Предмети, що мають магічні властивості

Вода^. ...помещеніе сосуда съ водой вблизи умершего [Харк. зб., 947].

à Розмивати руки породілі. Во время крестинъ руки родильницы «размываютъ» (обмываютъ), ставя ее одной ногой въ корыто, которое должно стоять на пороге для того, чтобы она скорее поправлялась [Харк. зб., 944].

Замо^к. ...при свадьбахъ … целованіе замка двери церковной [Харк. зб., 947].

Зерно^. Суеверные обычаи были/ особо при погребении умершихъ: посыпаніе ложа умершего зерномъ [Харк. зб., 947].

Ого^нь (вого^нь). Переездъ молодыхъ черезъ огонь, расположенный у воротъ [Харк. зб., 947].

Порі^г. Для молодыхъ женщинъ место почти всегда ближе къ порогу [Харк. зб., 947]. Существуетъ поверье, что на пороге девушка не должна сидеть, - иначе замужъ не выйдетъ. Никто не долженъ здороваться черезъ порогъ, чтобы не посориться [Харк. зб., 944].

Рога^ч. …если появляются колотья, то на больные места прикладываютъ рогачь [Харк. зб., 946].

Рушни^к. Въ праздничные дни на иконы вешаютъ широко вышитые полотенца (рушники) [Харк. зб., 944].

Це^рква. …Скакание поезда свадебного три раза вокругъ церкви [Харк. зб., 947].

Джерела матеріалу

Ветухов 1894 – Ветухов А. Говор слободы Алексеевки Старобельского уезда Харьковской губернии // РФВ. – Т. 34, 1894. – С. 305-315.

Харк. зб. – Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / Сост. В.В.Иванов. – Х., 1898.

Записи в 2001 році здійснено від:

Скороход Параски Захарівни, 1911 р. н., неписьменної.

Підгурської Ніни Іллівни, 1938 р. н., освіта – сім класів.

Дубової Марфи Петрівни, 1908 р. н., неписьменної.

Світличного Івана Михайловича, 1930 р. н., освіта – 7 класів.

Світличної Надії Олексівни, 1921 р. н., освіта – 4 класи.

Фрагмент тематичного словника

Назв виробів ткацтва, полотна

І тканини та їх частин

(С. Танюшівка Новопсковського району луганської області)

Мовознавчим аналогом і своєрідним продовженням етнографічних профільних словників як різновиду лексикографічних праць, як зазначає П.Гриценко, є тематичні (регіональні чи загальномовні) діалектні словники, у яких культурна інформація є компонентом семантичного опису лексем; ця інформація може займати значне місце чи й превалювати в окремих словникових статтях; з діалектних словників, зорієнтованих на докладне відтворення описуваного фрагмента народної культури, останній постає виразно і зримо [Гриценко 1999, 18].

Словник традиційного народного ткацтва одного населеного пункту репрезентує реальну моносистему, якою в повному обсязі користуються діалектоносії. У зв’язку з архаїчністю промислу вербальне вираження процесу ткацтва становить народну ткацьку термінологію в широкому й вузькому значенні: першу складають загальновживані терміни, обрядова лексика, ритуальні примовки, а також лексичні елементи ритуально-магічного значення, другу – власне терміни, знані й зрозумілі в колі професіоналів. У даній праці здійснено опис другої групи термінів.

Запропонований фрагмент тематичного словника назв виробів ткацтва, полотна і тканини та їх частин відбиває характерні особливості та регіональні відмінності термінології ткацтва в українських східнослобожанських говірках, бо зорієнтований на говірку села як систему, яка функціонує в регіональному мовному просторі.

