Региональная экономика монография
.pdf2. У табл. 7.4 наведено динаміку виробництва сталі в регіонах світу. Таблиця 7.4
Обсяги світового виробництва сталі у 1995-2005 pp., млн. т
№ |
Регіон |
1995р. |
2000 р. |
2005 р. |
|
пор. |
|||||
|
|
|
|
||
1. |
Європа |
193,8 |
210,4 |
220,4 |
|
2. |
СНД |
76,9 |
98,5 |
112,9 |
|
3. |
Північна Америка |
124,5 |
135,4 |
127,6 |
|
4. |
Південна Америка |
35,9 |
39,1 |
45,3 |
|
5. |
Африка |
12,7 |
13,8 |
17,9 |
|
6. |
Близький Схід |
9,2 |
10,8 |
15,3 |
|
7. |
Азія |
288,0 |
331,9 |
590,7 |
|
8. |
Австралія і Океанія |
9,2 |
7,8 |
8,6 |
|
9. |
Усього у світі |
750,1 |
847,7 |
1138,8 |
Визначте частку у світовому виробництві за періодами кожного регіону та темпи розвитку виробництва. Які райони мають найвищий приріст виробництва? Чому?
3. У табл. 7.5 наведено динаміку світового виробництва кольорових металів. Виробництво яких металів характеризується найвищими темпами приросту. Чому?
Таблиця 7.5 Динаміка світового виробництва основних кольорових металів, млн.. т
Метал |
|
|
Роки |
|
|
|
1980 |
1990 |
1995 |
2000 |
2005 |
||
|
||||||
Алюміній |
13,3 |
18,5 |
19,7 |
24,5 |
31,5 |
|
Мідь |
6,9 |
10.5 |
11,8 |
14,8 |
16.3 |
|
Свинець |
3.4 |
5,0 |
5,6 |
6,7 |
6,9 |
|
Цинк |
4,6 |
6,7 |
7,3 |
9,2 |
9,4 |
|
Олово |
0,12 |
0,2 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
|
Нікель |
0,65 |
0,8 |
0,9 |
1,1 |
1,3 |
4. У табл. 7.6 надано дані щодо основних світових виробників автомобільної промисловості. Охарактеризуйте райони з розвиненим автомобілебудуванням. Назвіть основні фірми та марки автомобілів, які вони виробляють.
251
|
|
|
Таблиця 7.6 |
|
|
Провідні світові виробники автомобілів, млн. шт. |
|||
|
|
|
|
|
№ |
Країна |
Обсяги виробництва автомобілів |
||
пор. |
вантажні |
легкові |
||
|
||||
1. |
США |
7,3 |
5,5 |
|
2. |
Японія |
1,8 |
8,3 |
|
3. |
Канада |
1,4 |
1,5 |
|
4. |
Іспанія |
0,6 |
2,3 |
|
5. |
Півд. Корея |
0,5 |
2,6 |
|
6. |
Франція |
0,4 |
2,9 |
|
7. |
Німеччина |
0,3 |
5,1 |
|
8. |
Велика Британія |
0,2 |
1,6 |
|
9. |
Італія |
0,2 |
1,4 |
|
5. Користуючись рекомендованою літературою, заповніть табл. 7.7. Таблиця 7.7
Чинники інтеграції України у сучасну світогосподарську систему
Чинники, що сприяють інтеграції України |
Чинники, що стримують інтеграцію |
у сучасну світогосподарську систему |
України у сучасну світогосподарську |
|
систему |
Список рекомендованої літератури
Основна
1.Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : послання Президента України до Верховної Ради України від 30.04.2002 р.
2.Липов В. В. Міжнародна економіка : світова економіка та міжнародні економічні відносини : навч.- практ. посібник для вузів : у 2-х модулях. Модуль 2. Міжнародні ринки та форми міжнародної економічної взаємодії / В. В. Липов. – К. : Професіонал, 2008. – 359 с.
3.Липов В. В. Міжнародна економіка : світова економіка та міжнародні економічні відносини : навч.-практ. посібник у 2-х модулях. Модуль 1. Світова система господарювання / В. В. Липов. – К. : Професіонал, 2008. – 367 с.
4.Лісовський С. А. Інтеграція України до світової економіки як фактор сталого розвитку / С. А. Лісовський // Український географічний
журнал. – 2003. – № 2. – С. 26 – 32.
252
5.Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації / С. М. Макуха. – Х. : Легас, 2003. – 352 с.
6.Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини : навч. посібник
/ О. С. Передрій. – К. : Знання, 2008. – 263 с.
7.Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом : парламентські слухання / О. В. Кулаков, Т. О. Бурячок, С. Г. Плотян та ін.; Верховна Рада України, Комітет з питань Європейської інтеграції. – К. : ЦТІ "Енергетика та електрифікація", 2003. – 254 с.
