- •1.Загальне поняття організації праці
- •1.1 Сутність та основні напрями організації праці
- •1.2 Форми поділу та кооперації праці
- •1.3. Елементи виробничого процесу
- •2. Організація робочого місця
- •2.1 Основні аспекти раціональної організації робочого місця
- •Оцінювання робочих місць
- •3. Теоретико-методологічні основи нормування праці
- •3.1 Сутність нормування праці
- •Класифікація робочого часу
- •3.3Методи дослідження витрат робочого часу
- •Хронометраж
- •1. Підготовка до спостереження:
- •2. Спостереження - реєстрація (за допомогою годинника) всіх витрат робочого часу як за назвою, так і за тривалістю.
- •Методи нормування та способи встановлення норм
1. Підготовка до спостереження:
вибір об’єкта спостереження;
бесіда з працівником, за яким буде вестися спостереження, для роз’яснення мети та завдань запланованого спостереження, а також для виявлення недоліків умов праці на цьому робочому місці;
підготовка та заповнення листка спостереження. Слід розробити бланк спостереження, де буде міститися скорочена характеристика об’єкта спостереження, опис змісту дій, що спостерігаються, а також визначити спосіб замірів часу (графічний, цифровий, змішаний). До початку зміни у бланку спостереження спостерігач записує прізвище, ім’я та по батькові працівника, його спеціальність (професію), розряд, стаж роботи, характеристику роботи.
2. Спостереження - реєстрація (за допомогою годинника) всіх витрат робочого часу як за назвою, так і за тривалістю.
Оброблення результатів спостереження:
визначення тривалості робочого часу за кожним елементом витрат часу;
проведення індексації (позначення видів витрат робочого часу умовними символами);
групування у зведеній таблиці однойменних витрати робочого часу та визначення його структури;
розрахунок аналітичних показників за даними зведеної таблиці.
Аналітичні
розрахунки: визначення
коефіцієнта
зайнятості працівника
протягом
зміни:

Коефіцієнт зайнятості працівника дозволяє оцінити ступінь використання його робочого часу і порівняти різні організаційні варіанти розстановки працівників по робочих місцях. Найкращий варіант досягається у випадку наближення цього коефіцієнта до одиниці, але на практиці він завжди дещо менший. У нашому прикладі він задовільний;
визначеннякоефіцієнта оперативної роботиу зміні:

Розрахунок коефіцієнта оперативної роботи дозволяє оцінити ефективність використання робочого часу, пов’язаного з безпосереднім виконанням виробничого завдання, і визначити головні шляхи його раціоналізації за елементами витрат;
визначеннякоефіцієнта втрат робочого часу внаслідок організаційно-технічних причин:

визначеннякоефіцієнта втрат робочого часу з причин, що залежать від робітника:

Значення
Твопнорм
приймають
залежно від умов праці у відсотках від
Тзм
можливий приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації втрат часу з організаційно-технічних причин.

можливий приріст продуктивності праці за рахунок усунення втрат часу з причин, що залежать від робітника:

загальний коефіцієнт зростання продуктивності праці
становитиме:

Аналіз отриманих результатів спостереження:
визначення можливості усунення втрат часу за рахунок упровадження заходів, спрямованих на запобігання простоям, порушенням трудової дисципліни, раціоналізацію та скорочення допоміжних робіт і витрат часу на обслуговування робочого місця тощо;
за умови можливості впровадження вищезгаданих заходів визначення проектного, раціонального оперативного часу роботи.
Припустимо,
що у нашому прикладі нормувальник
знайшов можливість впровадження
заходів з усунення втрат робочого часу,
тому можемо визначити проектний
оперативний час роботи:

Потім
на основі проведених спостережень двома
способами визначається проектна
норма виробітку
для цієї робітниці:


