11.Види, типи та системи виробничого освітлення (їх коротка характеристика).

Виробниче освiтлення залежно вiд джерела свiтла може бути: природнiм, штучним та сумiщеним. Природнє освiтленняобумовлено прямими сонячними променями та розсiяним свiтлом небосхилу, мiняється залежно вiд географiчної широти, ступеню хмарності, часу дiб вiд сотен частин люкс вночi до десятків тисяч люкс вдень.Штучне освiтленнястворюється штучними джерелами свiтла: лампами розджарювання або газорозрядними лампами.Сумiщене освiтленняуявляє собою доповнення природнього освiтлення штучним в світлий час дiб при недостатньому за нормами природним освiтленням.Природнє освiтлення пiдроздiляється на бокове- через свiтловi прорiзи у зовнiшнiх стiнах;верхнє- через лiхтарi та свiтловi прорiзи у покриттi , а також через прорiзи у мiсцях перепаду висот будинку;комбiноване - освiтлення, що сполучає бокове та верхнє природнє.Штучне освiтленняпо складу буває слідуючих систем:загального та комбiнованого. При загальному освiтленнi свiтильники розмiщуються у верхнiй зонi (не нижче 2,5м над пiдлогою) рiвномiрно (загальне рiвномiрне освiтлення) або стосовно до розташування обладнання (загальне локалiзоване освiтлення). Доповнення загального освiтлення мiсцевим, свiтловий потік якого створюється вiд свiтильникiв встановлених безпосередньо на робочих мiсцях, називається комбiнованим освiтленням.Мiсцеве освiтленнязастосовується тiльки спiльно з загальним освiтленням.По функцiональному призначенню штучне освiтлення пiдроздiляють на наступнi вигляди: робоче, аварiйне, евакуаційне, охоронне та чергове.Робочим називають освiтлення примiщень будинкiв, а також дiльниць вiдкритих просторiв, призначених для роботи, проходу людей та руху транспорту.Аварiйнеосвiтлення використовується для продовження роботи при аварiйному вiдключеннi робочого освiтлення. Найменша освiтленiсть робочих поверхней при аварiйному режимi роботи повинна складати 5% освiтленостi, нормованої для робочого освiтлення.Евакуаційне освiтлення передбачається для евакуацiї людей при аварiйному вiдключеннi робочого освiтлення. Воно необхiдне у проходах, на сходах, у виробничих примiщеннях, де працює бiльш 50 чоловік; у примiщеннях допомiжних будинкiв, де можуть одночасно знаходитись бiльш 100 чоловік. Найменша освiтленiсть при евакуацiйному освiтленнi на пiдлозі основних проходiв та на ступенях сходів - 0,5лк. Свiтильники аварiйного та евакуаційного освiтлення приєднують до незалежного джерела живлення.Охороннеосвiтлення передбачається вздовж меж територiй, що охороняються у нiчний час. Освiтленiсть має бути 0,5лк на рiвнi землi у горизонтальній площини. До чергового освiтлення примiщень прибiгають у неробочий час, при цьому використовуються частина свiтильникiв того або iншого виду освiтлення.

12. Вплив шуму на людину. Гігієнічне нормування та методи боротьби з виробничим шумом.

Виробничий шум - це сукупність звуків різної інтенсивності та частоти, безладно змінюються в часі і викликають у працівників неприємні відчуття. Звукові хвилівизначають частоту коливань відображену у герцах.Людинасприймає діапазон коливань від 16-20000Гц. Види шуму: -За походженням(ударний, механічний, гідро-, газодинамічний); -За часом(постійний, непостійний).

Постійним шумомвважається, шум рівень, якого за 8 годин роботи змінюється на 5 дБ, непостійним шумом вважається, шум рівень, якого за 8 годин роботи змінюється більш ніж на 5 дБ. Непостійний: коливний в часі, переривчастий, імпульсний. Допустимий рівень на робочих місцях 80 дБ.Боротьба з шумом на виробництві проводиться комплексно і включає: технологічні, санітарно-технічні та лікувально-профілактичні заходи.Основним завданням є усунення причини шуму в самому джерелі його освіти. Зниження шуму досягається: - Використання безшумних або малошумних технологічних процесів; - Покриття вібруючих поверхонь матеріалом з великим внутрішнім тертям (бітум,гума, корок); - Локалізація шуму біля місць його виникнення шляхом застосування звуковбирних або звукоізолюючих пристроїв; - Використання підпідлогоюпружних підкладок без жорсткої їх зв'язку з несучими конструкціями; - Використання амортизаторів або спеціально ізольованих фундаментів; - Застосування спеціальних протівшумних мастик; - Скорочення робочого часу та перебування в шумних цехах.

