- •1.Психологія як наука.
- •2.Педагогіка як наука.
- •3.Поняття про психіку. Види психічних явищ.
- •4.Розвиток психіки й поведінки живих істот.
- •5.Будова і функціонування нервової системи людини.
- •6.Центральна, периферійна та вегетативна нервова система.
- •7.Фізіологічні механізми сну.
- •8.Психічне здоров’я та його забезпечення.
- •10.Етапи розвитку самосвідомості.
- •11.Концепція з.Фройда, д.Узнадже, к.Горні, к.Юнга
- •9.Свідомість, функції свідомості.
- •12.Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.
- •13.Захисні механізми психіки.
- •14.Форми прояву несвідомого.
- •15. Поняття і класифікація психічних процесів людини.
- •16.Поняття, властивості, види уваги.
- •17.Поняття, властивості відчуттів.
- •18.Поняття, властивості, види сприйняття.
- •19.Поняття, процеси, види та розвиток пам’яті.
- •20.Мислення, його види, форми та операції.
- •21.Поняття і види емоцій.
- •22.Воля і вольові якості особистості.
- •23.Поняття і класифікація психічних станів.
- •24.Стани неспання: когнітивні, афективні, вольові.
- •25.Феноменологічні стани: виникнення, прояв, регуляція.
- •26.Поняття „людина, „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
- •27.Вітчизняні теорії особистості.
- •28.Психологічна структура особистості.
- •29.Біопсихічні властивості особистості.
- •30.Психосоціальні властивості особистості
- •31.Зарубіжні теорії особистості.
- •2. Теорія комплексу неповноцінності а. Адлера.
- •8. Концепція в. Штерна.
- •9. Концепція особистості к. Хорні.
- •32.Поняття і види темпераменту, походження теорії темпераменту.
- •33.Поведінкові властивості та регулювання прояву темпераменту.
- •34.Прояв темпераменту в навчальній та професійній діяльності.
- •35.Задатки та здібності, види здібностей.
- •36.Обдарованість, талановитість, геніальність.
- •37.Інтелект, функції і структура інтелекту. Характеристики інтелекту.
- •38.Коефіцієнт інтелекту (iq), тести інтелекту.
- •39.Креативність, творчі здібності.
- •40.Поняття характеру, підходи до розуміння характеру.
- •41.Риси і типи особистості.
- •42.Акцентуації характеру.
- •43.Локус-контроль особистості.
- •44.Мотиваційна сфера особистості: поняття, структура.
- •45.Потреби, види потреб.
- •46.Мотиви і процес мотивації.
- •47.Спрямованість особистості та її види.
- •48.Мотивація навчання і професійної діяльності.
- •49.„Я-образ”, „я-концепція” як ядро особистості.
- •50.Самооцінка та рівень домагань.
- •51.Розвиток особистості, його ознаки, фактори, умови та напрямки.
- •52.Діяльність та її структура.
- •53.Види і типи діяльності.
- •54.Спільна діяльність. Становлення спільної діяльності в онтогенезі.
- •55.Поняття та функції спілкування в життєдіяльності людини
- •56.Сторони та види спілкування.
- •57.Види конфліктів та шляхи їх розв’язання.
- •58.Конфлікт: сутність, структура, класифікація
- •59.Соціально-психологічна установка та соціальна перцепція.
- •60.Психологічний вплив на іншу людину в процесі взаємодії.
- •61.Соціальна група: поняття, класифікація, структура.
- •62.Статус і роль людини в групі: поняття, види, взаємозв’язок.
- •63.Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •63.Самопочуття людини в групі, соціально-психологічна атмосфера та клімат.
- •65.Міжособистісні стосунки та їх оптимізація
- •66. Взаємозв’язок освіти, навчання, виховання і розвитку особистості.
28.Психологічна структура особистості.
Особистість - складне цілісне утворення. Дослідженню її структури присвячені праці багатьох психологів. Згідно з дослідженнями К. К. Платоновав структурі особистості виділяють чотири головні однопорядкові підструктури
Першапідструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові якості цієї підструктури особистості не є природженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання. Виділена окремо в психологічній структурі особистості спрямованість, у свою чергу, включає систему взаємопов'язаних компонентів: інтереси, бажання, прагнення, ідеали, світогляд, переконання. Вказані компоненти спрямованості характеризують ставлення особистості, її матеріальні й духовні потреби, моральні якості. Оскільки ставлення є не тільки якістю особистості, а насамперед елементом свідомості, що впливає на прояви її активності, то активність спрямованості здебільшого виявляється через переконання - свідомі потреби людини, які спонукають її діяти відповідно до ціннісних орієнтацій.
Другапідструктура включає знання, уміння, навички й звички, які засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини. У наш час компоненти, об'єднані підструктурою досвіду, не всі психологи схильні розглядати як властивості особистості. Однак К. К. Платонов вважав, що «типові для даного індивіда прояви, так само як і закріплені знання, навичка (на тільки розумова або вольова, але й моторна і сенсорна) і, тим більше, уміння і звичка, вже, безперечно, є властивістю особистості!». Справді, набуті знання й сформовані в процесі навчання вміння і навички органічно вплітаються в структуру особистості, стають її невід'ємними властивостями.
Третяпідструктура включає індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення, пам'ять. Психічні процеси, які є динамічним відображенням дійсності в різних формах психічних явищ, забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. На основі психічних процесів утворюються психічні якості особистості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її психічної діяльності і поведінки, типовий для індивіда. Основні компоненти третьої підструктури формуються й розвиваються за допомогою вправ, при цьому великого значення набувають вольові якості індивіда, оскільки вони лежать в основі свідомого регулювання психічних процесів і станів особистості. Четверта підструктура особистості включає властивості темпераменту, статеві й вікові властивості. До неї ж відносять і патологічні (органічні) зміни особистості. Формування компонентів цієї підструктури можливе лише за допомогою тренування, але частіше має місце формування замінників (компенсаторних механізмів) природних властивостей, яких недостає. Ця підструктура має назву біопсихологічної, оскільки якості особистості, які до неї входять, головним чином зумовлені фізіологічними особливостями мозку. Активність проявів цієї підструктури залежить від сили нервових процесів.