Сср відкритої структури

характеризуються відкритістю смислового ряду поєднуваних ПЧ, тобто їх перелік може бути продовжений.

За смисловими відношеннями бувають 2-х видів: єднальні й розділові. Єднальні речення характеризуються однотипністю частин, за характером часової співвіднесеності - з семантикою часової одночасності або послідовності (Ваші квіти я привезлі додому, і вони завмирають на моїм столі – послідовність).

Речення з розділовими відн. охоплюють значення вибору, чергування тощо (То вітер завиє, то сніг посипе, то захурделить вкрай)

Сср закритої структури

характеризуються закритістю смислового ряду поєднуваних ПЧ, структурним показником таких речень виступає їх двокомпонентність (Ніччю впадуть роси, але вранці сонце їх зіп’є ). Для них властивим є уживання сполучників як із широким узагальнюючим значенням (а, але, і), так і з вузьким диференційованим значенням (а саме, не тільки ... але й і под.). Особливістю цих речень є кількісна обмеженість їх структури (тільки 2 ПЧ) та вираження компонентами семантико-синтаксичних відношень, які передбачають замкнутість смислового тла: протиставні, градаційні, зіставні тощо.

У сучасній лінгвістиці диференціюють 3 рівні розмежування ССР закритої структури (В.Бєлошапкова).

На І рівні розрізняють речення, що допускають другий сполучниковий компонент і що не допускають цей компонент.

На ІІ рівні – речення, що допускають 2-й сполучн. компонент, за наявністю або відсутністю якого поділяються на речення без 2-ого сполучникового елемента (Настають нові часи, і тому так радісно на душі ).

На ІІІ рівні речення без 2-ого компонента.

3. Розрізнення смислових типів ССР можливе за різними ознаками. Інколи за основу беруть лексичне наповнення ПЧ, інколи в основу береться наявність сполучників. Проте сполучники мають широкий спектр значень, напр., і – єднальні, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові відношення. Тому доцільно при розгляді смислових відношень між ПЧ у ССР відштовхуватися від типу сполучника, використаного для поєднання ПЧ. (так загальновизнано).

а) ССР з єднальним сполучниками.

У таких реченнях виражаються єднальні відношення, серед яких розмежовуються: 1) єднально-перелічувальні; 2) єднально-поширювальні; 3) єднально-результативні. Диференційними показниками таких відношень є різні сполучники, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків, типізовані лексичні елементи.

1. відносяться до речень однорідного складу. Предикативні частини зєднуються за доп. спол. і, та, ні...ні. У них перераховуються певні однорідні події – одночасні або послідовні): Скоро уся долини блищала вогнями і разом з димом з землі здіймалася вгору пісня.

2. речення неоднорідного складу. Характеризуються відносною смисловою підпорядкованістю 2-0ї частини першій (остання поширює першу), що підсилюється анафоричними займенниками: Написали оголошення, і це значно полегшило наші пошуки.

3. друга частина виражає наслідок , висновок, результат першої: Дощ ішов довго, і тому все в лісі було мокре і якесь відчужене.

Підрядні частини в ССР пов’язуються за доп. сполучників і, (й), та(і) – як одиничні й повтор., ні...ні, ані...ані – тільки як повторювальні.

Окрему групу становлять єднально-градаційні (не тільки...але й; не тільки...а й; не лише...але й; не лише...а й) та єднально-отожнювальні (також, теж). При єднально-ототожнювальних зміст 2-ї частини ототожнюється із змістом 1-ї (всі поїхали відпочивати, і ми теж подалися на лоно природи). При градаційних – смислове навантаження частин розмежовується. 1-а частина наголошує відоме, 2-а – окреслює невідоме (Не лише економічні проблеми треба вирішувати сьогодні в Україні, але й думати про актуальні завдання її духовного розвою)

б) ССР з розділовими сполучниками.

Ці речення охоплюють відношення взаємовиключення і чергування подій. Відношення взаємовиключення виражаються за доп. сполучників або, чи, не то...не то, чи то...чи то. Сполучники або, чи можуть бути одиничними й повторюваними : Чи то зір підвів, чи серце чекати втомилось.

У реченнях із семантикою чергування (то...то) мова йде про події в різних часових планах: То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу...

У ССР з розділовими відношеннями, де реалізується семантика взаємовиключення, наявність реалізації однієї дії передбачає відсутність вияву іншої: Або розумне казать, або зовсім мовчать.

в) ССР з протиставними сполучниками.

Ці речення охоплюють зіставні й протиставні відношення. Вони тільки двокомпонентні.

У зіставних реченнях (а, та в зн. а) зіставляються різні явища, при цьому вони не тотожні й не заперечують одне одного, а мовби співіснують: Хліб – батько, а земля – мати. Це відношення неконтрастного плану, оскільки вияв однієї з дій не заперечує вияв іншої, а доповнює її.

Речення з протиставними відношеннями (але, та (але), зате, проте, однак тощо) виражають різні відтінки протиставного значення: 1) протиставно-обмежувальні (Все спить, однак вже я не сплю); 2) протиставно-допустової (Збиралася заміж за Івана, та його в Маньчжурії вбили); 3) протиставно-компенсувальної (Багато влітку доводиться на пасіці працювати, але зате взимку можна відпочити сповна) тощо.

г) ССР з приєднувальними сполучниками.

Виділення приєднувальних сполучників у синтаксичному ладі є дещо умовним , бо вони є вторинними і становлять аналітичні структури, в яких поєднується єднальний сполучник і з компонентами тому, до того ж.

Речення з цими сполучниками характеризуються тим, що в них 2-а частина є чимось додатковим щодо 1-ої. Такий додатковий компонент повідомляє щось таке, що відбувається ніби в процесі мовлення. Напр.: Вода була теплою, але не зовсім чистою, і притому її було багато.

ще й, та й, а аткож, причому, притому.

д) ССР з пояснювально-приєднувальними сполучниками.

Створюють окрему групу в силу функціональної специфіки сполучників а саме, тобто . які приєднують 2 предикативну частину і при цьому остання характеризується пояснювальною семантикою щодо першої, її поява не зумовлена смислом 1-ї: Серце має власний автоматизм, тобто воно може скорочуватись без діяння зовнішнього фактора.