Медичні засоби захисту

Серед засобів захисту від зброї масового ураження особливе місце займає застосування засобів медичного призначення. Під терміном "засоби медичного захисту" розуміють засоби попередження, профілактики впливу на людину уражаючих факторів зброї масового ураження та засоби надання допомоги і лікування уражених. Одним з найважливіших завдань медичної служби є своєчасне і повне забезпечення особового складу військ, частин та підрозділів медичної служби цими засобами. Медичні засоби захисту зручно класифікувати за видами ЗМУ на три групи:

1. Медичні засоби протирадіаційного захисту.

2. Медичні засоби протихімічного захисту.

3. Медичні засоби протибактеріального захисту.

За призначенням розрізняють три групи медичних засобів:

1. Засоби виявлення.

2. Засоби профілактики.

3. Засоби надання невідкладної допомоги та лікування.

За використанням медичні засоби поділяють на:

1. Індивідуальні, які видаються кожному військовослужбовцю (ППІ, ІПП, АІ, таблетки аквасепту).

2. Групові, які видаються на групу військовослужбовців: екіпаж, відділення і т. д. (АВ, АБ-3, АЕ).

3. Засоби, які знаходяться в сумках та комплектах спеціалізованої медичної допомоги і призначені для використання тільки представниками медичної служби, медичними частинами та підрозділами (СС, СМВ, СМД, СЛВ, ПФ, В-3, В-4, ВБ, В-1, В-2, АП-2, ОВ, ЛУЧ, Г-1, Г-2, Г-3, Ш-1, УТ, В-4, В-5, СО).

Аптечка індивідуальна (А1) призначена для запобігання або зменшення уражаючої дії різних видів сучасної зброї, а також для надання першої медичної допомоги при ураженні особового складу. Ліки, що є в аптечці, застосовують при пораненнях, опіках, ураженнях ФОР, радіаційних ураженнях, а також для запобігання інфекційних захворювань при застосуванні противником біологічної зброї. Аптечка носиться військовослужбовцем в нагрудній кишені верхнього одягу. В аптечці є:

1.) Будаксим - 1-2 шприц-тюбики з червоним ковпачком, по 1 мл препарату в кожному;

2.) Промедол-2% - 1,0 мл в 1-2 шприц-тюбики з білим (безбарвним) ковпачком. Застосовують при сильних болях, викликаних переломами, великими ранами, розтрощенням тканин і опіками, дією алогенних отруйних речовин;

3.) Цистамін - у таблетках по 0,2 г, знаходиться в 2 восьмигранних пеналах рожевого кольору (по 6 табл. у кожному);

4.) Доксицикліну гідрохлорид - у двох чотиригранних пеналах без забарвлення (у кожному пеналі є 2 капсули по 0,2 г препарату). Це антибіотик широкого спектру дії. Застосовують вміст одного пеналу при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Вживається за 30 хв. до входу в зону бактеріологічного зараження. Повторний прийом (вміст другого пеналу) - через 12 годин;

5.) Диметкарб - у пеналі із синім циліндричним корпусом 6 таблеток.

6.) Препарат "П-6" - у пеналі жовтого кольору, 6 табл. Це профілактичний антидот ФОР. Вживається по 2 таблетки за 30 хв. до входу в зону хімічного зараження. Повторний прийом через 12 годин.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначається для обробки відкритих ділянок шкіри та ділянок обмундирування, які прилягають до неї, при ураженнях ОР.

Перев'язочний пакет індивідуальний (ППІ) застосовують при наданні першої медичної допомоги при пораненнях та опіках.

Таблетки пантоциду (аквасепту) є засобом для знезараження індивідуальних запасів води. Препарат містить у собі хлор. Одна таблетка розрахована на дезінфекцію фляги води. Експозиція -30-45 хв.

Аптечка військова (АВ) - груповий засіб, призначений для надання військовослужбовцям першої медичної допомоги в порядку само та взаємодопомоги екіпажам (обслугам) бойових машин і військової техніки на колісному і гусеничному русі. Розрахована для надання допомоги 3-4 пораненим та обпеченим.

Аптечка медична індивідуальна (АМІ) призначена для надання військовослужбовцям першої медичної допомоги в порядку само та взаємодопомоги в польових умовах при виконанні бойових завдань.