Село Танюшівка Новопсковського району Луганської області засноване у ХVІІІ ст. переселенцями з Правобережної України [Высоцкий 1999, 49]. Назва села антропонімного походження, утворена від імені дочки князя Бориса Івановича Куракіна Тетяни. Вона була дружиною фельдмаршала князя Михайла Голіцина. За народними переказами, назва села походить від імені танцюри князя Куракіна Танюші (Таньки, Тетяни). У кінці ХІХ ст. в селі проживало біля 5 тис. чоловік, у кінці ХХ ст. – 2 тис. чоловік. Найпоширенішим місцевим промислом було домашнє ткацтво. Коноплі сіяли в кожному селянському господарстві. Восени „прядиво” вибирали, замочували, ламали, тіпали, м’яли, пряли і ткали. Не було двору, у якому б не було прялок, гребенів, веретен, човнів, ткацьких дерев’яних верстатів. Виготовленням полотна, ряден, рушників займалася вся сім’я. Знаходилась робота і дітям. Цей процес починався ранньої осені й закінчувався ранньою весною, коли з хати виносили ткацький верстат. Проте весною та влітку виткане полотно відбілювалося. Його мочили у воді й розстеляли на березі річки або ставка. Сонце перетворювало полотно з сірого й грубого на біле й м’яке. Потім з нього шили руками білизну та одяг, вишиваючи характерними для Слобожанщини червоними й чорними нитками.

Укладання фрагмента тематичного словника назв виробів ткацтва, полотна і тканини та їх частин спирається на польовий матеріал, зібраний і записаний упродовж 1988 – 2000 рр. у селах Луганської області.

Назва семеми виділяється жирним шрифтом. Нижче подаються репрезентанти відповідної семеми, зафіксовані в с. Танюшівка Новопсковського району Луганської області. Тут же в дужках наводяться синонімічні назви, виявлені в інших східнослобожанських говірках.

Таким чином, фрагмент словника відображає моносистему на тлі досліджуваного діалектного континууму.

Література

Высоцкий 1999 – Высоцкий В.И. Исторические аспекты топонимов Луганщины. – Луганск, 1999. – 94 с.

Гриценко 1999 – Гриценко П.Ю. Етнографічні словники у контексті сучасної культури // Шевченко Є.І. Українська народна тканина. – К.: Артанія, 1999. – С. 13 – 21].

Полотно (загальна назва)

полот^|нина, -и, -ою(-ой); полот^|ниш˙ч’е, -а, -ем (полот^|но, сук^|но, тка^|нина, холст).

Тканина (загальна назва)

ма^|тер’ійа, -ї, -єю(-єй) (полот^|но, тка^|нина, ткан’, сук^|но).

Шматок полотна (полотнина)

ар^|шин, -у, -ом (шмат, шма^|ток, полот^|нина, полот^|ниш˙ч’е, ку^|сок, су^|в˙іĭ, лоску^|ток, ^|локот’, от^|р’ез, кло^|ч’ок).

Наткана між двома попусканнями основи частина полотна

п^|рипуск, -у, -ом (^|п˙ілка, полот^|но, полот^|ниш˙ч’е, ^|попуст, ^|отпуст, шма^|ток).

Пруг – поздовжній край полотна

пруг, -у, -ом; (оп^|руг, краĭ, каĭ^|ма, д’іроч’^|ки, шпа^|рути, к^|ромка).

Правий, кращий бік полотна

п^|равиĭ б˙ік (п^|рава сторо^|на, ли^е|це, пруг, б˙ік, ^|лич’ік, ли^ец’о^|виĭ, ^|руб^пч’ік, право^|боковиĭ, п^|равиĭ пруг полот^|на, п^|ругове п^|раве полот^|но).

Лівий, гірший бік полотна

^|л’івиĭ б˙ік (^|л’іва сторо^|на, зво^|ротна сторо^|на, ^|виворот, пруг, б˙ік, л’і^|в˙ішн’а, із^|нанка, л’івобоко^|виĭ, ^|вивор’ітниĭ, ^|л’івиĭ пруг полот^|на, п^|ругове ^|л’іве полот^|но).

