- •Лекція № 12 акціонерні товариства та акціонерний капітал.
- •Причини виникнення та сутність акціонерних товариств
- •Еволюція акціонерних товариств
- •Види акціонерних товариств
- •Моделі акціонерної власності
- •Прибутки акціонерного товариства та їх розподіл
- •Курс акцій та їх види
- •Облігації
- •Фондова біржа: сутність, основні операції
- •Процес акціонування в Україні: шляхи, проблеми
- •Література:
- •Запитання і завдання для самоперевірки.
- •Лекція № 13 форми суспільного продукта в процесі відтворення. Розподіл національного доходу.
- •Суспільне відтворення: сутність, типи
- •Сукупний суспільний продукт
- •Сутність та принципи системи національних рахунків
- •Загальні показники снр та методи їх обчислення
- •Тіньова економіка
- •Запитання і завдання для самоперевірки:
- •Семінарське заняття № 8
- •9. Задача.
- •10.Задача
- •2. Які види праці не створюють національного доходу:
- •Підсумкові тести по модулю 2
- •Модуль 3 лекція № 14 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли.
- •Поняття «економічне зростання»
- •Нагромадження, заощадження, інвестиції
- •3. Теорії і моделі економічного зростання
- •Однофакторна модель зростання
- •Модель виробничої функції
- •Концепція нульового зростання
- •Показники економічного зростання
- •Причини економічного циклу
- •Запитання та завдання для самоперевірки:
- •Лекція № 15 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва.
- •Теоретичні аспекти аналізу рівнів господарювання
- •Механізм державного регулювання економіки
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Семінарське заняття № 9
- •Вправи 1-10
- •Лекція № 16 змішана економічна система. Держава та її функції у розвинутій економіці.
- •Запитання і завдання для самоперевірки:
- •Підсумкові тести по модулю 3
- •Модуль 4 лекція № 17 соціалістична економічна система та її еволюція
- •Еволюція соціалістичної ідеї
- •Запитання для самоконтролю:
- •Лекція №18
- •Сутність перехідної економіки
- •Специфічні риси перехідної економіки
- •Запитання для самоконтролю:
- •Лекція №19 світове господарство
- •Відмінності між суб'єктами світового господарства
- •Переваги мпп
- •Зміст міжнародної інтеграції
- •Транснаціональні корпорації
- •Які ж основні цілі та переваги економічної інтеграції?
- •Регіональна економічна інтеграція
- •Запитання для самоконтролю:
- •Семінарське заняття №10
- •Лекція № 20 форми міжнародних економічних відносин
- •Міжнародна торгівля
- •Торговельний і платіжний баланси
- •Зовнішньоекономічна політика держави
- •Міжнародний рух капіталів
- •Динамізм руху товарів (послуг), робочої сили, фінансових коштів
- •Світова валютна система
- •Семинарське заняття № 11
- •Факторы, определяющие валютный курс
- •Тесты для контроля знаний:
- •1. Значение курсовой работы в изучении экономической теории
- •2. Основные требования
- •3. Основные этапы выполнения курсовой работы
- •3.1 Выбор темы и ее утверждение
- •3.2. Структура курсовой работы
- •4. Правила оформления курсовой работы
- •4.1. Общие требования
- •4.2. Нумерация
- •4.3. Иллюстрации
- •4.4. Таблицы
- •4.5. Примечание
- •2.______________________________________
- •4.6. Формулы и уравнения
- •4.7. Библиографические ссылки
- •4.8. Основные правила библиографического описания использованных источников
- •4.9. Приложение
- •5. Работа с рецензией и подготовка к защите курсовой работы
- •Підсумкові тести по курсу політекономія
- •Семінарське заняття №10
- •Лекція № 20 форми міжнародних економічних відносин
- •Список рекомендуємої додаткової літератури
Сукупний суспільний продукт
Підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт (ССП). ССП --це виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, що створені протягом певного періоду (як правило, року). Вихідним моментом його руху є виробництво, а кінцевим — споживання. Розподіл та обмін опосередковують зв'язок між великою чисельністю продуцентів (виробників) і споживачів ССП. Ці зв'язки знаходять свій вираз і в схемі економічного кругообігу доходів і витрат у народному господарстві.
Донедавна (у СРСР) показник ССП статистичне розраховувався як результат матеріального виробництва, а сфера послуг (транспорту, зв'язку, торгівлі) враховувалась лише частково: до уваги брався їх безпосередньо продуктивно-створювальний результат (виробничий транспорт, упаковка та розфасовка товарів тощо).