Сумка санітара (CC) розрахована на надання допомоги 30 ураженим ОР та пораненим і хворим. Є оснащенням стрільців-санітарів та водіїв-санітарів.

Сумка медична військова містить різні антидоти, протибольові засоби в шприц-тюбиках. Розрахована на надання допомоги 25-30 ураженим. Є табельним оснащенням санітарних інструкторів.

Сумка медичної допомоги (СМД) призначена для надання медичної допомоги ураженим, пораненим та хворим у польових умовах, а також для поповнення АМІ (засоби знаходяться у чохлі сумки СМВ).

Сумка лікаря військового (СВВ) призначена для надання першої лікарської допомоги 25-30 ураженим у польових умовах, є табельним оснащенням військового лікаря.

Комплект польовий фельдшерський (ПФ) призначений для надання долікарської допомоги 100 пораненим, опроміненим і 50 ураженим ОР та ІВ; у період між боями - 50 амбулаторним хворим. Містить антидоти і профілактичні засоби, є штатним оснащенням для фельдшерів окремих частин та підрозділів.

Комплект "Амбулаторія-перев'язочна" (ВБ) призначений для частини з лікарем (МПП) з метою надання допомоги 100 пораненим та опроміненим, 50 ураженим ІВ, ОР і токсинами.

Комплект "Приймальна-сортувальна" (В-2) призначений для надання першої лікарської допомоги пораненим та хворим в приймально-сортувальній МПП, розрахований для надання допомоги 50 пораненим та хворим.

Комплект "Перев'язочна велика "АП-2" розрахований для надання першої лікарської допомоги 120 чол. на добу в автономних умовах.

Комплект В-3 - засіб спеціалізованої медичної допомоги, призначений для надання першої лікарської допомоги ураженим ІВ та ОР. Розрахований на 100 уражених іонізуючим випромінюванням і 100 уражених ОР і токсинами.

Комплект В-4 - аптека-амбулаторія. Розрахований на 100 поранених і хворих та 50 уражених ОР та ІВ.

Комплект СО - засіб для проведення спеціальної обробки особового складу, призначений для повної санітарної обробки 500 уражених.

Комплект ОВ - комплект спеціалізованої (кваліфікованої) медичної допомоги для лікування уражених отруйними речовинами. Призначений для антидотної терапії в окремій медичній роті, ОМЗ, омедб, і військово-польовому госпіталі. Розрахований на 180 уражених фосфорорганічними та психохімічними ОР, 10 уражених стійкими ОР та 10 уражених ціанідами на 10 діб.

Комплект "Луч" - комплект спеціалізованої (кваліфікованої) медичної допомоги для лікування уражених отруйними речовинами. Призначений для надання першої допомоги, лікарської і кваліфікованої медичної допомоги та лікування уражених іонізуючим випромінюванням. Розрахований на 200 уражених.

Комплект УТ (токсико-радіологічний) - комплект спеціалізованої (кваліфікованої) медичної допомоги, призначений для оснащення токсико-радіологічної групи, токсикологічної та радіологічної групи ЗСМД, забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги ураженим ІВ та ОР. Застосовують разом з "Луч".

У перелічених сумках і комплектах містяться медикаментозні препарати військового призначення: радіопротектори, засоби, що купірують первинну променеву реакцію, а також симптоматичні і патогенетичні засоби для надання допомоги і лікування уражених ОР, РР.

Медичні засоби протирадіаційного захисту.

Радіопротектори (радіозахисні засоби) - це хімічні медикаментозні засоби синтетичного або біологічного походження, введення яких в організм перед його опроміненням, призводить до зменшення впливу іонізуючого випромінювання на радіочутливі тканини та прискоренням їх відновлення, що призводить до зниження ступеню важкості променевого ураження. Використання радіопротекторів після опромінення практичного ефекту не дає.

Підвищення радіорезистентності тканини досягається завдяки впливу препарату на первинні радіохімічні реакції або на механізми захисту організму, або ж на те і інше одночасно. Радіопротектори відносяться до найрізноманітніших класів хімічних сполук.

Прикладне значення має виділення таких двох груп:

1. Радіопротектори короткочасної дії (РКД) - ефективні при імпульсному або деяких видах нетривалого опромінення. Їх захисна активність при прийманні максимально переносимих доз, які викликають зрушення в обміні речовин радіочутливих клітин, виявляється уже через декілька хвилин або в кінці першої години після введення, але обмежується 30 хвилинами - 5 годинами.

РКД в залежності від механізму захисної дії і хімічної структури поділяються на дві групи:

а) відновлювачі, до яких відносяться сірковміщуючі з'єднання (цистамін, цистеїн, меркаптоетиламін, гаммафос та ін.), антиоксиданти (аскорбінова кислота, вітамін Е, токофероли та ін.);

б) препарати, які викликають гіпоксію клітин та тканин (радіопротектор Б-190, метгемоглобіноутворювачі, ціаніди, нітрити та ін.)

2. Радіопротектори пролонгованої дії (РПД) - ефективні при пролонгованому та фракційному опроміненні, меншою мірою, при інтенсивному. Їх дія взагалі спрямована на підвищення резистентності організму і продовжується від одного до декількох днів. До групи РПД включаються:

а) препарати з анаболічними властивостями (естрогени - РТД-77 - діетилстильбистрол);

б) полімери поліаніонної природи (гепарін, полісахариди, нуклеїнові кислоти, полінуклеотиди, деякі вакцини (черевнотифозна вакцина з секстанатоксином), синтетичні полімери).

Зараз в Україні вивчаються нові речовини, які є перспективними медичними засобами протирадіаційного захисту. Особливий інтерес являють ті з них, які можуть бути застосованими в умовах нормованого переопромінення, зокрема, при ліквідації наслідків ядерних аварій. До таких сполук відносяться похідні янтарної кислоти - суфан та яктон. Вони не лише виявляють захисну дію у відношенні “малих” доз радіації, але також мають антигіпоксичні властивості та підвищують фізичну працездатність.

Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції

Первинна променева реакція виявляється вже в перші хвилини після опромінення внаслідок утворення токсичних продуктів, які викликають подразнення інтерорецепторів та прямого пошкоджуючого впливу іонізуючого випромінювання на структурні елементи нервових клітин, що спричиняє нейроендокринні пошкодження. Клінічними проявами первинної реакції на опромінення є блювання, головний біль, слабкість, м'язовий тремор, порушення координації рухів, гіпертонія та ін.

Після опромінення в дозі 50 Гр і більше через 2-5 хв. розвивається на період 20-30 хв. стан ранньої минаючої недієздатності (РПН), який характеризується втратою свідомості, адинамією, можливо, симптомом діареї. Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції призначені для підтримки бойової здатності особового складу та полегшення організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів. Табельними засобами є діметкарб, діметпрамід, сіднокарб, діксафен.

Диметпрамід має виражену протиблювотну дію завдяки блокаді хеморецепторів тригерної зони. При в/в введенні 1 мл 2% -ного розчину ефект наступає через кілька хвилин, і досягає максимуму через 30-40 хвилин і зберігається протягом 4-5 годин. Добова доза 5 мл.

Сіднокарб - психостимулятор. Зменшує слабкість і викликає відчуття бадьорості. Застосовують всередину по 0,005-0,01 мг на 1 прийом. Вища добова доза - 0,15 мл.

Диметкарб - комбінація диметпраміду та сіднокарбу, має протиблювотну дію і знижує гіподинамію при променевих ураженнях. Застосовують всередину по 1 табл. за 40-60 хв до можливого опромінення або одразу після нього при появі нудоти. Можливий повторний прийом до 4 разів на добу. Попереджує блювоту у 60% при опроміненні в дозі 6 Гр.

Діксафен - розчин у шприц-тюбику. Містить психоенергізатор та ефедриноподібні з'єднання. Застосовують внутрішньом`язово, доза 1 мл. Діє через 10-15 хв і зберігає її дію кілька годин. Можливий повторний прийом. Ефективність купування первинної променевої реакції до 70% при опроміненні в дозі до 20 Гр.

Для профілактики і лікування радіаційних уражень прийнято комплексну поліфункціональну схему. За своєю ефективністю та цільовою направленістю препарати, які ввійшли до цієї схеми, не мають аналогів в іноземних арміях. На фоні застосування РПД-77 використовують Б-190 і цистамін за схемою: при ядерних вибухах або за 10 хв до входу в зону радіоактивного ураження перорально приймають 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1; - через 5 год. після першого прийому - 3 табл. Б-190; - через 6 год. знову 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1 і т. д. до виходу із зони ураження (до 2 діб). Таке комплексне застосування препаратів зменшує кількість уражених при опроміненні в мінімально смертельній дозі до 90%. У схемі використовуються також диметкарб та діксафен.

