3.3. Іноземний досвід відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та на період мобілізації.

За для уникнення проблем, які виникли у нашої країни на сьогоднішній день, як то проблеми з анексією Кримського півострову чи важка ситуація у Луганській та Донецькій областях, слід переймати досвід у сусідніх країн та вносити зміни у своє законодавство, щоб у майбутньому запобігти подібних ситуацій.

Яскравим прикладом може стати країна-сусід – Республіка Білорусь. Адже саме вона оперативно зреагувавши на ситуацію, що сталася з Автономною Республікою Крим оператвино внесла зміни до свого Закону Республіки Білорусь «Про військовий стан» [53]. Зміни були внесені Законом Республіки Білорусь від 10 січня 2015 року № 244-З «Про внесеня змін та доповнень в деякі Закони Республіки Білорусь по питанням воєнного стану».[56]

Насправді, Закон Республіки Білорусь «Про військовий стан» мало чим відрізняєтья від нашого. Але існує ряд уточнень, які би не завадило перейняти. Напрклад Статтею 2 вказаного Закону [53] висзначаєтья павова основа воєнного стану, а саме там вказано, що Правову основу воєнного стану становлять Конституція Республіки Білорусь, вказаний Закон, укази і декрети Президента Республіки Білорусь, інші законодавчі акти, в тому числі міжнародні договори Республіки Білорусь.Якщо міжнародним договором Республіки Білорусь встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі Республіки Білорусь «Про військовий стан» [53], то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто, вони законодавчо передбачили, що якщо їхне законодавство на час воєнного стану не збігається з підписаними ними міжнародними договорами то вони будуть діяти саме за договорами. Наше законодавство подібного не передбачає, при введенні воєнного чи надзвичайного стану ми залишимося повністю ізольованими від зовнішнього світу та будемо діяти лише відповідно до нашого законодавства, яке на жаль не відповідає сучаним вимогам та реаліям.

Республіка Біорусь внесеними до Закону змінами передбачила усі можливі випадки, які у своїй більшості вже відбулися на території нашой держави, для введення воєнного стану:

• оголошення війни Республіці Білорусь з боку іншої держави

• концентрація збройних сил іншої держави (інших держав) уздовж Державного кордону Республіки Білорусь, яка вказує на реальний намір застосувати збройну силу проти незалежності, територіальної цілісності, суверенітету та конституційного ладу Республіки Білорусь;

• виникнення вогнищ збройних конфліктів, спрямованих проти незалежності, територіальної цілісності, суверенітету та конституційного ладу Республіки Білорусь;

• проведення в іншій державі (інших державах) мобілізації в цілях нападу;

• інша діяльність іншої держави (інших держав), екстремістських, у тому числі терористичних, організацій, розташованих на території іншої держави (інших держав), включаючи заяви та демонстрацію сили, здійснювані в порушення Статуту Організації Об'єднаних Націй і вказують на підготовку до нападу.

Відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного праванападом незалежно від оголошення війни іншою державою (іншими державами) визнається будь-яке з наступних дій:

• вторгнення збройних сил іншої держави (інших держав) на територію Республіки Білорусь або військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, анексія території Республіки Білорусь або її частини із застосуванням збройної сили;

• ракетно-авіаційні удари, що наносяться збройними силами іншої держави (інших держав) по території Республіки Білорусь, або застосування будь-якого іншого зброї іншою державою (державами) проти Республіки Білорусь;

• збройне вплив іншої держави (інших держав) на Збройні Сили Республіки Білорусь, інші війська і військові формування Республіки Білорусь;

• дії іншої держави (інших держав), що дозволяє (дозволяють) використовувати свою територію третій державі (третім державам) для нападу;

• засилання іншою державою (державами) або від імені іншої держави (інших держав) на територію Республіки Білорусь збройних банд (груп), іррегулярних сил, найманців або підрозділів регулярних військ, застосовують збройну силу проти Республіки Білорусь;

• акт збройної агресії з боку якоїсь держави або групи держав, вчинений проти держави - учасниці Організації Договору про колективної безпеки;

• інші дії, пов'язані із застосуванням іншою державою (іншими державами) збройної сили проти незалежності, територіальної цілісності,

• суверенітету та конституційного ладу Республіки Білорусь яким-небудь іншим способом, несумісним зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Тобто внесними змінами уряд Республіки Білорусь передбачів усі можливі випадки посягань з боку інших країн, які фактично відбуваються в нас, але відповідно до нашого законодавства в нас зараз немає підстав для введення воєнного стану.

