116. Розкрийте причини кризи ортодоксальної марксистської політичної економії та основні напрями теоретичних досліджень в Україні другої половини 80-х років хх ст.

темпи зростання промисловості почали падати зі скороченням екстенсивних факторів — виснаженням природ¬них ресурсів і зменшенням народжуваності. Ці питання розглядали передусім, як необхідність розв'язання теоретичних проблем політичної економії соціалізму та практич¬не застосування їх у господарській практиці, наголошуючи нагаль¬ність посилення прикладного характеру політичної економії соціалізму (І. Ястремський, О. Рубан, В. Ємченко, В. Черняк та ін.). У працях цього періоду стверджувалося, що роль економіч¬ної теорії не обмежується лише дослідженнями сутності економіч¬них законів, вона має обґрунтовувати й «виробляти форми і ме¬тоди їх використання» У межах дискусії щодо вдосконалення господарського механі¬зму сформувалися певні точки зору, які базувалися на теоретичних узагальненнях місця та ролі товарно-грошових відносин за соціа¬лізму. Але такий підхід мав чимало обмежень, певне подолання яких у теоретичному плані відбулося лише наприкінці 1980-х років. Вва¬жалося, що економічні перетворення ринкового типу можливі за умов повного (або майже повного) одержавления економіки. Адже всі теоретичні дискусії 1960-х -- першої половини 1980-х років щодо проблем соціалістичної власності залишалися на позиціях визнання державної (загальнонародної) власності на засоби вироб¬ництва як основи соціалістичної економіки, розглядаючи її як «фундаментальну економічну сутність соціалізму». Тому генеральним напрямом удосконалення господарського механізму в цей період став пошук шляхів створення такої гос¬подарської системи, яка б забезпечувала зростання ефективності планової економіки за збереження її основи — загальнонародної (державної) власності. В 1970-ті роки з'явилися й інші моделі вдосконалення госпо¬дарського механізму, ґрунтовані на принципах збереження і на¬віть посилення директивних методів господарювання. Прихиль¬ники такого підходу орієнтувалися на активне використання економіко-математичних методів оптимізації економічних про¬цесів та ЕВМ, запровадження у практику різноманітних автома¬тизованих систем управління (АСУ), зокрема автоматизованої системи планових розрахунків (АСПР), галузевих автоматизо¬ваних систем (ГАСУ), територіальних систем управління тощо. В Україні в цьому напрямі працювали В. Голіков, М. Міхно, О. Оніщенко та ін.

117. Визначте основні причини та охарактеризуйте застійні явища в радянській економіці 70-х – першої половини 80-х років хх

темпи зростання промисловості почали падати зі скороченням екстенсивних факторів — виснаженням природ¬них ресурсів і зменшенням народжуваності. Ці питання розглядали передусім, як необхідність розв'язання теоретичних проблем політичної економії соціалізму та практич¬не застосування їх у господарській практиці, наголошуючи нагаль¬ність посилення прикладного характеру політичної економії соціалізму (І. Ястремський, О. Рубан, В. Ємченко, В. Черняк та ін.). У працях цього періоду стверджувалося, що роль економіч¬ної теорії не обмежується лише дослідженнями сутності економіч¬них законів, вона має обґрунтовувати й «виробляти форми і ме¬тоди їх використання» У межах дискусії щодо вдосконалення господарського механі¬зму сформувалися певні точки зору, які базувалися на теоретичних узагальненнях місця та ролі товарно-грошових відносин за соціа¬лізму. Але такий підхід мав чимало обмежень, певне подолання яких у теоретичному плані відбулося лише наприкінці 1980-х років. Вва¬жалося, що економічні перетворення ринкового типу можливі за умов повного (або майже повного) одержавления економіки. Адже всі теоретичні дискусії 1960-х -- першої половини 1980-х років щодо проблем соціалістичної власності залишалися на позиціях визнання державної (загальнонародної) власності на засоби вироб¬ництва як основи соціалістичної економіки, розглядаючи її як «фундаментальну економічну сутність соціалізму». Тому генеральним напрямом удосконалення господарського механізму в цей період став пошук шляхів створення такої гос¬подарської системи, яка б забезпечувала зростання ефективності планової економіки за збереження її основи — загальнонародної (державної) власності. В 1970-ті роки з'явилися й інші моделі вдосконалення госпо¬дарського механізму, ґрунтовані на принципах збереження і на¬віть посилення директивних методів господарювання. Прихиль¬ники такого підходу орієнтувалися на активне використання економіко-математичних методів оптимізації економічних про¬цесів та ЕВМ, запровадження у практику різноманітних автома¬тизованих систем управління (АСУ), зокрема автоматизованої системи планових розрахунків (АСПР), галузевих автоматизо¬ваних систем (ГАСУ), територіальних систем управління тощо. В Україні в цьому напрямі працювали В. Голіков, М. Міхно, О. Оніщенко та ін.