Медичні засоби протихімічного захисту.

Викладач демонструє таблицю: Медичні засоби профілактики, надання допомоги та лікування уражених ОР (табл.).

Серед медичних засобів протихімічного захисту особливе місце посідають антидоти (протиотрути).

Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації завдяки фізичним чи хімічним перетворенням при безпосередній взаємодії з отрутою або внаслідок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти) та фізіологічні системи.

Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні.

За механізмом захисної дії та токсикокінетичними особливостями дії ОР та отрут антидотні речовини можуть бути поділені на такі групи:

I. Засоби запобігання доступу отрути в організм (антидоти місцевої дії). Ці антидоти використовуються у першу чергу. Cеред них можна виділити дві підгрупи.

1. Неспецифічні засоби фізико-хімічної дії - розчинники і сорбенти, використання цієї групи засобів засновано на фізичних принципах: розчинність, сорбція та наступне видалення.

2. Специфічні засоби хімічної дії, які вступають у хімічну реакцію з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Механізм взаємодії - нейтралізація, окислення, відновлення, зв'язування. Це компоненти рецептури розчину ІПП, комплексоутворюючі речовини: унітіол, дикаптол, гіпосульфіт Na, амінополікарбонові, амінополіфосфорні кислоти (ЕДТА, ДТПА та ін.).

II. Засоби, які змінюють швидкість біотрансформації та "втрату" отрути в крові та тканинах на шляху до біомішеней. Ці засоби можна поділити на п‘ять підгруп:

1. Безпосередньо взаємодіючі з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Прикладом можуть бути: кетони та альдегіди (глюкоза), унітіол.

2. Речовини (тіосульфат натрію), які підлягають ферментативним перетворенням в організмі ("знешкоджуючий синтез") з наступною безпосередньою взаємодією метаболіту з ОР з утворенням нетоксичних продуктів.

3. Речовини (амілнітрит та антиціан), які сприяють утворенню в організмі з‘єднань, які мають підвищену спорідненість до отрут, та, тим самим, зв‘язуючи їх.

4. Активатори або інгібітори ферментів, метаболізуючих отрути (бензонал, спіроналактон, фенобарбітал, антиоксиданти: метіонін, цистеїн).

5. Речовини, які конкурентно взаємодіють з метаболізуючими отруту ферментами і, тим самим, запобігають "летальному синтезу" (етиловий спирт).

III. Антидоти, засновані на принципах фізіологічного (функціонального) антагонізму.

До антидотів цієї групи належать речовини, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії ОР (отрути). Так, при перезбудженні холінергічних відділів нервової системи використовуються холінолітики, в часності, атропін, при збудженні центральної нервової системи — нейролептики та транквілізатори та ін.

Можна виділити три підгрупи подібних речовин.

1. Антидоти, які взаємодіють з тими ж біомишенями, з якими реагують ОР (отрута), яка має до біомішеней більш виражену спорідненість — конкурентний вид фізіологічного (фармакологічного) антагонізма та інш (М-холінолітики).

2. Антидоти, дія яких основана на незалежному (непрямому) виді антоганізму по відношенню до ОР (отрути), тобто коли дія отрути та антидота направлена на різні біомішені, але при цьому спостерігаються протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. Прикладами є протисудомні засоби, які використовуються при ураженнях різними судомними отрутами, в тому числі ФОС.

3. Антидоти, дія яких основана на неконкурентному виді антагонізму по відношенню до ОР (отрути) (пирідоксин, ефективний при профілактиці уражень фосфорорганічними з‘єднаннями).

IV. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені.

Це одне з самих радикальних засобів антидотної профілактики та терапії при ураження ОР (отрутами). Антидоти цієї групи використовуються з урахуванням механізмів токсичної дії ОР, Тут можна виділити наступні підгрупи.

1. Речовини, які утворюють з активними центрами біомішеней зворотні комплекси, які запобігають взаємодії ОР з біомішенями. Як правило, данні речовини являються зворотними конкурентними інгибіторами ферментів. Наприклад, зворотні інгібітори холінестераз (аміностигмін, галантамін, прозерин та інш.) захищають активні центри холінестераз від взаємодії з ФОС.

