Методи визначення кредитоспроможності, що застосовуються у світовій практиці
|
Назва методики |
Характеристика |
|
Правило «5С» |
Розшифровується як: С (character) – репутація позичальника; С (сарасity) – фінансові можливості; С (сарital) – капітал,майно; С (соllаtеrаl) – забезпечення; С (conditions) – загальні економічні умови. Найбільш застосовується у США. |
|
CAMELS |
C (capital) – достатність капіталу; A (assets) – якість активів; M (management) – менеджмент; E (earning) – надходження; L (liquidity) – ліквідність; S (sensor) –чутливість до ринкового ризику. Застосовується у практиці Світового банку реструктуризації та розвитку. |
|
CAMPARI |
C (character) – репутація позичальника; A (ability) –здатність щодо повернення кредиту; M (marge) – дохідність кредитної операції; P (purpose) – цільове призначення кредиту; A (amount) – розмір кредиту; R(repayment) – умови погашення; I(insurance)-забезпечення. Розповсюджене у європейській банківській системі |
|
COPF |
C (competition) – конкуренція в галузі; O (organization) – організація діяльності; P (personnel) – кадри, персонал; F (finance) – фінанси, доходи. Застосовується у банківському секторі Німеччини. |
|
PARSER |
P (person) – репутація позичальника; A (amount) – сума кредиту; R (repayment) – можливості погашення; S (security) – забезпечення; E (expediency) – доцільність кредиту; R (remuneration) –винагорода банку. Застосовується банками Великобританії. |
|
Метод дискримінантних показників |
Виходячи з переліку визначених коефіцієнтів оцінюється синтетичним чином фінансова ситуація позичальника з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді. Коефіцієнти у даному випадку визначають за результатами дослідження згідно зтехнікою дискримінантного аналізу. |
Метод дискримінантних показників. Коефіцієнти даного методу отримують в результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу. Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно.
Моделі: Альтмана, Чессера, Бівера:
Кожна з методик побудована таким чином, що перші букви самої назви методики відображають систему аналізу фінансового стану позичальника. На основі кожного розділу аналізу складають листи-опитування, відповіді на які оцінюються у балах. Загальна сума отриманих балів переводиться у відповідний клас позичальника: позичальники надійні, позичальники з мінімальним, середнім або високим ризиком.
Узагальнюючи викладене вище, можна зробити наступні висновки стосовно існуючих методів оцінки кредитоспроможності:
1. Відсутній єдиний концептуальний підхід до побудови методик
оцінки кредитоспроможності позичальників.
2. Відсутнє системне бачення чинників, що визначають
кредитоспроможність позичальників.
3. Існуючі методики оцінки кредитоспроможності позичальників
недостатньо обґрунтовані і зайво орієнтовані на сформовані традиції, що робить їхнє використання в сучасних умовах у більшості випадків неефективним і навіть може призводити до неадекватних оцінок кредитоспроможності позичальників[26].