19. Поняття про малий (внутріматериковий) кругообіг води.

Кругообіг води — це процес обігу води в географічній оболонці, який об'єднує води в єдину взаємозв'язану систему і є найважливішою складовою обміну речовини в природі. Основними факторами, які зумовлюють цей процес, є сонячна радіація і сила ваги. Найголовнішими складовими кругообігу є випаровування води, перенесення водяної пари на віддаль, конденсація (згущення) водяної пари, випадання опадів, інфільтрація (просочування) води в ґрунт і стік.

Суть кругообігу полягає втому, що під впливом сонячної радіації з поверхні Землі (океанів, суші) вода випаровується і у вигляді водяної пари потрапляє в повітря. Повітряні течії переносять її на великі віддалі. У повітрі водяна пара конденсується і переходить у краплиннорідку воду, яка повертається у вигляді опадів назад, на поверхню Землі.

Залежно від особливостей і масштабів є великий, або загальний, і малий кругообіги.

Малий кругообіг — це кругообіг над окремими океанами, материками або їхніми частинами. Над океанами він відбувається за схемою: океан — атмосфера — океан. Вода з океану у вигляді водяної пари надходить в атмосферу, там конденсується і випадає на поверхню океану

Малим є також і місцевий, або внутріматериковий, вологообіг, який відбувається тільки в межах суші. Схема його руху: суша — повітря — суша. Вода випаровується із суші (зрізних водних об'єктів, грунтів, рослинності тощо), потрапляє в повітря, конденсується і знову у вигляді опадів повертається насушу.

Ще недавно вважали, що внаслідок місцевого вологообігу (кількаразового обігу води, яка надходить з океанів на материки з повітрям) набагато збільшується кількість опалів. Звідси виникла ідея підсилити місцевий вологообіг, щоб збільшити кількість опадів у посушливих районах. Ця ідея актуальна й досі. Але останнім часом доведено, що від місцевого вологообігу кількість опалів збільшується не набагато. Водяну пару, яка потрапляє в повітря з поверхні суші, повітряні течії швидко виносять за межі материків. Опади внаслідок місцевого вологообігу не перевищують 1/3 всіх опадів. Проте й вони мають велике значення для формування ландшафтів.

21. Підземні води, їх види

Підземні води – це води, які знаходяться в товщі земної кори, за-повнюючи різноманітні пустоти гірських порід (пори, тріщини, каверни тощо). Підземні води є складовою частиною гідросфери, вони перебува-ють у тісному зв’язку з атмосферними опадами, водами річок, озер, мо-рів, різних штучних водойм та водотоків. Підземні води України відіграють велику роль у водопостачанні країни. Вони забезпечують понад 50% господарсько-питного водопоста-чання. Загальна прогнозні ресурси прісних підземних вод України ста-новлять 22516,9 млн м3 . Запаси підземних вод дуже нерівномірно роз-поділені по території України: 65% ресурсів зосереджено в Дніпровсько-Донецькому та Волино-Подільському артезіанських басейнах. Причор-номорський артезіанський басейн та інші гідрогеологічні райони мають менш сприятливі умови формування підземних вод.

1. За характером знаходження в гірських породах підземні води поділяються на: порові, що заповнюють піски, гравій та інші сипкі породи; пластові, що залягають в шарах осадових гірських порід; трі-щині, або жильні – у скельних породах; карстові – в розчинних гірських породах (вапняках, гіпсах, доломітах). 2. За гідравлічними умовами підземні води поділяють на на- пірні (артезіанські та глибинні) і безнапірні (ґрунтові). 3. За температурою підземні води поділяють на винятково холо-дні (нижче 0° С), дуже холодні (4-20° С), теплі (20-37° С), гарячі (37-42° С), дуже гарячі (42-100° С), винятково гарячі (понад 100° С). До терма-льних вод відносять води з температурою більше 20° С. Такі води зу-стрічаються, наприклад, на Кавказі і на Камчатці. 4. За мінералізацією підземні води поділяють на прісні (до 1 %о), солонуваті (1-25 %о), солоні (25-50 %о) і розсоли ( більше 50 %о). Склад прісних підземних вод часто близький до складу пов’язаних із ними по-верхневих вод (переважають іони НСО3-, Са2+; НСО3-,SO42-, Са2+; рідко SO42-, НСО3-, Са2+). Солонуваті підземні води частіше можна віднести до гідрокарбонатного або сульфатного класу, переважають катіони Са2+,Na+, Mg2+. Солоні підземні води і розсоли можуть бути пов’язані із сучасними або стародавніми морськими басейнами, а також утворюва-тись під час вилуговування легкорозчинних солей NaCl, KCl, CaCl2 та ін. Переважають іони Cl-, Na+, Ca2+.

Підземні води, що чинять бальнеологічний вплив на організм лю-дини, називають мінеральними. Вони поділяються на вуглекислі (бор-жомі, нарзан), сульфідні, або сірководневі (води Мацести), залізисті і миш’яковисті (мінеральні води Кавказу, Закарпаття та ін.), радонові во-ди (Цхалтубо, П’ятигорська) та ін. 5. За характером залягання підземні води на Землі можна поді-лити на дві великі групи: підземні води суші і підземні води під океана-ми і морями. Останні вивченні не достатньо. Підземні води суші можна поділити на підземні води зони аерації та зони насичення. Зона аерації охоплює верхні, не насичені водою шари ґрунтів, включаючи ґрунт від денної поверхні до рівня ґрунтових вод. Через цю зону здійснюється зв’язок підземних вод з атмосферою. Зона насичення характеризується тим, що пори і пустоти в її межах повністю заповнені рідкою водою. Зверху ця зона обмежена зоною аерації або зо-ною багаторічномерзлих ґрунтів, знизу – глибиною критичних темпера-тур, при яких існування рідкої води неможливе. У зоні насичення на ко-нтинентах знаходяться підземні води трьох типів – безнапірні ґрунтові, напірні артезіанські і глибинні. Під океанами і морями зона аерації відсутня, а в зоні насичення присутні напірні води, що або гідравлічно зв’язані з підземними водами континентів, або не зв’язані з ними.