Полотно в сім пасом

с’і^|м˙орка, -и, -ою(-ой) (у с’і^|м˙орку, у ^|с’імку, се^ими^е|пасне, ^|ан’ірка, п˙іўс’^|т’інки, ў с’ім ^|пасом).

Полотно в дев’ять пасом’

де^иў^|йатка, - и, -ою(-ой) (у де^иў^|йатку, де^иў^|йатни^ец’а).

Полотно в десять пасом

де^и|с’атка, -и, -ою(-ой) (у д’і^|с’атку, де^и|с’атни^ец’а, де^ис’ати^е|пасмове, де^ис’ати^е|пасне, пр’а^|дило, с’^|т’інка).

Згрібне полотно (грубе, товсте)’

Не зафіксовано назви (зг^|р’ібне полот^|но, ог^|р’ібне полот^|но, ^|мат’ірне полот^|но, мат’ір^|кове полот^|но, су^|м˙існе полот^|но, плос^|к˙ін:е полот^|но, г^|рубе полот^|но, шматко^|ве полот^|но, воўн’а^|не полот^|но, ^|разне полот^|но, полот^|но з ^|л’ону, з^|б˙ірне полот^|но, л’:о^|н:е полот^|но).

Товсте полотно

тоўс^|те полот^|но (г^|рубе полот^|но, клоч’ко^|ве полот^|но, р’ад^|но, ^|дерга, ви^еб˙іĭ^|ниш˙ч’е, де^и|р’уга, граб^|йак, полот^|но на р’ад^|но).

Клочане полотно

р’ад^|но, -а, -ом (вал, клоч’^|кове полот^|но, клоч’:а^|не полот^|но, м˙ішко^|ве полот^|но, л’іж^|не полот^|но, ^|валове полот^|но, р’адови^е|на, м˙ішко^|вина, м˙ішко^|вин’:а, ве^и|рета, ^|л’іж^шки, коў^|р’аж^шка, ^|кодра, ^|лантух, клоч’^|ки, к^|лоч’:а).

Повісмове полотно (більш тонке, ніж клочане)

полот^|но, -а, -ом (плос^|к˙ін:е полот^|но, пов˙іс’^|н’ане полот^|но, тон^|ке полот^|но, сороч’^|кове полот^|но, ^|мат’ірне полот^|но, полот^|н’ане полот^|но, п^|р’ажа).

Вибілене полотно

б˙і^|лизна, -и, -ою (^|виб˙іле^ине полот^|но, ^|б˙іле полот^|но, ^|б˙іл’ане полот^|но, од^|б˙іле^ине полот^|но, от^|б˙іл’ане полот^|но, от^|б˙іл’уване полот^|но, по^|б˙іле^ине полот^|но, ви^е|б˙іл’не полот^|но, ви^еб˙і^|л’анка, ў^|б˙іл’ане полот^|но, полот^|но б˙і^|лизна, б˙і^|лина, ^|золе^ине полот^|но, ^|поле^ине полот^|но).

Тонке полотно з найкращого ґатунку прядива

тон^|ке полот^|но (то^|нен’ке полот^|но, л’о^|н:е полот^|но, л’он:и^еч’^|кове полот^|но, плос^|к˙ін:е полот^|но, плос^|кове полот^|но, плос^|к˙ін:е п^|р’ади^ево, полот^|но с п^|лоске^ин’а, де^и|с’атка, два^|нац’:атка, полот^|но на рушни^е|ки, рушни^е|кове полот^|но, ^|б˙іле полот^|но).

Полотно із середнього ґатунку прядива

плос^|к˙ін:е полот^|но (си^еро^|ве полот^|но, ^|пач’існе полот^|но, по^|в˙іс’н’ане полот^|но, се^и|ред’н’е полот^|но, се^ире^ид’^|н’ак; м˙ішко^|вина, коў^|р’аж^шка, д’іў^|йатка, с’і^|рина, р’адови^е|на, р’ад^|но, з ^|мат’ірки, ма^|т’ірч’ате полот^|но).

