Питання до самоконтролю

1. Що таке політика? Які функції вона виконує в суспільному житті? В чому полягає відмінність функціонального та конфліктного підходів?

2. Що таке демократія? Чим вона відрізняється від авторитаризму та тоталітаризму?

3. Розкрийте основний зміст теорій демократичного елітизму і плюралістичної демократії. На які обмеження демократії вони вказують?

4. Якою є структура політичної влада в США у соціолога марксистського спрямування Ч. Р. Мілза? Обґрунтуйте Вашу думку з цього приводу.

5. Що таке політична культура? Які її типи Вам відомі. До якого типу Ви би віднесли політичну культуру громадян України?

Висновки

1. Соціологія політики вивчає закономірності взаємодії різних сфер життєдіяльності суспільства з політикою, а також політичну свідомість і поведінку людей, їх соціально-політичні потреби, інтереси; діяльність соціальних груп і етносів, їх організацій, рухів, інститутів.

2. Ключове призначення політики – регулювання суспільних відносин. Це підсистема суспільного життя, в якій відбувається регуляція відносин між великими групами людей (класами, націями, регіонами, професійними групами, етнічними групами й ін.).

3. Якщо прихильники функціонального походу розглядають політичну владу як джерело гармонії, згоди й інтеграції суспільства, представники конфліктного підходу пов'язують появу політичної влади й держави з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин панування й підпорядкування.

4. Основними типами політичних режимів є тоталітаризм, авторитаризм і демократія. Остання на разі має досить вагові обмеження, що фіксується різними теоретичними концептами. Особливо гострої критики демократична форма правління дістала у Ч. Р. Мілза.

5. Партією називають добровільну політичну організацію, що створюється найбільш активними представниками населення для вираження своїх інтересів та їхньої реалізації через інститути політичної влади. На відміну від громадських організацій вона створюється для участі в змаганнях за державну владу.

6. Політична культура – це система історично сформованих цінностей, установок, переконань, моделей поведінки, що проявляються в безпосередній діяльності суб'єктів політичного процесу (як еліти, так і народних мас) та забезпечують відтворення політичного життя суспільства. Соціологічні дослідження фіксують не високий рівень політичної культури українських громадян. Більшість населення є політично пасивними, не вірять в можливості захисту своїх прав в разі прийняття невигідних для себе урядових рішень, не мають розвиненої ідеологічної ідентифікації.

Література.

1. Ґидденс Э. Социология. – М., 2005. – С. 222–252.

2. Даль Р. Предпосылки возникновения и утверждения полиархий // Полис. – 2002. – №6. – С. 34–56.

3. Куценко О.Д. Социология политики // Специальные и отраслевые социологии / Под редакцией В.Е. Пилипенко. – К.: Каравелла, 2003. – С. 46–78.

4. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. – № 4. – С. 122–134.

5. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С. 644–706.

6. Ленин В.И. О государстве // Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т. 39.

7. Матусевич В. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №4-5. – С. 5–20.

8. Миллс Р. Властвующая элита // Зарубежная социология XX века: Хрестоматия. Тексты / Отв. ред. В. Г. Городяненко. – Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2001. – С. 208–218.