Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті.
Термін |
Визначення |
Дифтерія |
Гостре інфекційне захворювання, що викликається токсигенними коринебактеріями дифтерії, передається повітряно-краплиним шляхом; характеризується місцевим фібринозним запаленням переважно слизових оболонок рото- і носоглотки, а також явищами загальної інтоксикації, ураженням серцево-судинної, нервової і видільної системи. |
Біологічні особливості збудників дифтерії |
Морфологія: Гр.+ палички. Використовують складний метод фарбування за Нейсером і простий за Лефлером. Характерна наявність на кінцях зерен валютину, які фарбуються більш інтенсивни чи в інший колір (явище метахромазії). Збудники розташовані під кутом один до одного. Характерно, явище поліморфізму. За культуральними і біохімічними властивостями виділяють 4 біовари: gravis, mitis, intermedius, belfanti. |
Токсигенність |
Пов’язана з продукцією екзотоксину |
Явище ,,фагової конверсії” |
Потрапляння в бактеріальну клітину помірного бактеріофагу, який привносить в геном “tox + ген.” Клітина починає продукувати екзотоксин.
|
Визначення токсигенності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro” |
Використовуються реакції прецепітації в гелі . Антитоксин здатний дифундувати в гель, при наявності в гелі дифтерійного екзотоксину, який продукується при рості бактерій, утворюється лінія преципітації. |
Мікробіологічна діагностика дифтерії |
Мікробіологічна діагностика має вирішальне значення, при цьому особлива увага приділяється вивченню морфологічних, культуральних, біохімічних властивостей, визначенню біоварів і токсигенності дифтерійної палички. Особливо важливого значення набуває диференціація дифтерійної палички від непатогенних коринебактерій. |
Специфічна профілактика |
Використовують дифтерійний анатоксин при введенні, якого формується антитоксичний імунітет. |
Екстренна профілактика і лікування |
Протидифтерійна сироватка |
3.5. Рекомендації для оформлення протоколу:
До протоколу слід внести:
Малюнок культури дифтерійної палички, зафарбований синькою Лефлера.
«Диференціація коринебактерій за біохімічними властивостями», «Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії».
Демонстрація реакції преципітації в гелі при визначенні токсигенності дифтерійної палички.
Схема мікробіологічної діагностики дифтерії.
Схема забору матеріалу і посіву на середовища з метою мікробіологічної діагностики дифтерійного бактеріоносійства.
Перелік профілактичних і лікувальних препаратів.
Завдання № 1
Культура C.diphtheriae
(забарвлення синькою Лефлера)
Висновок: для коринебактерій дифтерії характерні наявність зерен валютину на кінцях, явище метахромазії, розташування збудників під кутом один до одного, поліморфізм.
Завдання №2. Мікробіологічна діагностика дифтерії
1 день Забір матеріалу (слиз з зіву і носу, плівки з ураженої слизової)
Бактеріскопічне дослідження мазків (фарбування за Грамом, Лефлером, нейсером, коріфосфіном) – попередній діагноз.
2 день Вивчення характеру колоній. Пересів на згорнуту сироватку для виділення чистої культури.
3 день Ідентифікація культури: посів на ряд Гіса; визначення гемолізу; визначення токсигенності; проба на цистіназу; проба на уреазу.
4 день Остаточний діагноз