5. Продовольчі ринки населених пунктів

До особливого і важливого елементу інфраструктури аграрного ринку відносяться продовольчі ринки населених пунктів. На відміну від розвинутих країн, в Україні це дуже поширена форма торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством. З ростом доходів населення і розвитком роздрібних торгівельних мереж (супермаркетів), їх роль знижуватиметься.

Продовольчі ринки населених пунктів можуть бути критими і відкритими. Ринки, які розміщені в капітальних приміщеннях, мають необхідну торгівельну інфраструктуру, дуже близькі до торгівельних центрів. Як правило, продавцями на таких ринках виступають невеликі виробники аграрної продукції і продовольства, переважно це члени селянських господарств, які продають надлишки своєї продукції, та фермери. Також у якості продавців виступають роздрібні торговці (посередники) і аграрні підприємства. Покупцями на ринках в населених пунктах, як правило, є кінцеві споживачі продуктів харчування (населення).

Через систему ринків у населених пунктах продається значна частина сільськогосподарської продукції, особливо свіжих овочів і фруктів, ягід, картоплі, суттєва частина м’яса і молочних продуктів. Для овочів і фруктів - це основний канал реалізації для даних видів продукції (39% овочів і 45% фруктів у 2000 році). Кількість ринків у населених пунктах і обсяги продажу на них аграрної продукції суттєво збільшилися з початку 1990-х років. Але, на жаль, незважаючи на значне розширення торгових ринків, система збуту продукції для особистих приватних підприємств є недосконалою.

Продовольчі ринки населених пунктів надають можливість здійснювати продаж продукції первинними виробниками кінцевим споживачам, тобто здійснення прямого збуту (маркетингу). Вигоди існування таких ринків отримують виробники і споживачі, а саме:

• Виробники сільськогосподарської продукції отримують прямих доступ до ринку, мають можливість отримати вищу ціну за продукцію, отримати інформацію про кон’юнктуру ринку.

• Споживачі отримують можливість придбати свіжу продукцію, за відносно невисокими цінами, особисто спілкуватися із виробниками даної продукції.

Як правило, на ринках відсутня розфасовка продукції, але поширене фасування за якістю. Правила і порядок торгівлі на таких ринках встановлюється місцевими органами влади, враховуючи місцеві умови, традиції, вимоги екологічної безпеки.

Контроль якості продукції, що продається на ринках в населених пунктах здійснюють лабораторії при ринках. Без отримання позитивного висновку проведення лабораторних аналізів продаж продукції заборонений.

В Україні існує ринковий збір, який відноситься до місцевих податків, і сплачується продавцями товарів на ринках. Встановлення розміру і сплата ринкового збору здійснюється згідно Указу Президента України “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”.

Ринковий збір – плата за право займати місце для торгівлі на ринках усіх форм власності в т. ч. у павільйонах, відкритих і закритих столах, майданчиках, включаючи орендовані, з автомобілів, візків, тощо.

Торгове місце - відокремлене, спеціально обладнане місце поза магазином для здійснення роздрібної торгівлі шляхом дотримання діючих правил обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

Платники ринкового збору – фізичні і юридичні особи. Ринковий збір справляється за кожен день торгівлі. Розмір – від 0,05 до 0,15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для фізичних осіб. Для юридичних осіб – від 0,2 до 2 неоподаткованих мінімумів. Сплачується до початку торгівлі через касовий апарат ринку. Встановлюється місцевою владою. 100% - зараховується до місцевого бюджету.

Продовольчі ринки населених пунктів, крім торгового місця, також надають продавцям також різні послуги, торговий інвентар, обладнання, санітарний одяг і предмети гігієни, плата за які здійснюється через каси ринку. Торговий інвентар – ваги, гирі, лотки, дошки, ножі, посуд, стільці та ін. Обладнання – обладнання торгових місць, а також візки, контейнери, камери схову, клітки для тварин тощо. Санітарний одяг і предмети гігієни – халати, куртки, фартухи, рушники тощо.

Часто розвиток певного ринку в населеному пункті включає спершу дослідження потреби в такому об’кті торгівлі, розрахунок його окупності, місцезнаходження, концепції. Після прийняття проекту до реалізації здійснюється будівництво продовольчого ринку і встановлення обладнання, покращення транспортних умов (можливостей), створюється система управління ринком, інформаційна система, навчання торгівельного персоналу і груп аграрних виробників, створення служби контролю якості і чітке виконання встановлених норм.

1Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005, с. 134-138.

7