8.Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіо Україна." – К. К.І.С., 2004.
– 360 с.
9.Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини : аналіз стану, реалії і проблеми : навч. посібник для вузів / Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов. – К. : ЦУЛ, 2006. – 231 с.
10.Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. – К. :
Либідь, 2002. – 470 с.
Додаткова
11.Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. – К. : Знання, 2008. – 582 с.
12.Вісник Київського міжнародного університету. – К. : КиМУ, 2007. Вип. 6. – 215 с. – ( Серія „ Міжнародні відносини”).
13.Кухарська Н. О. Міжнародна економічна діяльність України : навч.
посібник для вузів / Н. О. Кухарська, С. К. Харічков. – К. : Одіссей, 2007. – 455 с.
14. Романчиков В. І. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник для вузів / В. І. Романчиков, І. О. Романенко. – К. : ЦУЛ, 2008. – 253 с.
253
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Голіков А. П. Економіка України : фактори виробництва, галузева структура, розміщення, тенденції розвитку : навч. посібник для вузів / А. П. Голіков, Н. А. Казакова, О. А. Шуба. – Х. : Вид-во ХНУ ім.
В. Н. Каразіна, 2005. – 237 с.
2.Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні пріоритети / за ред. З. С. Варналій. – К. : Вид-во Національного інституту стратегічних досліджень, 2007. – 767 с.
3.Жук М. В. Регіональна економіка : підручник / М. В. Жук. – К. :
Академія, 2008. – 415 с.
4.Зовнішня торгівля України товарами за 2008 рік : експрес – випуск.
–К. : Державний комітет статистики України, 2009. – 22 с.
5.Інновації : проблеми науки і практики. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2006. –
335с.
6.Крехівський О. В. Промисловий потенціал України : стан і перспективи / О. В. Крехівський. – К. : Фенікс, 2007. – 116 с.
7.Промисловий потенціал України : проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / В. М. Белінська, В. Г. Бурлака та ін. – К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2007. – 407 с.
8.Регіони України – 2007 рік : стат. зб. / за ред. О. Г. Осауленка ; Державний комітет статистики України. – К. : ДКСУ, 2008.
9.Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк та ін. – К. : Знання,
2006. – 350 с.
10.Руденко В. П. Український природно-ресурсний потенціал : навч. посібник : в 3 ч. / В. П. Руденко. – Ч. 1. – К. : ІЗМН, 1997; Ч. 2. – К. : УІНС, 2000; Ч. 3. – Чернівці : Рута, 2005. – ( Серія оцінкових картосхем).
11.Статистичний щорічник України за 2007 рік / за ред. О. Г. Осауленка; Державний комітет статистики України. – К. : Консультант, 2008. – 571 с.
12.Царенко О. М. Основи екології та економіка природокористування : навч. посібник / О. М. Царенко, О. О. Нєсвєтов, М. О. Кадацький. – Суми : ВТД Університетська книга, 2007. – 592 с.
254
ГЛОСАРІЙ
Багатонаціональні корпорації - це міжнародні корпорації, що поєднують національні компанії декількох держав на виробничій і науковотехнологічній основі.
Безробітні (за методологією МОП) – особи у віці 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.
Валова додана вартість у регіоні – різниця між валовим випуском регіону та проміжним споживанням в регіоні. Вона містить первинні доходи, що створюються учасниками виробництва в регіоні та розподіляються між ними.
Валовий внутрішній продукт – характеризує рівень розвитку економіки, особливості її структури, ефективність функціонування окремих видів діяльності, рівень участі країни у світових інтегральних процесах.
Валовий регіональний продукт – показник, який визначається як різниця між сумою випусків і сумою проміжного споживання в регіоні.
Вертикальна інтеграція – передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.
Виробнича потужність – здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.
Географічний детермінізм – форма натуралістичних вчень, що віддають провідну роль у розвитку суспільства й нації географічному положенню та природним ресурсам.
Геополітика – напрямок, який досліджує політику держави щодо навколишнього середовища і розглядає проблеми, що виникають унаслідок територіальних відносин.
Глобальні корпорації – великі й найбільші фінансово– виробничі, науково– технологічні, торгово– сервісні об'єднання.
Горизонтальна інтеграція – виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу й отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.
Депресивні регіони – регіони, що раніше демонстрували високі темпи економічного зростання, продукція яких тепер неконкурентоспроможна.
Державна регіональна економічна політика – система заходів правового,
економічного й організаційного характеру, яка здійснюється державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних та стратегічних цілей.
Державна система |
екологічного |
моніторингу довкілля |
– |
інтегрована |
|
інформаційна система, |
що здійснює збирання, збереження та обробку |
||||
екологічної інформації |
для відомчої та комплексної оцінки і прогнозу |
||||
стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення |
|||||
обґрунтованих |
рекомендацій |
для прийняття ефективних |
соціальних, |
||
економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов’язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів.
