Висновок

Управління галуззю – достатньо складне та широкомасштабне поняття, адже воно повинно включати інтереси всіх зацікавлених сторін. Ми маємо на увазі усіх, хто має будь-яке відношення до відповідної галузі, а це зокрема, і постачальники основної сировини для виробничих підприємств, власне самі виробництва, а також, суб’єкти споживання виробленої продукції. Розвиток харчової промисловості в Україні, безперечно, повинен асоціюватися з одним із основних стратегічних завдань, як господарюючих суб’єктів так і органів державного управління.

У статті, зосереджено увагу на значному колі питань пов'язаних із проблемами, що зумовлюють неефективне функціонування підприємств та управління ними.

Не випадково, особливу увагу приділено проблемам внутрішнього управління, адже, на нашу думку, саме його не ефективність є тим ключовим (вагомим) складником описаної проблеми, вирішення якої, пов'язуємо лише з введенням ефективної системи управлінського обліку. Адже, дія управлінського обліку поширюється на всі етапи господарської діяльності:

· постачання;

· виробництво;

· реалізацію.

А це, у свою чергу, дозволяє координувати поточні та стратегічні плани

підприємства щодо розширення виробничих потужностей, завоювання нових ринків збуту, ефективне впровадження на ринок нових видів продукції.

Налагодження вдалої зовнішньої та внутрішньої систем управління у харчовій промисловості дозволить зробити галузь здоровою, більш конкурентноздатною та наділить її імунітетом. Вищерозглянуті проблеми є давно набутими, тому перебудова існуючої системи - досить складний процес. Проте його все ж таки необхідно провести

комплексно та швидко, враховуючи ситуацію, в якій перебуває країна. Під час системних змін в організації управлінських систем слід враховувати досвід вітчизняної науки та досліджень у цій сфері й особливо з питань управлінського обліку.

Висновок:

У сучасних умовах глобалізації економічного життя розвинуті країни, де наука виконує роль головного економіко-відтворювального фактора, забезпечують свій розвиток за рахунок вдосконалення існуючих технологій, техніки та використання принципово нових наукових досягнень. Міжнародний технологічний та науковий обмін, трансфер інтелектуального потенціалу — одна з ознак нашого часу.

Україна на початку ринкових перетворень мала значні можливості для розвитку своєї економіки, зокрема в науково-технологічній сфері. Було створено науково-технічний потенціал, який за багатьма характеристиками відповідав рівню розвинених країн світу. З окремих наукових напрямів, наприклад, з матеріалознавства, теоретичної фізики, математики, зварювального виробництва, біотехнологій Україна і зараз зберігає провідні позиції у світі.

Протягом останніх років на державному рівні здійснено низку важливих заходів у напрямі поліпшення державної науково-технічної політики. Верховною Радою схвалена нова Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України.

В Україні повиння панувати економічна стабільність.

Адже вона є запорукою успіху соціального благополуччя українських громадян. Розвиток промисловості, підприємництва сприятиме формуванню нових робочих місць, результатом чого стане підвищення зайнятості населення. Збільшення конкурентоспроможності української продукції дасть можливість українським підприємствам отримати великий прибуток, результатом чого стане збільшення податкових надходжень до державного бюджету, збільшення реальної заробітної плати, збільшення соціальних виплат і т. д. Зростаючий попит на високотехнологічну продукцію, приведе до поліпшення якості підготовки фахівців, системи освіти України в цілому.

Нинішня економічна стратегія ще не виконує головної функції – побудови ефективної національної економіки та забезпечення її зростання і тому не може розглядатися як така, що повністю відповідаї національним інтересам України.

Економічна стратегія держави, спрямована на підвищення ефективності використання національних ресурсів перш за все повинна містит економічні складові, зокрема, податковими стимулами та адміністративно-правовими заходами змушувати корпорації та їх ке6рівників знижувати матеріаломісткість вироблюваної продукції та збільшувати доходну частину в обсягах реалізації, зокрема, активно нарощувати заробітну платню і прибуток.

Зрозуміло, що Україна стане процвітаючою державою тільки тоді, коли вона зможе комплексно і ефективно освоїти в своїх інтересах території та ресурси, якими володіє. Але зробити це неможливо без тісної економічної і технологічної співпраці з розвинутими країнами. Тому стратегічною метою для України повинно бути її входження до міжнародних науково-технічних потоків, які дозволять модернізувати вітчизняне виробництво, забезпечити конкурентоспроможність основних галузей промисловості.

Для оцінки ефективності системи управління може бути в повній мірі використано ресурсний показник ефективності – модифікований показник ресурсовіддачі, який враховує поряд з іншими факторами ринкові фінансово-кредитні відношення та інфляційні процеси. Також слід використовувати такі показники як рівень виробничих зв’язків, діапазон управління, ступінь стабільності кадрів, тощо.

Ділова оцінка якостей персоналу організації – цілеспрямований процес встановлення відповідності якісних характеристик персоналу (здібностей, мотивацій, рис) вимогам посади чи робочого місця.

Оцінка ефективності базується на обліку праці працюючих (управлінців) та особливостей прояви його результатів.

Службовці - це працівники, праця яких представляє собою той чи інший різновид розумової праці. Зміст праці службовців істотно відрізняється від праці робітників, адже праця робітників переважно фізична. Інша відмінність праці управлінців полягає в тому, що результати його праці важко вимірити кількісно. А результати праці управлінського персоналу часто становляться очевидними не одразу, а лише через деякий час, не рідко достатньо великий.

Вибір методів оцінки персоналу для кожної конкретної організації є унікальним завданням, яку може вирішити лише керівництво компанії.

Організації періодично оцінюють своїх співробітників з метою підвищення ефективності їх роботи та визначення потреби професійного розвитку. Як показують дослідження, регулярна та систематична оцінка персоналу позитивно впливає на мотивації співробітників, їх професійному розвитку.