18. Поняття фінансового ринку і характеристика його складових

(сегментів).

Поняття «фінансовий ринок» є певною мірою збірним, узагальненим. В реальній практиці воно характеризує розгалужену систему окремих видів фінансових ринків із різноманітними сегментами кожного із них [1, с.255].

Сегментація ФР – процес цілеспрямованого поділу ФР на види та сегменти в межах окремих видів залежно від об’єкта торгівлі – різновиду фінансових інструментів, обмін якими здійснюється на ринку .

Сегментація ФР залежить від того на скільки широко інтерпретуються межі цього ринку.

У випадку найбільш звуженої інтерпретації меж ФР його ототожнюють з ринком цінних паперів і поділяють на сегменти залежно від існуючих груп цінних паперів:

 ринок пайових фінансових інструментів – ринок, на якому відбувається торгівля пайовими цінними паперами (акціями та інвестиційними сертифікатами) ;

 ринок боргових фінансових інструментів – ринок, на якому відбувається торгівля борговими цінними паперами (облігаціями, казначейськими зобов’язаннями, векселями, ощадними (депозитними) сертифікатами та різноманітними іпотечними цінними паперами);

 ринок фінансових деривативів (похідних фінансових інструментів) – ринок, на якому відбувається торгівля деривативами (опціонами, ф’ючерсами, свопами тощо).

У випадку розширеної інтерпретації меж ФР його поділяють на наступні види:

• Кредитний ринок

• Ринок цінних паперів

• Валютний ринок

• Страховий ринок

• Ринок золота

У деяких джерелах до цього переліку видів ще додають ринок нерухомості та антикваріату . У межах кожного виду розглядають окремі сегменти, наприклад, у межах ринку цінних паперів: ринок акцій, ринок облігацій тощо.

Замість понять «види ФР» та «сегменти ФР» у науковій літературі може зустрічатися термін «фінансові ринки» (у множині).

Фінансові ринки класифікують залежно від основних ознак:

1. Залежно від стадії існування фінансових інструментів:

 первинний (primary market) – ринок, що охоплює відносини з приводу розміщення фінансових інструментів;

 вторинний (secondary market) – ринок, що охоплює відносини з приводу обігу фінансових інструментів.

2. Залежно від тривалості строку обігу фінансових інструментів:

 грошовий (money market) – ринок, на якому об’єктами купівлі-продажу виступають короткострокові (із строком погашення до 1 року) високоліквідні та надійні (з низьким ризиком) боргові фінансові інструменти (які ще називають еквівалентами грошових коштів – cash equivalents);

 ринок капіталів (capital market) – ринок, на якому об’єктами купівлі-продажу виступають фінансові інструменти, які не є інструментами грошового ринку і дозволяють емітентам залучати кошти, як правило, на тривалий строк (понад 1 рік).

3. Залежно від строку виконання договорів з фінансовими інструментами:

 касовий (готівковий, ринок «спот») – ринок, на якому договори купівлі-продажу фінансових інструментів виконуються негайно (на скільки дозволяють технічні можливості) після укладення;

 строковий – ринок, на якому договори купівлі-продажу цінних паперів виконуються через визначений достатньо тривалий строк після укладення (при цьому самі договори розглядають як фінансові інструменти – строкові контракти, або деривативи).

4. Залежно від ступеня організованості:

 стихійний – ринок, на якому купівля-продаж фінансових інструментів здійснюється без участі організатора торгівлі;

 організований (відповідно до термінології, що застосовується у директивах ЄС – регульований) – ринок, на якому взаємовідносини основних учасників безпосередньо регулюються організатором торгівлі – біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою (відповідно до цього можна розглядати біржовий ринок та організований позабіржовий ринок ).

Перевага організованого фінансового ринку в порівнянні з стихійним для учасників торгівлі фінансовими інструментами проявляється у наявності більшого обсягу доступної інформації про ціни та обсяги договорів, що укладаються на поточний момент. А перевага стихійного – у наявності більших можливостей гнучкого встановлення умов договорів купівлі-продажу фінансових інструментів.

5. Залежно від форми організації взаємодії основних учасників ринку:

 ринок прямого пошуку (direct search market) – найменш організований стихійний ринок, який передбачає, що покупці і продавці розшукують один одного напряму без посередників та організатора торгівлі;

 брокерські ринки (brokered markets) – ринки, на яких пошук контрагентів для покупців і продавців здійснюють посередники – брокери (ця форма організації має поширення на первинних ринках та на ринках, де відбувається купівля-продаж великих пакетів фінансових інструментів за межами фондових бірж та торговельно-інформаційних систем);

 дилерські ринки (dealers markets), або ринки котирувань – ринки, на яких покупці і продавці укладають договори з уповноваженими дилерами, які публічно проголошують ціни купівлі та продажу фінансових інструментів;

 аукціонні ринки (auction markets) – ринки, на яких торги проводяться у формі аукціону

Розрізняють односторонній та двосторонній (зустрічний) аукціон. З розвитком комп’ютерних технологій основним різновидом став двосторонній аукціон, на якому договори укладаються за результатами зведення заявок покупців та продавців. Ринки, на яких торги проводяться у формі двостороннього аукціону, називають ринками заявок.

Організовані ринки (тобто ринки у межах бірж та позабіржових торговельно-інформаційних систем) як правило бувають або ринками котирувань, або ринками заявок (можуть також використовуватись спеціальні односторонні аукціони для організації розпродажу великого пакету фінансових інструментів, наприклад, під час їх розміщення).