13. Причини виникнення, характеристики та захист людини від впливу інфразвуку і ультразвуку.

Пiд впливом ультpазвукових коливань виникають виpаженні зсуви у станi неpвової, серцево-судинної, дихальної, ендокринної системах органiзму, у обмiнi речовин та терморегуляцiї. Характеристикою звука, що створюється коливаннями повiтряного середовища у робочої зонi, є рівні звукового тиску у тpетьоктавних смугах з сеpеднєгеометpічними частотами вiд 12, 5 до 100 кГц. Допустимi рівні звукiв тиски згiдно ГОСТ 12.1.001-83 [ ] на робочих мiсцях не повиннi пеpевищувати:

12,5кГц — ≤ 80дБ

20кГц — ≤90 дБ

25кГц — ≤105 дБ

31,5÷100кГц — ≤110дБ

Допустимi рівні ультpазвука у зонах контакту рук або iнших частин тiла людини з робочими органами приладiв та установок не повиннi пеpевищувати 110 дБ.

Інфpазвук характеризується тими же паpаметpами, що і чуємий звук. Інфpазвукові низькочастотнi хвилi оказивають неблагоприємний вплив на стан людей: його дiя супроводжується вiдчуттям обертання, розхитання, почуттям тревоги, страху, бiллю у вухах, порушенням роботи органiв рiвноваги. Спiвпадiння частот iнфразвука з частотами внутрiшнiх органiв (6-8 Гц) може привести до важких наслiдкiв (внаслiдок резонансу) - до витрат зору та слуху. Згiдно СH 22.74-80 нормуються рівні звукового тиску у октавних смугах сеpедньогеометpичних частота: 2, 4, 8, 16 Гц. Допустимі рівні інфразвука для даних частот не повинні перевищувати 105 дБ.

Захист вiд шкiдливого впливу шуму, iнфразвука та ультpазвука проводиться слідуючими основними методами: Усунення коливань у джерелi виникнення. Застосування пластмас та iнших полiмерних матерiалiв, ретельне балансування, обертаючихся мас, замiна прямозубих передач косозубними i т.п. Усунення коливань на шляху розповсюдження. Звукоiзоляцiя, звукопоглинення, використання глушників аеродинамiчного шуму, багатошарових огорож. Звукопоглинення - розсiювання звукової енергiї у пористих матерiалах (войлок, пенопласт, поролон, скловолокно). Звукоiзоляцiя - заснована на основi шуму вiдбиватися (сталевий лист знижує шум на 30 - 60 дБ). Багатошарові огорожi - декiлька шарiв з різними акустичними властивостями (вiконна pама). Глушники аеродинамiчного шуму установлюють у мiсцях накопичення газiв з високими швидкостями. Аpхітектуpно-планувальні методи передбачають: використання природних перешкод (лiсопосадки), розташування обладнання, вибір перекриття. Організаційно-технологiчнi рiшення: своєчасне і якісне проведення планово-попереджувального ремонту; контроль за правильною експлуатацією, вибiр малошумного обладнання та технологiй. Засоби iндивiдуального захисту: а) наушники при гучності більше 120 дБ ; б) вкладишi у вуха з ультpоволокна; в) спецiальнi шоломи, маски, пpотишумні костюми.

13. Коливальні процеси (визначення та коротка характеристика) і їх вплив на організм людини.

Механічні коливанняв техніці щодо будь-яких початкових положень називаютьвібрацією. За способом передачі вібрація ділитьсяна: локальну (місцеву) і загальну. Залежно від джерела локальна вібрація підрозділяється на дві групи: - на передається від ручних машин з двигунами; - вібрації передається від органів ручногоуправліннямашин і обладнання без двигунів.Загальна вібрація по джерелу виникнення класифікується на три категорії:

1) транспортнавібрація, що впливає на людину на робочих місцяхтранспортнихзасобів; 2) транспортно-технічна вібрація, виникає на робочих місцях у машин з обмеженою рухливістю;

3) технологічні вібрації, які передаються на робоче місце від стаціонарних машин не мають джерел вібрації. При вібраціяхвеликої інтенсивності може виникнутивібраційна хвороба. Найбільш небезпечна вібрація з частотою від 2 до 30 Гц. Тривалість впливу вібрації призводить до ураження кістково-суглобового апарату, розлад роботи внутрішніх органів, окостеніння сухожиль, опущення органів внутрішнього тазу.Шляхи захисту від вібрації:

1) усунення вібрації в джерелі і на шляху поширення;

2) заміна ударних процесів на ненаголошені;

3) застосування деталей з пластмаси;

4) ретельна балансування обертових деталей;

5) підвищення точності виготовлення і якості обробки поверхні. Зменшення вібрації відбувається шляхами: віброізоляції, віброгасіння і вібродемфірованія. Для робітників влаштовуються перерви в роботі кожні дві години. Не допускається до роботи з вібруючим устаткуванням неповнолітні, вагітніжінки.