Грубе полотно з найгіршого ґатунку прядива

р’ад^|но, -а, -ом (ма^|т’ірне полот^|но, ^|мат’ірка, ма^|т’ірни^ец’а, р’адо^|вина, р’а^|д’уш, м˙ішко^|вина, м˙ішко^|вин’:а, г^|рубе полот^|но, ^|дерга, ва^|лови^ена, си^еро^|ве полот^|но, п^|лоск˙ін’, клоч’^|ки, ге^ир^|ба, ве^ире^ис^|та, ро^|гож^шка, ^|лантух, тоўс^|те полот^|но, пло^|хе р’ад^|но, по^|гане полот^|но, полот^|но на м˙іш^|ки, наĭ^|хуже полот^|но.

Полотно з візерунками, утвореними перебором ниток під час ткання

^|писане (узор^|ч’асте, у^|зорне, з у^|зорами, в˙ізе^и|рун’ч’ате, ч’іно^|вате, пе^ире^и|тикане, пе^ире^ити^е|кан’:а, пе^ире^и|тикно, пе^и|реткане, пе^и|ребране, пе^ире^и|б˙ір, ў ^|сосонку, ^|сосна, у круж^ш|ки, по^|писане, пе^ире^и|писане, шуру^|боване, ф˙і^|гурне, наби^еў^|не, мо^|л’оване, п˙іў^|м˙ітки, ме^и|реж^шка, др’ібнов˙ізе^и|рункова тка^|нина.

Кольорова смужка в тканині

кан^|ва, -и, -ою(-ой) (ме^и|реж^шка, с^|муж^шка, по^|лоска, пе^ире^ити^е|кан’:а, каĭ^|ма, ^|заполоч’, кра^|йец’, о^|т’:енок, до^|рож^шка, ма^|л’ована тка^|нина).

Мережка – смужка, де всі нитки витягнені

ме^и|реж^шка, -и, -ою (-ой) (каĭ^|ма, бахра^|ма, п^|рути^ек, с^|муж^шка, ви^е|р’ізуван’:а).

Поперечна кольорова смужка на зітканому полотні

с’^|т’ож^шка, -и, -ою(-ой) (с^|муж^шка, с^|муже^ич’ка, ме^и|реж^шка, по^|лоска, по^|лосоч’ка, ўстаўни^е|ч’ок, ^|заполоч’, т’іс’^|ма, каĭ^|ма, прут, ро^|ш:иўка, пе^и|реткане).

Край тканини

краĭ, -ю, -єм (кра^|йок, ок^|райе^іц’, к˙і^|нец’, пруг, ру^|бец’, зр’із, каĭ^|ма, к^|ромка, к^|раĭн’е полот^|но).

Товста тканина

^|дерга, -и, -ою (де^и|р’уга, де^и|р’уж^шка, р’ад^|но, р’а^|д’уга, м˙ішко^|вина, ве^и|рет, пе^и|н’ок, ^|воĭлок, ве^и|рет’а, де^иргн’а^|не полот^|но, су^|кон:а тка^|нина, полот^|но на р’ад^|но).

Погана, рідка тканина

Назва не зафіксована (^|с’іт’анка, ^|с’ітка, ^|с’ітни^еч’ка, ^|сито, ^|с’іт’ана, ^|марл’а, мар^|л’оўка, бли^ез^|нота, р’ід^т|ке полот^|но, р’ід^т|ка тка^|нина).

Сукно без ворсу

г^|лад^тка (гла^|ден’ка, ^|ч’іста, бе^извор^|систа, бе^из^|ворсна, бе^из вор^|си, полот^|но, мйако^|шерста, р’іў^|нен’ка, ^|вите^ирта, го^|л’ани^ек, ^|лика, прос^|та, м˙іт^|кал).

Сукно з ворсом

ворс’а^|на; шерс’т’, -і, -ю (вор^|систа, вор^|с’анка, грубо^|шерста, ^|баĭка, ш^|л’онка, з^|вал’ане полот^|но, тка^|нина з ^|ворсом).