Також Законом Республіки Білорусь «Про воєнний стан» передбачено відчуження та вилучення майна під час введення воєнного стану, але їхня законодавча база стала в цьому плані більш досконла із внесеними змінами, хоча в Білорусії, так само як і в нас не має досвіду стосовно введення ані воєнного стану, ані надзвичайного, вони регулярно проводять мобілізаційні збори для навчання та тренування особового складу. Але в їхньому Законі «Про воєнний стан» більш детально описано питання стосовно вилучення майна, категорій майна, яке може бути вилучено та виплати компенсацій за нього.

Республіка Білорусь на законодавчому рівні визначила обов’язки організацій та громадян на випадок введення воєнного стану. Стосовно вилучення майна то організації та громадяни зобов’язані надавати майно, що перебуває у їх власності, необхідне для потреб оборони, в тому числі житлові або нежитлові приміщення для проживання або розміщення громадян, які тимчасово відселених з території, на якій ведуться військові дії, з зони надзвичайної ситуації, прогнозованого осередку ураження в безпечні райони.

У нашому законодавстві пункту, що стосується розселення громадян, які тимчасово виселені з територій де ведуться бойові дії або з зони надзвичайної ситуації, просто немає. Тому в України довелося діяти по факту винекнення такої проблеми та оперативно приймати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 р. № 588-р «Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції» [39], і вже в цьому розпоряджені були вирішені питання пов’язані з розселенням вимушених переселенців. Цього можно було б уникнути внесши зміни до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [8] стосовно розселення громадян, які були вимушені покинути території де проводяться бойові дії.

Подібні організації, так само як і громадяни, в Республіці Білорусь мають право на компенсацію державою вартості майна, що перебуває у їх власності та наданого для потреб оборони, у тому числі витрат на забезпечення проживання або розміщення громадян, які тимчасово відселених з території, на якій ведуться військові дії, із зони надзвичайної ситуації, прогнозованого осередку ураження в безпечні райони.

Що стосується надзвичайного стану в Республіці Блорусь то він регламентований Законом Республіки Білорусь від 24 червня 2002 року «Про надзвичайне положення» [55] то стосовно вилучення майна там зазначається, що в умовах надзвичайного стану можуть застосовуватись такі міри як: використання матеріальних цінностей державного та (або) мобілізаційного матеріальних резервів, мобілізація ресурсів організацій, зміна режиму їх роботи, переорієнтація організацій на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції та інші необхідні в умовах надзвичайного стану змін виробничо-господарської діяльності. Тобто все так само як і в українському законодавстві.

Що стосується питань пов’язаних з мобілізацією майна то відповідно до Закону Республіки Білорусь від 26 жовтня 2000 року № 449-3 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» [27] то в ному зазначається, що громадяни та організації зобов’язані надавати відповідно до законодавства Республіки Білорусь будівлі, споруди, комунікації, земельні ділянки, транспортні засоби та інше майно згідно мобілізаційним планам з відшкодуванням державою понесених ними збитків у порядку, визначається Радою Міністрів Республіки Білорусь.

В нашому законодавстві мобілізація більше стосується лише організацій, що ж стосується громадня то на них просто покладається віськово-транспортний обов’язок.

Отже, можемо зробити висновок, що хоча як Україна так і Республіка Білорусь являються країнами колишнього Радянського Союзу, їхне законодавство суттево відрізняється. Керівництво Республіки Білорусь на багато швидше реагує на зміну обстановки в світі та оператвно вносить зміни до своєї законодачої бази, що не завадило б і нашій країні. Як би були внесені зміни подібні до змін, що були внесені до Закону Республіки Білорусь «Про військовий стан» [53], багато подій, що зараз відбуваються та відбулися можна було б просто уникнути.