48. Проблема свободи і необхідності в моралі

Моральнасвобода є цінністю, до досягнення якоїлюдинапрагне і володіння якої є для нього благо. Разом з тим вона одночасно і умова прояву його моральності, вчинення ним моральних вчинків і дій. Це та точка відліку, від якої можна прийти і до розгнузданому «бєспрєдєлу», і до втечі від дійсності, і до її беззастережному прийняття, і до раціонального моральному вчинку.

Проблема свободи - одна з найбільш складних моральних проблем, що постають перед людиною і людством. Що значить це поняття? Наскільки людинавільна у своїх діях? Чим обмежується його свобода і чим вона загрожує? Всі ці питанняфілософіятаетикатрадиційно вирішували з позицій співвідношення свободи і необхідності.

Необхідність є для морального суб'єкта тими зовнішніми умовами та обставинами, в яких він змушений діяти. При цьому в якості необхідності можуть виступати як об'єктивні фактори і ситуації життя(громадянська війна, ціни на ринку,землетрус), так і усталені норми і традиції моралі і навіть примхи іншої людини, розпорядчі суб'єкту певний тип поведінки. В якій мірі людина вільна у рамках заданої йому необхідності?

Існують, принаймні, дві крайні і непримиренні точки зору на цю проблему - етичний фаталізм і етичний волюнтаризм. Перший, абсолютизуючинеобхідність, ставить людину в повну - фатальну залежність від об'єктивних обставин, перетворює його на запрограмоване пристрій, що діє по суворо визначеній (Богом, долею, космічними силами і т.п.) схемою. Тому людина невільна у своїх вчинках: все його життя заздалегідь визначена, вінне в силах нічого змінити в ній, але зате він і не несе ніякої відповідальності за свої дії. Наслідком такої позиції виступає, як правило,моральнапасивність,покірністьобставинам і залежність від них: «Чому бути, того не минути».

Інша, здавалося б, протилежна точка зору - етичний волюнтаризм - заперечує будь-яку необхідність і стверджує, що людина абсолютно вільний у своїх моральних рішеннях і маю діяти лише відповіднодо власною волею. Таке розуміння свободи призводить, у кінцевому рахунку, до повної відмови від моральних норм, а це, у свою чергу, дозволяє людині стверджувати свавілля власних дій як зразок поведінки.

Але свобода аж ніяк не рівнозначна сваволі. На відміну від нього свобода неможлива без обмежень. Більш того, наявність цих обмежень - необхідна умова свободи кожного. Справа в тому, що заборони звернені до всіх людей, і тому, обмежуючи, вони в той же час захищають нас від можливого свавілля інших, створюють в суспільстві атмосферу реальної безпеки і забезпечують правонаспокійнежиття кожного члена суспільства.

Таким чином, і фаталістская, і волюнтаристська концепції в кінцевому рахунку заперечуютьморальнусвободу (фаталіст,абсолютизуютьнеобхідність, стає її рабом; волюнтариста, який заперечує роль необхідності, стає жертвою власної сваволі).

Ідея необхідності як зовнішньої або внутрішньої обумовленості людської діяльності мала у філософських вченнях різні тлумачення: наприклад, у давньоіндійській філософіївона виступає у вигляді карми, в китайській - як дао - шлях, по якому йде все суще. У релігійній філософії Фоми Аквінського це моральний закон - орієнтація нахристиянськічесноти, втілюють загальнолюдські цінності добра.Самерозуміння необхідності як морального закону - над нами і всередині нас - здається найбільш прийнятним.