Державна стратегія регіонального розвитку в Україні – документ, який визначає стратегічні державні пріоритети, зміст та засоби реалізації Концепції державної регіональної політики в середньо– строковій перспективі (4–6 років).
Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності України – в
створення системи стимулів, спрямованих на ліквідацію дисбалансу між експортними та імпортними потоками в економіці держави, покращення стану платіжного балансу, зменшення залежності від імпорту.
256
Екологічний моніторинг довкілля – сучасна форма реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.
Екологічний паспорт – узагальнена інформація про стан природоохоронної діяльності на підприємствах
Економічне районування – науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що історично склалися або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.
Економічний район – економічно цілісна частина території країни, якій притаманні такі ознаки, як спеціалізація та комплексність господарства.
Економічний результат природоохоронних заходів – величина економічних збитків, яких завдяки цим заходам вдалося удалось уникнути, та величина додаткового доходу від повторного використання знешкоджених речовин або іншої продукції у випадку, коли природоохоронні заходи мають багатоцільову спрямованість.
Економічний союз – форма міжнародної економічної інтеграції де вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики.
Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили – населення обох статей віком 15–70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг.
Енвайронменталізм – філософська концепція, що підкреслює значення впливу середовища на життя й діяльність людини. наукове вчення пояснює міжнародний поділ праці відмінностями природного середовища.
Енерговиробничий цикл – закономірний ланцюг виробництва, взаємозалежних виробничих процесів на загальній для них базі головних видів енергії та сировини.
257
Зайняті (за матеріалами вибіркових обстежень) – особи у віці 15–70 років,
які: працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь– кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
Закон – необхідне, істотне, стійке повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві.
Закономірність – об’єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв’язок явищ природи з громадським життям.
Зовнішня торгівля – міжрегіональний обмін товарами, послугами й капіталом (отримання кредитів).
Зовнішньоторговельна діяльність – обмін товарами, послугами та капіталом між різними країнами.
Зона (асоціація) вільної торгівлі – форма міжнародної економічної інтеграції де діє особливий пільговий торговельний режим для країн– учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами.
Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами.
Кадастр – інформація про стан природних ресурсів за територіальним принципом.
258
Комбінування – поєднання виробництв або технологічних процесів, при яких з одного виду сировини (або енергії) одночасно отримують декілька видів продукції.
Концентрація – збільшення розмірів підприємств, а також підвищення частки великих підприємств за видами діяльності і загалом промисловості.
Концепція державної регіональної політики в Україні – документ, що визначає принципові напрями, довгострокові завдання, пріоритети, засоби та етапи діяльності держави щодо регіонального розвитку.
Кооперування – взаємодія видів діяльності – виробничі зв’язки між підприємствами, які спільно беруть участь у виготовлені певного виду продукту.
Механізм реалізації державної регіональної економічної політики – система конкретних економічних важелів та організаційно– економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально– економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу.
Митний союз – угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу.
Міжнародна економічна інтеграція – якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств.
Міжнародні корпорації – компанії, що мають більше 25% активів закордоном. Науковий потенціал – сукупність ресурсів й можливостей сфери науки будь– якої системи (колективу, види діяльності, міста тощо), що дає змогу при наявних формах організації й управління ефективно вирішувати завдання
господарства.
Науково– технічний потенціал – сукупність усіх засобів науково– технічної діяльності та її ресурсів.
259
Наявне населення – населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території з врахування тимчасово проживаючих.
Паливно– енергетичний баланс – співвідношення кількості добутого палива і виробленої електроенергії та кількості використаного в господарстві палива і енергії.
Постійне населення – населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, з огляду на тимчасово відсутніх.
Приріст населення – різниця між народженими й померлими.
Природно– ресурсний потенціал – частина всієї сукупності багатств природи, які безпосередньо являються об’єктом природокористування.
Природокористування – використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних та духовних потреб людини.
Продуктивні сили – сукупність матеріальних елементів і людей, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ.
Промисловий район – інтегральний економічний район з переважним значенням промислового виробництва, як головного (найголовнішого) виду діяльності виробничої спеціалізації.
Промисловий центр – група підприємств, розташованих в межах одного міста або робочого селища.
Промислово– міське скупчення – виробничо– територіальне об’єднання, яке історично склалося, планомірне формування промислових підприємств, поєднаних між собою тісними виробничими та виробничо– технічними зв’язками, загальною системою допоміжних виробництв, єдиною виробничою інфраструктурою, має спільне транспортно– географічне положення в межах одного або декількох, близько розташованих населених пунктів.
260
