3.2. Методи досліджень

Видовий склад лишайників визначали за допомогою серії визначників (Окснер, 1956, 1993 та ін.). Ліхеноіндикацію для дослідження стану атмосферного повітря проводили за методикою Ю. Л. Мартина (Мартин, 1984) . У насадженнях вивчались і описувались епіфітні лишайники, знайдені по обидва боки стовбура на пробних ділянках. Пробна ділянка обмежувалася на стовбурі дерев’яною рамкою розміром 10 . 10 см, яка була розділена всередині тонким дротом на квадратики по 1 см². На кожному дереві описували мінімум чотири пробні ділянки: дві біля основи стовбура (з різних його сторін) і дві на висоті 1–1,5 м. Слід зазначити, що опис і обстеження епіфітного лишайникового покриву виконували в ході маршрутних досліджень по всій території району дослідження.