Питання 15. Закон України „Про охорону праці” – сфера дії Закону; принципи державної політики в галузі охорони праці; державне управління охороною праці.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції УкраїниВерховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Питання 16. Основні характеристики мікроклімату виробничих приміщень. Його вплив на стан організму працівника, принципи санітарно – гігієнічного нормування.

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Мікроклімат виробничих приміщень, восновному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це таке поєднання параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечує відчуттятеплового комфорту і створює передумови для високої працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати напругу реакцій терморегуляції і які не виходять за межіфізіологічнихпристосувальних можливостей. При цьому не виникає порушень устані здоров'я, не спостерігаються дискомфортні тепловідчуття, погіршують самопочуття і зниження працездатності. Оптимальні параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях забезпечуються системами кондиціонування повітря, а допустимі параметри - звичайними системами вентиляції та опалення.

Питання 17. Вимоги до виробничого освітлення. Оцінка та нормування природного освітлення.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Оцінка природного освітлення на виробництві внаслідок його змін залежно від часу доби, пори року й атмосферних умов проводиться у відносних показниках — за допомогою коефіцієнта природної освітленості КПО (енIII)- відношення (у відсотках освітленості) у цій точці приміщення Евн до спостерігається одночасно освітленості під відкритим небом Eнар. 

де Е_вн— освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Е_нар — освітленість горизонтальної поверхні, щостворюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Цей коефіцієнт і прийнято як нормовану величину. Нормовані значення КПО,% для будинків, розташованих у 1-У поясах світлового клімату, визначають за формулою:

де (енIII) - значення КПО для будинків, розташованих у ІІІ поясі світлового клімату (табл. 14 СНиП П-4-79); m — коефіцієнт світлового клімату; с - коефіцієнт сонячності клімату (коефіцієнти m і с беруться за табл. 4 і 5 СНиП П-4-79).

На значення КПО впливають розмір і конфігурація приміщення, розміри і розташування світлоприймачів, відбивна здатність внутрішніх поверхонь приміщення та його затінюючих об'єктів. Залежно від призначення приміщення і розташування в ньому світлопрорізів КПО нормується від 0,1 до 10%. Норми природного освітлення приміщень встановлені окремо (табл. 1 СНиП ІІ-4-79):

Питання 18. Пожежна профілактика. Матеріали і засоби протипожежного (визначення та загальні характеристики).

Пожежна профілактика промислових об’єктів полягає в наступному:

- запобігання утворення горючого середовища, а також обмеження горючості речовин, матеріалів та обладнання, що використовується в виробництві;

- запобігання утворення в горючому середовищі джерел запалення;

- обмеження температури та тиску горючого середовища нижче допустимої.

Питання 19. Загальні вимоги техніки безпеки до виробничого обладнання і виробничих процесів. Поняття „небезпечна зона обладнання”.

Основними вимогами безпеки, що пред'являються до конструкції машин імеханізмів, є: безпека для здоров'я іжиття людини, надійність, зручність експлуатації. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання встановлені ГОСТ 12.2.003-74 *. Їх виконання робить машини і механізми безпечними не тільки при експлуатації, але і при монтажі, ремонті, транспортуванні і зберіганні. Згідно з цимстандартомбезпеку виробничого обладнання повинна забезпечуватися:

1. - Вибором принципів дії, конструктивних схем, безпечних елементів конструкції і т. п.;

2. - Застосуванням в конструкції засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

3. - Застосуванням в конструкції засобів захисту;

4. - Виконанням ергономічних вимог;

5. - Включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання;

6. - Застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Безпека виробничих процесів значною мірою залежить від рівня організації та планування цехів, ділянок, від облаштованості та організації робочих місць. Вона забезпечується комплексом проектних та організаційних рішень, який містить: відповідний вибір технологічних процесів, робочих операцій, виробничого обладнання, порядок його обслуговування й умови його розміщення, засоби зберігання і транспортування матеріалів, заготівок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва, засобів захисту працівників.