‘Самотканий, вироблений з домашнього полотна’

Назва не зафіксована (самот^|каниĭ, само^|робниĭ, домот^|кан:иĭ, кус^|тарниĭ ^|вироб, до^|машн’е р’ад^|но).

Рядно валове, з нижчого сорту прядива

л’іжни^ек, -а, -ом (р’ад^|но, р’а^|д’уга, р’а^|д’ушка, ^|валове р’ад^|но, по^|пона, ^|лантух, ве^и|рет’а, де^ир^|га, ^|рептух).

Рядно, вид простирадла з конопляної або лляної пряжі

л’іжни^ек, -а, -ом (р’ад^|но, р’ад^|нина, покри^е|вало, укри^е|вало, пок^|р’іве^иц’, засте^и|лушка, ^|мат’ірка, о^|верко).

Домоткана ковдра з вовни

од’і^|йало, -а, -ом; ^|кодра, -и, -ою (воў^|н’ане р’ад^|но, р’ад^|ниц’а, ^|л’іжни^ек, поўс’т’).

Рядно на ліжко, яке підстеляють під перину

п˙ід^тс^|тилка, -и, -ою (^|л’іжни^ек, р’ад^|но, р’ад^|нина, ве^и|рет’а; ^|кодра, по^|пона, п˙ід^т|п˙ірни^ек, вал, на^|п˙іл’ни^ек).

Рядно, яким укриваються

^|коўдра, -и, -ою; од’і^|йало, -а, -ом (р’ад^|но, р’а^|д’уга, р’ад^|нина, ^|л’іжни^ек, покри^е|вало, прости^е|радло, плет, ^|поч’ут’).

Рядно, яким накривають ліжко

покри^е|вало, -а, -ом (ўкри^е|вач’ка, р’ад^|но, р’а^|д’уга, р’ад^|нина, ^|л’іжни^ек, ^|коўдра, вал, шуру^|боване).

Рядно, яким застеляють лаву

^|л’іжни^ек, -а, -ом; п˙ід^тс^|тилка, -и, -ою (до^|рож^шка, р’ад^|но, р’ад^|нина, р’адо^|вина, ^|лаўни^ек, на^|лаўни^ек, по^|пона, ^|коўри^ек, полот^|нина, ^|кодр’а).

Рядно, яким застеляють лаву на покуті, де сідають молоді

^|л’іжни^ек, -а, -ом (р’ад^|но, р’ад^|нина, ^|кутн’е р’ад^|но, до^|рож^шка, о^|верко, ко^|в˙ер, коў^|йор, п˙ід^тс^|тилка, на^|лаўни^ек).

Рядно, яким накривають лаву під час похорону

п˙ід^тс^|тилка, -и, -ою (р’ад^|но, р’ад^|нина, р’а^|денце, роспи^ес^|не р’ад^|но, до^|рож^шка, ^|лантух, с’і^|р’ак, ^|коўдра, на смерт’).

Рядно, яким накривають коней

по^|п˙інка, -и, -ою (по^|пона, р’ад^|но, р’ад^|нина, р’а^|д’уга, ^|л’іжни^ек, пок^|р’іве^иц’, покри^е|вало, ^|кодра, од’і^|йало, лан^|тух).

Рядно, яке використовують на свята

с’в˙ат^|кове р’ад^|но, -а, -ом (п^|разни^еч’не р’ад^|но, празни^е|кове р’ад^|но, ^|писане р’ад^|но, по^|писане р’ад^|но, с^|кате^ирт’а, р’ад^|но на с’^|в˙атки).

Рядно, яке використовують у будень

бу^|ден:е р’ад^|но, -а, -ом (^|буд’н’е р’ад^|но, поўс’ак^|ден:е р’ад^|но, валко^|ве р’ад^|но, ^|л’іжни^ек).