2. Речовини, які безпосередньо реактивують активні центри біомішеней (ферментів), інгібованих ОР. До них належать: реактиватори холінестераз, інгібованих ФОС (дипіроксим), реактиватори піруватоксидази, інгібованої люїзитом (унітіол), та інші.

3. Реактиватори “непрямої” дії.

При їх використанні реактивація інгібованого фермента відбувається не в результаті взаємодії з ним антидота, а внаслідок непрямої дії антидота. Це має місце, наприклад, при використанні метгемоглобінутворювачів (амілнітрит, антиціан) при отруєнні цианідами. Утворення ціангемоглобіну в крові призводить до порушення рівноваги вмісту ціаніона в тканинах і крові в сторону останньої і, тим самим, до звільнення цитохромоксидази від молекул отрут і відновленню її функцій.

V. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури або які були втрачені під дією отрути.

До речовин замінюючого типу, які відвертають отруту від біомішені до своєї структури, відносяться холінестераза, протеолітичні ферменти (хемотрипсин, трипсин), які використовуються при інтоксикації фосфорорганічними з‘єднаннями; цитихром С, який використовується при інтоксикації оксид вуглецю; пірідоксин, ефективний при отруєнні блокаторами пірідоксалевих ферментів (гідразином, сірковуглецем). Крім того, речовини цієї групи заміщують недолік в організмі тієї речовини, дефіцит якого виник в результаті токсичної дії отрут.

VI. Імуноантидоти.

Дані засоби працюють за принципом імунохімічної детоксикації, заснованої на тому, що в тканинах організму, завжди виробляються антитіла (білки), специфічні до антигенів. Концентрація цих антитіл в крові та тканинах організму (“напруження” імунітету), ступінь подібності антитіл до антигена й визначає ефективність імунного захисту.

1. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.

2. Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який має антигенні ознаки (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).

Неважко помітити, що ряд антидотів володіє багатостороннім механізмом дії. Так, наприклад, унітіол, з одного боку, безпосередньо взаємодіє з люїзитом, з іншого — реактивує, інгібовані люїзитом, тіолові ферменти зокрема, піруватоксидазу. Деякі реактиватори холінестерази окрім того, що вони відновлюють активність пригніченої ФОС холінестерази, мають таку ж дію на н-холінорецептори (гангліоблокуючою дією), що сприяє зніманню судом та інш.

В антидотних рецептурах, поряд з основними антидотами, часто використовуються також “коректори” — лікарські засоби, які використовують для підвищення ефективності рецептур та усування побічних ефектів від дії антидотів.

Деякі автори виділяють, так звані, “симптоматичні” антидоти. Так в фармакотерапії уражень ОР широко використовуються:

- різні групи нейротропних лікарських засобів (нейролептики, транквілізатори, ноотропи, ГАМК-ергічні, протисудомні, анальгетики);

- препарати різних фармакологічних груп, які володіють антиоксидатним, антигипоксичним, адаптогенними ефектами;

- засоби, які впливають на обмін речовин (гормони та їх аналоги, вітаміни, ферментні препарати);

- препарати, які впливають на згортання крові, плазмозамінюючі розчини;

- засоби, які використовують для корекції кислотно-лужної та іонної рівноваги в організмі та ін.

В цілях реабілітації після впливу ОР, особливо вищої нервової діяльності, перспективно використання актопротекторів та психоенергизаторів, тобто препаратів, первинно активізуючих енергетичний та пластичний обмін, зокрема, мозку, та за рахунок цього підвищуючих резерви, рівень функціонування та адаптацію організму в цілому й центральної нервової системи зокрема.

На наш погляд, виділення групи “симптоматичних” антидотів декілька передчасно, так як приведені вище в якості прикладів лікарські засоби не відповідають в повній мірі сучасному, хоча й не до кінця установленому визначенню поняття “антидоти”, та й механізм їх лікувальної дії при ураженнях ОР та отрутами з‘ясовано ще недостатньо.

У відповідності із специфічністю дії антидоти класифікуються по групам в залежності від відношення до певних груп ОР: антидоти ФОС, антидоти миш‘якоутримуючих ОР та ін.

Необхідно зауважити, що деякі з антидотів, які використовуються, мають кілька механізмів дії.