Економісти, які займалися теорією суспільного відтворення, вбачали своє завдання насамперед у тому, щоб розкрити структуру ССП у натурально-речовій і вартісній формах та обґрунтувати їх функціональне призначення. Так, Ф. Кене ще у XVIII ст. створив відому економічну таблицю, де виокремив у суспільному продукті продукцію сільського господарства і промисловості, в яких, у свою чергу, розмежував засоби виробництва і предмети споживання.
А. Сміт також виділяв у структурі сукупного продукту засоби виробництва і предмети споживання. На основі такої структури сукупного продукту К. Маркс обґрунтував поділ суспільного виробництва на два відповідних підрозділи: 1— виробництво засобів виробництва; 2— виробництво предметів споживання.
Такого ж підходу до аналізу суспільного відтворення додержувався і Дж. М. Кейнс, проте лише стосовно сфери обігу. Особливість його підходу полягає в тому, що при визначенні обсягів споживання він відраховував з усієї сукупності продажів засоби виробництва (за визначенням Кейнса, це те, що підприємці купують один в одного), що дозволяє отримувати обсяг реалізації предметів споживання.
Нині в економічній теорії та практиці господарювання відповідно до натурально-речової форми ССП і згідно з функціональним призначенням відповідного блага сукупний продукт також поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Це зумовлено тим, що засоби виробництва і предмети споживання виконують суттєво різні функції в процесі відтворення. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових (матеріальних) елементів продуктивних сил, то другі — для відтворення людського фактора виробництва.
Проблема співвідношення першого і другого підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу «А» (засоби виробництва) і групу «Б» (предмети споживання).
Структура народного господарства, що склалася нині в Україні, характеризується значним переважанням галузей групи «А», які створюють засоби виробництва. Це свідчить про те, що найближчим часом у національному господарстві необхідно значно підвищити частку виробництва предметів споживання. Для України це посильне завдання, бо тут є сприятливі природні ресурси для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також ефективного функціонування багатьох добре оснащених підприємств підгалузей харчової та легкої промисловості.
Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти сферу нематеріального виробництва. До останньої належать галузі, де створюються нематеріальні блага — духовні та інші цінності, та надаються нематеріальні послуги — освіта, охорона здоров'я, наукове обслуговування тощо. У сукупності виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.
Крім поділу на матеріальне і нематеріальне виробництво, у західній літературі існує також поділ виробництва на первинне, вторинне і третинне відповідно до характеру виробничих функцій. До первинного виробництва належать добувні галузі та сільське господарство (землеробство, тваринництво і т. п.). Вторинне виробництво базується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, а також будівництво. Третинне виробництво є похідним від первинного і вторинного і пов'язане зі створенням різноманітних послуг, які, в свою чергу, поділяються на такі, що обслуговують або виробництво, або окремих осіб, тобто на виробничі та особисті послуги.
Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру (виробничий транспорт, зв'язок, а також у даному аспекті торгівлю, фінансово-кредитні установи). У розвинутих країнах сфера виробничих послуг постійно зростає і є високоефективною галуззю суспільної діяльності.
Вартісна структура суспільного продукту — це важлива проблема аналізу суспільного відтворення, і зокрема суспільного продукту в натурально-речовій і вартісній формах. Перше досить повне уявлення щодо даної економічної категорії наводить К. Маркс у другому томі «Капіталу». Він показав, що структура вартості суспільного продукту, як й окремого товару, складається з двох частин, а саме: матеріальних затрат (С) і новоствореної вартості (V + М). Остання включає необхідний (для відтворення робочої сили) і додатковий продукт (необхідний для розширення виробництва, а також задоволення суспільних потреб).
Вартісну структуру суспільного продукту розглядав також Дж. Кейнс. Але й тут, як і при аналізі натурально-речового складу суспільного продукту, Кейнс виходив не лише з процесу виробництва, а й із процесу обігу, де вартісна структура цього продукту мала більш повний вигляд.
В економічній літературі та господарський практиці мають місце два підходи до обчислення обсягу суспільного продукту. Згідно з одним з них, який базується на марксистській теорії, ССП — результат матеріального виробництва, а тому невиробничі послуги не включаються у вартість даного продукту. За такої методики підрахунку ССП не був вільний від повторного обліку, оскільки проміжна продукція могла враховуватись кілька разів. Під проміжною продукцією розуміють товари та послуги, які проходять подальшу переробку (наприклад, залізна руда, щоб матеріалізуватись у верстати, машини, проходить процеси збагачення (агломерації), виплавки чавуну, потім сталі та виробництва прокату і подальші виробничі операції аж до готового продукту (верстата).
2. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
Світова господарська практика (при обчисленні суспільного продукту) виходить з того, що маса створених економічних благ включає не лише матеріальні блага, а й послуги банків чи держави, податкової служби тощо. Тому суспільний продукт та інші макроекономічні показники — це результат двох сфер народного господарства: матеріального виробництва і сфери послуг.
