5. Розкрийте базові концепти та феноменологічні рівні підходу теорії систем, що орієнтована на особистість ю. Кріца.

На відміну від точки зору Люманов, концентрирующейся

соціальних систем і комунікації, центрована на особистості системна теорія Юргена Кріца представляє собою спробу багаторівневого підходу. Його темою також є комунікація, яка більш детально розглядається в психічної і фізіологічний

площинах.

  Про комунікації крицю говорить в широкому, узагальненому сенсі і ділить її на кілька феноменологічних рівнів:

1) комунікативні дії (еферентні комунікації) як повний спектр способів самовираження особистості;

2) сприйняття (аферентні комунікації) - як спектр активно сконструйованих вражень особистості;

3) думки і почуття (самореферентность комунікації) - як

потік когнітивно-емоційних феноменів свідомого. Людина постійно спілкується сам з собою, перебуваючи і невпинному внутрішньому діалозі.

Для того щоб краще зрозуміти клініко-психопатологічні процеси, необхідно розглянути чотири процесу, які в своєму синергетичному переплетенні формують один

одного залежно від обставин:

1) тілесні процеси - тобто гормональна і імунна

системи, дихання, постава, тілесний «панцир»;

2) когнітивно-емоційні процеси, свідомість - тобто потік самореферентних комунікацій;

3) імпрессівной і експресивні комунікаційні процеси

тобто потік аферентних і еферентних комунікації

4) комунікації взаємодії - тобто все, що описується

в термінах «парної динаміки», «сімейних правил» і т. і

6. Проаналізуйте основні концепти теорії соціального конструкціонізму к. Гергена. З позиції постмодернізму

Провідним представником соціального конструкціонізма

є американський соціальний психолог Кен Герген. У своїй теорії (аналізованої їм з позицій постмодернізму) він намагається замінити модерністські подання про «людину-машині» з передбачуваним і програмировании поведінкою «... моделлю людини як соціальної конструкції, вплетеній в складні суспільні процеси». З цих позицій людина перестає бути просто «фактичної цілісністю», схильною впливам навколишньо середовища, а сам постає в якості «соціального конструкту.

«... Він такий, яким його уявляють собі інші і яким про

бачить себе сам ».

«Соціальний конструкціонізм який суперечить поглядам конструктивістів про те, що світ створюється нами. Проте в основі своїй конструкції мають лінгвістичну, а ні як не психологічну, біологічну або когнітивну природу. Це означає, що імена іменники і якими ми користуємося, виділяють і фрагментують наше розуміння всього, що знаходиться перед нами; відповідно, дієслова конкретезіруют оточення з перспективи наших вчинків і дій;

наші розповіді складають ланцюжки послідовностей і упорядочонностей. Так ми створюємо зрозумілий нам світ. ці конструкції

ощущають свою значимість аж ніяк не тому, що вони керують нашими діями «зверху», а тому, що ми самі використовуємо їх у відносинах з іншими »(інтерв'ю ГергенасДайслером, 1994, с. 122).

Особливим пристрастю Гергена є концепція «власного Я» в сучасних умовах (1991). Він говорить про «соціальний насиченні». «Власне Я» вже не втиснуте індивідом в плоть і шкіру, а швидше стає відображенням ставлення до інших і до взаємин з іншими:

7. Розкрийте тенденції постмодерністської філософії та її вплив на системне консультування(Ж. Ліотар, В. Вельш, М. Фуко, Дж. Дерріда).

Дебати французьких філософів на тему постмодернізму і пов'язані з ними мовно-філософські проблеми кінця 1980-х років зробили свій вплив на системне консультування »

Початок був покладений в 1979 році, коли на світ з'явився »

публікація Жана Франсуа Ліотара «Постмодерністське знання». У ній Ліотар сформулював свій

діагноз постіндустріальної епохи як «кінець великих

сюжетів », в які вже ніхто не вірить.

Німецький теоретик Вольфганг Вельш показує постмодернізм «конституцією радикального плюралізму» і виділяє кілька його площин: спілкування з його розмаїттям, включаючи основні цінності; індивід, живе в безлічі суперечливих ідей і способів власної актуалізації - способів, які індивід до того

ж об'єднує в собі самому; теорія, яка стверджує свою доцільність та готова до нових «зсувам» власного

смислового вираження.

Для досягнення своєї мети Фуко застосовував «археологічний метод». Він намагався реконструювати способи, якими суспільство контролює свій дискурс у різні епохи; звідси він намагався зробити висновки про маскують стратегіях свріменності. Фуко виділяв три варіанти громадської процедури виключення, за допомогою якої репродукується влада:

заборонене слово, насамперед у галузі політики і сек

суальності;

• відмінність між здоровим глуздом і маренням;

• відмінність між істинним і фальшивим.

Дерріда поєднує розуміння з ламанням звичного ставлення до речей, закладеного, наприклад, в здоровому глузду виступає як виразник стратегії рішучого плюралізму, вимагаючи «нового способу написання - говорить на різних мовах.