18.Елементи умов праці

Умови праці – це сукупність взаємопов’язаних вир-чих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соц-х факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку прод-тивних сил суспільства, які визначають стан вир-чого серед-ща та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Виділяють такі групи умов праці:

Санітарно- гігієнічні, організаційно- технічні, соціально- психологічні. Також слід вирізняти фізіологічні та естетичні умови праці.До санітарно – гігієнічних умов відносяться : стан повітря в виробничих приміщеннях, рівень шуму, ступінь вібрації устаткування, освітленість робочих місць і т д.Їх параметри норму ються на основі рекомендацій санітарних служб.

До соціально психологічних умов праці відносяться моральний клімат в колективі, характер взаємовідносин між його членами , високий рівень міжособових та міжгрупових зв"я”ків, соціальна захищеність , соціальна інфраструктура, соц. страхування , соц гарантії персоналу, час відпочинку і ін.

При прийнятті на роботу розробляється колективний договір. В ньоиу сторони передбачають забезпечення працівниками соц гарантій у галузі охорони праці на рівні , не нижчому за передбачений законодавством, їх обов”яки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та вироьничого середовища, підвищення існуючого рівня охзорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. До нормативних документів, що регують охорону праці в організаціях належать – Конституція Укр., Закон Укр. “Про охорону праці”, КЗпП

19.Сфери менеджменту персоналу

Менеджмент персоналу як процес управління трудовим. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління

Світова практика свідчить, що найбільших успіхів у бізнесі, в інших сферах людської діяльності досягають ті організації, у яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі та менеджменту персоналу зокрема.

Менеджмент персоналу як сфера професійної діяльності нині має велике практичне значення. Зростає роль людського чинника на виробництві, поступово ускладнюються функції керівників трудовими колективами. Усе це привернуло увагу науки.

Менеджмент персоналу як об'єктивне соціальне явище має три грані, розвитку:

—як сфера практичної професійної діяльності;

—як навчальна дисципліна;

• як галузь науки

Кожен із цих трьох напрямів розвитку менеджменту персоналу в процесі вивчення, аналізу, проектування потребує застосування як однакових, так і специфічних методів, підходів, способів та прийомів розв'язання проблем.

Загалом ідеться про єдину методологію, хоча для вивчення практичного менеджменту персоналу можуть застосовуватись одні методологічні підходи, для формування структури та змісту навчальної дисципліни — другі, а для наукового аналізу цього складного явища — треті; можливі й комбінації.

Така взаємодія представників практики, освіти й науки, безсумнівно, буде продуктивною, сприятиме підвищенню ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.