24. Імідж у структурі світу: поняття, складові, варіанти прояву

Поняття «імідж» (образ) походить від латинського imago (зображення, відображення, видимість), пов'язаного з латинським словом imitare, що означає «імітувати». Згідно з тлумачним словником Вебстера, імідж — це штучна імітація чи подання зовнішньої форми якого-небудь об'єкта чи особи. Він є уявленням про людину, товар чи інститут, що цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою пабліситі, реклами або пропаганди.

Частіше поняття «імідж» вживається стосовно політиків та лідерів організацій і рухів. Разом з тим буде цілком виправданим говорити про імідж організації, якщо під цим розуміти образ, який виникає в суспільній свідомості, в думці про ту чи іншу партію, рух чи блок під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин.

Взагалі для іміджу властива стисла характеристика. Вона складається внаслідок злиття уявлень суб'єкта політики про себе і зафіксованих засобами масових комунікацій думок оточуючих.

Для розуміння природи іміджу важливо враховувати таке: політичний імідж несе узагальнену і спрощену інформацію не тільки про реальні особливості політичної свідомості і поведінки організації й лідера, а й про особливості, які існують лише в уяві людей. Під впливом сприятливих чи несприятливих обставин складається і закріплюється в суспільній свідомості відповідна оцінка достоїнств і вад політика, яка має самодостатнє значення, змушуючи суб'єкт діяти згідно з суспільними очікуваннями.

Особливості іміджу:

• образ створюється у масовій свідомості і має характер емоційно забарвленого стереотипу;

• формування іміджу відбувається значною мірою як стихійно так і внаслідок спеціалізованих дій (застосування технологій з галузі політичної психології, політології, реклами, політичного маркетингу, соціологи та комунікативної системи);

• імідж є відображенням соціальних очікувань відповідних соціальних груп. Звідси — здатність уловити ці очікування з боку суб'єкта політичної діяльності і втілити їх у гаслах, закликах і діях;

• в іміджі з'єднуються два початки: «що ти є насправді» і «як тебе уявляють інші» (твій портрет, який намалювали сподвижники, реклама і засоби комунікації). Останнє може виявитися сильнішим, і в цьому випадку можливий образ, далекий від дійсності, від реального прототипу.

Людина живе як в символічному, так і в реальному світі. Можна виділити цілий ряд ситуацій, де ми реагуємо саме на імідж, а не на реальність: Це імідж-репутація, на який ми спираємося при зверненні в банк або авіакомпанію. Звичайний клієнт не в змозі спиратися на річний звіт або аудит, тому він формує самостійний образ шуканого об'єкта під впливом ЗМІ. Це імідж політика. Оскільки виборець не має з ним особистих контактів, він повинен реагувати на його символічне подання у вигляді іміджу. У разі голосування за партійними списками виборець також може спиратися виключно на іміджеве подання партії та її керівників. Це імідж товару. При наявності безлічі об'єктів, але однакових марок, наприклад, пральних порошків, пива або сигарет, покупець починає реагувати на символічні відмінності між ними, попередньо імплантовані в образ даного товару фахівцями. Це імідж фірми, який виникає як частина нематеріальних активів фірми при продажу її іншій особі. При цьому істотна частина суми сплачується саме за її символічний вимір. Імідж у концентрованій формі задає суть людини або організації. Відштовхуючись від іміджу, ми можемо будувати свої взаємини з даною людиною. Звідси слідує проста істина: чим точніше ми виберемо і побудуємо свій імідж, тим ефективніше буде комунікація.

Типи іміджів. Англійська дослідниця Элері Семпсон говорить про особистісний імідж як про поєднання ряду зовнішніх і внутрішніх факторів, що задають самоімідж, сприйманий імідж. Самоімідж випливає з минулого досвіду і відображає нинішній стан самоповаги. Якщо ви хочете, щоб вас поважали, ви повинні для початку навчитися поважати себе самі. Сприйманий імідж - це те, як бачать нас інші.

Основний вид управління іміджем - це відображення події під кутом зору поліпшення іміджу, а в ряді випадків і створення самих подій, які в результаті мають привести до необхідного поліпшення іміджу. Імідж політика не є вигадкою найчистішої води, а будується з реально властивих йому характеристик, які тільки висуваються на більш значущі позиції. При цьому фахівці іміджмейкери відбирають з існуючого набору ті характеристики, які краще будуть впливати як на населення в цілому, так і на конкретні соціальні групи. При цьому образ політика може свідомо збагачуватися тими характеристиками, які потрібні, але спочатку представлені в зародковому стані. В цілому імідж слід визнати позитивним явищем, оскільки політик починає підлаштовуватися під смаки і настрій свого електорату.