Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригінал_Усі любчики мої_17.01.docx
Скачиваний:
54
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
267 Кб
Скачать
☆

51. Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види, значення та передумови.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які вникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Класифікація валюти за емітентом: національна, іноземна та колективна.

Конвертованість валюти – це здатність певної валюти до вільного обміну на валюту інших країн.

Класифікація валюти за режимом використання валюти:

  • неконвертовані – валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується;

  • конвертовані – валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується в установленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Конвертованість валюти можна класифікувати:

  1. за повнотою конвертації:

  • повна (можливість вільного обміну національної валюти на іноземку для всіх категорій власників та за всіма видами цілей або операцій (дол., євро);

  • часткова конвертованість ( (національна валюта обмінюється на іноземні з певними обмеженнями);

  1. за видами суб’єктів:

  • зовнішня (якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів);

  • внутрішня (для резидентів);

  1. за характером економічних операцій, що обслуговуються конвертованою валютою:

  • за поточними операціями (конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями);

  • за переміщенням капіталу (тільки на платежі за рухом капіталу).

Значення: конвертація дає поштовх для розвитку зовнішньої торгівлі, відкриває шлях до посилення конкуренції між національними та іноземними виробниками, сприяє вирівнюванню національних і світових цін, розширенню споживання за рахунок збільш. імпорту.

Передумови: зниження інфляції до помірного рівня, формування ринкового механізму ціноутворення, лібералізація зовнішньоекономічних відносин, накопичення достатнього золотовалютного резерву, створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх економічних суб’єктів.

52. Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку.

Валютний ринок – за економічним змістом - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта;

за своїм призначенням і організаційною формою – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності.

Суб’єктами можуть бути будь-які економічні агенти та посередники.

Ціною на валютному ринку є валютний курс – ціна грошової одиниці даної країни, вираженої в грошових одиницях іншої.

ВР має свою структуру:

  • національні ВР – існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством;

  • міжнародні ВР – сформувалися у країнах, у яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції;

  • світовий ВР – поєднує окремі міжнародні і здатний функціонувати практично цілодобово.

Валютний ринок можна класифікувати:

  1. за характером операцій: ринок конверсійних операцій, ринок депозитно-кредитних операцій;

  2. за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін..;

  3. за видами конверсійних операцій: ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо;

  4. за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Групи чинників, що визнач. кон’юктуру валютного ринку:

1) базові (курсоутворюючі) чинники:

- стан платіжного балансу країни,

- обсяги ВВП, які виробляються в країні,

- внутрішня і зовнішня пропозиція грошей,

- % ставки в країнах, валюти яких порівнюються,

- співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми,

2) регулюючі чинники:

- заходи прямого державного регулювання (фіскальна політика, грошово-кредитна політика, регулювання цін тощо),

- структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників.

3) чинники кризового характеру:

- дефіцит державного бюджету,

- безконтрольна емісія та інфляція, -

штучне і надмірне регулювання цін,

- висока монополізація виробництва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки, послаблюють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів держави.

У всій цій сукупності вирішальною є перша група (курсоутворююча). У свою чергу, у базовій групі ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка.