими на те суб'єктами — державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями, воно закріплюється в спе­ціальному акті і має загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів, які реалізують ці норми права.

196

Офіційне тлумачення правових норм за характером і юридичними наслідками поділяється два види — норма­тивне (загальне) і казуальне (індивідуальне).

Нормативне (загальне) тлумачення не призводить до створення нових правових норм, воно лише з'ясовує і роз'яснює зміст існуючих. Суть ного полягає в тому, що воно є загальнообов'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин і використовується багато разів.

Нормативне тлумачення застосовується у випадках, коли норми недосить досконалі ?а своєю формою, мають незрозуміле текстове розуміння при невірній і суперечли­вій практиці їх застосування. Воно покликано забезпечити одноманітність в розумінні і застосуванні норм права.

Серед офіційного нормативного тлумачення слід виділити аутентичне, легальне і відомче.

Аутентичне тлумачення проводиться тим органом, яким створена дана норма права. Воно є найбільш ком­петентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найбільш точно розкрити її зміст. Зрозумілим є те, що будь - якого спеціального дозволу для тлумачення власних актів йому не потрібно. Він робить це в силу своєї компетенції.

Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі пра­вові органи, наприклад, Верховна Рада України.

Юридична практика знає і інший вид нормативного роз'яснення — легальне тлумачення. В цьому випадку тлу­мачення правових норм дається спеціально на те уповно­важеним органом (наприклад, тлумачення, яке дається у постановах Пленуму Верховного Суду). На Конституцій­ний Суд України відповідно до Конституції України по­кладено обов'язок вирішення питання про відповідність законів та інших нормативне - правових актів (актів Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим) Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147, 150).

197

Відомче тлумачення - здійснюється керівництвом цент­ральної установи того чи іншого відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з приводу трактування і застосування окре­мих повноважень урядових нормативних актів. Його сила обмежується сферою діяльності цього відомства.

Казуальне тлумачення — це таке тлумачення, коли норми права роз'яснюються щодо конкретної справи, тобто уточнюються суб'єктивні права і обов'язки та інші юри­дичні факти і обставини в рамках конкретних правовідно­син. Воно поширює свою дію тільки на конкретну ситуа­цію, хоча І може враховуватись при вирішенні ана­логічних справ. Найбільш поширине таке офіційне тлума­чення в рішеннях Верховного Суду України щодо кон­кретних справ. Казуальне тлумачення є обов'язковим для осіб, стосовно яких воно приймається. Казуальне тлума­чення може бути судовим і адміністративним. Наприклад, Верховний Суд України, розглядаючи цивільну справу про визнання дійсним договору довічного утримання та про визнання права власності на житловий будинок, роз'яснив, що договір довічного утримання підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недодержання нотаріальної форми, якщо відсутні підстави, передбачені ч. 2. ст. 47 Цивільного Кодексу, тягне за собою недійсність угоди.¹

Неофіційне тлумачення — це роз'яснення норм права, яке дається неуповноваженими суб'єктами, і тому позбав­лене юридичної сили і не тягне за собою юридичних наслідків. Сила і значення неофіційного тлумачення в пе­реконаності, обгрунтованості, науковості, в авторитеті тих суб'єктів, якими воно дається. Воно може виражатися в усній або письмовій формі. Його також поділяють на доктринальне, компетентності і буденне. Його суб'єктами можуть бути громадяни, вчені-юристи, практичні працівники, наукові, громадські організації.

¹ Див: Практика судів України в цивільних справах Ч1-К, 1995. - С. 20

198

Доктринальне (наукове) тлумачення — це наукове роз'яснення правових актів, змісту і цілей правових норм, яке подається в теоретичних планах, в ході наукового аналізу права в монографіях вчених, науково - практичних коментаріях, на лекціях, конференціях. Його значення визначається переконливістю і авторитетом тих суб'єктів, які здійснюють це тлумачення. Базується воно на знаннях закономірностей впливу права на суспільні відносини, створенні законодавства, на узагальненні практики засто­сування правових норм. Таке тлумачення здійснює знач­ний вплив на правове життя суспільства.

Компетентне (професійне) тлумачення дається фахівця-ми-юристами і грунтується на професійних знаннях в га­лузі права, як правило, юристів - практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суддів, адвокатів, працівників юридичних служб, редакцій юридичних ви­дань, радіо і телебачення, що ведуть спеціальні юридичні огляди та консультації.

Буденне — це тлумачення норм права, яке може здійснювати будь-який суб'єкт права. Його точність зале­жить від рівня правосвідомості суб'єкта, життєвого до­свіду, фактів повсякденного життя. Причому від характеру такого "життєвого" тлумачення в більшості залежить стан законності, оскільки він є базою юридичної діяльності громадян, їх правомірної поведінки. Особливо це чітко проявляється під час всенародного обговорення того чи іншого нормативного акта, референдумів. Таке тлумачення має велике значення для дотримання громадянами забо­рон, виконання юридичних обовязків, а також при здійсненні ними суб'єктивних прав.