Загальні вимоги до виробничих процесів передбачають:

• заміну технологічних процесівта операцій, пов’язаних з виникненням небезпечних і шкідливих факторів, процесами та операціями, при виконанні яких ці фактори відсутні;

• комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

• застосування дистанційного управління технологічними процесами;

• герметизацію обладнання;

• застосування засобів колективного захисту працівників;

• усунення контакту працівників з матеріалами, заготовками, готовою продукцією, відходами виробництва, які справляють небезпечну дію;

• перехід від періодичних процесів до безперервних;

• застосування контролю й управління технологічними процесами;

• використання раціональних режимів праці та відпочинку.

Щодо безпеки виробничого обладнання, то її слід охарактеризувати як властивість виробничого обладнання зберігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні заданих функцій в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Конструкції машин і виробничого обладнання повинні проектуватися так, щоб вони не були джерелом несприятливого впливу на людину. Це означає, що конструкції обладнання повинні відповідати вимогам підтримки на робочому місці санітарно-гігієнічних умов праці на рівні нормативів, установлених законодавством про охорону праці. У проектуванні конструкцій машин і виробничого обладнання має враховуватися також забезпечення обслуговування обладнання в сприятливих для працівника позах із застосуванням зусиль, траєкторії, швидкості та кількості рухів суглобів у фізіологічно допустимих позах.

Небезпечна зона обладнання - Виробництво, в якому потенційно можливо дію на працюючого небезпечних та шкідливих факторів і як наслідок - дію шкідливих факторів, що призводять до захворюванню.

Питання 20. Вібрація – характеристика, нормування та методи зниження її впливу на людей.

Вібрація - це складний коливальний процес, який виникає при періодичному зміщення центру ваги будь-якого тіла від положення рівноваги.

Основними параметрами, що характеризують вібрацію, що діє за синусоїдальним законом, є:

• амплітуда зміщення - найбільше відхилення коливної точки від положення рівноваги А, м;

• коливальна швидкість - максимальна з значенні швидкості хитається точки V, м / с;

• коливальний прискорення - максимальне з значень прискорень коливається точки Q, м / с 2;

• частота f, Гц. 

За способом передачі на людину вібрацію поділяють на загальну, що передається через опорні поверхні на тіло сидить або стоїть людини, та локальну, що передається через руки людини.

По напрямку розрізняють вібрацію, що діє вздовж осей ортогональної системи координатдля загальної вібрації, що діє вздовж всієї ортогональної системи координат для локальної вібрації.

За джерела виникнення вібрацію поділяють на транспортну (при русі машин), транспортно-технологічну (при поєднанні руху з технологічним процесом, мри розкиданні добрив, косовиці або обмолоті самохідним комбайном і т. д.) і технологічну (при роботі стаціонарних машин)

Вібрація характеризується частотою f, тобто числом коливань і секунду (Гц), амплітудою А, тобто (м/с) и ускорением. зміщенням хвиль, або висотою підйому від положення рівноваги (мм), швидкістю V (м / с) і прискоренням. Весь діапазон частот вібрацій також розбивається на октавні смуги: 1, 2, 4, 8, 16, 32, 63 125, 250, 500, 1000, 2000 Гц. Абсолютні значення параметрів, що характеризують вібрацію, змінюються в широких межах, з цього використовують поняття рівня параметрів, що представляє собою логарифмічне відношення значення параметра до опорного або пороговому його значенню.

Нормування. Мета нормування вібрацій - запобігання функціональних розладів і захворювань, надмірного втоми і зниження працездатності. В основі гігієнічного нормування лежать медичні показання. Нормуванням встановлюють допустиму добову або тижневу дози, що попереджають в умовах трудової діяльності функціональні розлади або захворювання працюючих.

Для нормування впливу вібрації встановлені чотири критерії: забезпечення комфорту, збереження працездатності, збереження здоров'я і забезпечення безпеки. У останньому випадку використовуються гранично допустимі рівні для робочих місць.

Стосовно до вібрацій існує технічна (поширюється на джерело вібрації) і гігієнічне нормування (визначає ПДУ вібрації на робочих місцях). Остання обмежує рівні вібраційної швидкості і прискорення в октавних або третиннооктавних смугах среднегеометрических частот.При гігієнічній оцінці вібрацій нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості (і їх логарифмічні рівні) або віброприскорення як у межах окремих октав, так і третьеоктавних смуг. Для локальної вібрації норми вводять обмеження тільки в межах октавних смуг. 

При інтегральній оцінці за частотою нормованим параметром є корректированное значення контрольованого параметра вібрації, вимірюване за допомогою спеціальних фільтрів. Локальну вібрацію оцінюють, використовуючи середнє за час дії корректированное значення.