4.3. Теоретичні питання до заняття.

Сттудент повинен знати:

1. Фізичну природу та параметри ультразвукових хвиль, принципи отримання ультразвукових зображень.

2. Види ультразвукових датчиків, їх переваги та недоліки.

3. Режими роботи ультразвукової діагностичної апаратури.

4. Закономірності формування ультразвукових зображень.

5. Критерії оцінки ультразвукових зображень.

6. Місце ультразвукової діагностики серед інших методів отримання діагностичних зображень.

7. Особливості підготовки пацієнтів до ультразвукового обстеження.

8. Види ультразвукових датчиків, які застосовуються в медичній практиці.

9. Основні терміни, параметри, характеристики, які використовуються в ультразвуковій діагностиці.

10. Основні принципи формування ехографічного заключення.

4.4. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Вибрати оптимальний ультразвуковий датчик для обстеження тих чи інших органів людини.

2. Вибрати оптимальний режим роботи ультразвукового апарату для постановки діагнозу.

3. Вміти інтерпретувати запропоновані сонограми за допомогою основних критеріїв оцінки.

4. Вміти схематично замалювати в ехографічному зображенні нормальні та патологічно змінені органи і тканини.

5. Визначити оптимальний діагностичний комплекс дослідження при запропонованих видах патології.

5. Зміст теми:

В основі ультразвукового дослідження (УЗД) лежить явище відбивання ультразвукових хвиль від межі різних середовищ. За своєю природою ультразвукові хвилі є механічними коливаннями з частотою понад 20000 Гц (20 кГц). (мал. 1). Вони відносяться до неіонізуючих випромінювань і в діагностичному діапазоні не викликають шкідливого біологічного ефекту.

Мал. 1. Фізична характеристика ультразвукових хвиль.

Чим менша частота ультразвуку, тим більша глибина його проникнення в тканини, але водночас менша його роздільна здатність. Протипоказань до УЗД немає. Процедура дослідження безболісна, і може багатократно повторюватися, не потрібно ніякого захисту пацієнта. Для покращання передачі ультразвукових хвиль в тіло пацієнта шкіру в місці дослідження змащують тонким шаром спеціального акустичного гелю.

Ультразвуковий метод показаний для дистантного визначення положення, форми, величини, структури, руху, особливостей кровопостачання органів, тканин і патологічних ділянок за допомогою ультразвукового випромінювання (табл.1-2).

Таблиця 1.

Ультразвукове дослідження.

	Метод діагностичної візуалізації, що базується на реєстрації частини ультразвукових хвиль, відбитої від поверхонь розділу між середовищами з різними акустичними властивостями.
	Допплерографія – метод ультразвукового дослідження, що базується на реєстрації частотного зсуву між хвилею, що посилається та відбитою хвилею. Цей зсув пропорційний швидкості руху відбивача.

Таблиця 2.

Ультразвукове дослідження.

	Переваги		Обмеження
	Пошарове Поліпроекційне (режим реального часу)		Ослаблення УЗ-хвилі з наростанням товщини тканини.
	Високий м’якотканинний контраст		Оператор-залежний метод
	Просторове розділення – залежить від частоти УЗ-хвиль		Залежність інформативності від класу апаратури
	Відсутність протипоказань до застосування.		Наявність “непрозорих” для УЗ середовищ – повітря, кістки.

Усі ультразвукові установки, окрім тих, які засновані на ефекті Допплера, працюють в режимі імпульсної ехолокації: випромінюється короткий імпульс і сприймається відбитий сигнал. Джерело і приймач ультразвукових хвиль – п’єзокерамічна пластина (кристали), що розміщені в ультразвуковому зонді. Відбиті хвилі сприймаються п’єзоелектричним датчиком, котрий перетворює механічні коливання в електричні імпульси, які далі обробляються процесором і трансформуються в ехограму чи ультразвукову томограму (мал. 2).

Мал. 2. Принцип роботи УЗ-апаратів.

Безперервні моделі підсилення та приймання імпульсів використовують у допплеровських системах.

В залежності від задач дослідження і форми отриманого зображення використовують різні типи датчиків: лінійні, секторні, конвексні (табл. 3, мал. 3.).

Таблиця 3.

Ультразвукові датчики.

	За формою скануючої поверхні – секторні, лінійні, конвексні.
	За частотою УЗ-коливань – низькочастотні (до 2 МГц), середньочастотні (2-5 МГц), високочастотні (більше 5 МГц).
	Для транскутанних досліджень, для внутрішньопорожнинних досліджень, інтраопераційні.

Форми зрізів, отриманих при використанні різних датчиків.(Мал. 3.)

Мал. 3а. Зрізи прямокутної форми, що отримуються при використанні лінійного датчика.

Мал. 3б. Зрізи у вигляді віяла, що отримуються при використанні секторного датчика.

Мал. 3в. Широкополосний віялоподібний зріз із широкою вигнутою вершиною від конвексного датчика.

Для вивчення серця використовують датчики, які генерують ультразвукові хвилі з частотою 2,25-5мГц, органів черевної порожнини та малого тазу – 3,5-5мГц, ока – 10-15мГц та ін. Розрізняють ультразвукові зонди для зовнішнього сканування і внутрішньопорожнинного (ендоректальні, ендовагінальні, ендоеозофагіальні).

Основними методами ультразвукової діагностики є ехографія, сонографія (ультразвукове сканування) та допплерографія (табл. 4-5, мал. 4).

Таблиця 4.