3. Класифікація систем та їх характеристика.

Вся різноманітність систем матеріального світу поділяється на три основних класи:

• технічні системи (нежива природа);

• біологічні системи (жива природа);

• соціальні системи.

Технічні системи – це штучні системи, що створені людьми. Вони можуть бути: енергетичними (підприємства, об’єднання, кооперативи) та інформаційними, що описують організацію, економічні та соціальні процеси.

Біологічні системи – функціонують без участі людини. Вони створюються внаслідок еволюції та природного відбору.

Соціальні системи – є продуктом мислення людини (це теоретичні, лінгвістичні системи). В свою чергу соціальні системи включають в себе соціально-економічні.

Системи класифікуються за наступними ознаками:

1. За способом зв’язку із зовнішнім середовищем:

• відкриті – взаємодіють із зовнішнім середовищем;

• закриті – мають жорсткі фіксовані межі, дії яких не залежать від середовища, що оточує систему (годинник)

2. За ступенем складності:

• прості (стілець, стіл)

• складні (людина)

• дуже складні (підприємство)

Ступінь складності визначається кількістю елементів, їх природою та типом взаємозв’язків.

3. За ступенем адаптації:

- адаптовані

- неадаптовані

4. За ступенем змінності у часі та просторі:

• динамічні – системи з активними процесами та явищами;

• статичні – зміни тільки в певних параметрах.

5. За вірогідністю протікання процесів:

• детерміновані – рух та направлення повністю обумовлено і не піддається випадковостям;

• стахостичні – рух випадковостей розглядається як випадковий процес.

4. Сільськогосподарське підприємство як складна соціально-економічна система. В соціально-економічній системі центральною є людина, наділена реальними можливостями прийняття різних рішень.

Соціально-економічна система, як і багато інших систем, має ієрархічну (багатоступінчату) структуру, за якої кожний рівень має певну автономію і є об’єктом управління для вищого рівня (механізований загін – цех – підприємство та ін.).

Соціально-економічна система характеризується різними технічними, технологічними, організаційними, економічними потенціалами. Потенціал системи – це можливість нарощувати її ефективність. Потенційні можливості системи реалізуються через цілеспрямований управлінський вплив на систему для оптимізації відповідності її елементів, взаємозв’язку потенціалів різних типів систем і окремих процесів.

Характерними ознаками соціально-економічної системи є периферійність (розміщення її елементів у просторі), гнучкість, еластичність, надійність зв’язку (прямого і зворотнього), ефективність, можливість розвитку у встановлених межах, ймовірність (у більшості випадків) для зовнішніх збурювань та ін.

Сільськогосподарське підприємство відноситься до типу соціально-економічних систем, тобто до тих систем в яких приймає участь людина і функціонування якої пов’язано з виробництвом певних видів продукції.

З позиції процесу менеджменту в с.-г. підприємстві можна виділити дві великі підсистеми:

І – суб’єкт управління (система управління) – управляюча підсистема;

ІІ – об’єкт управління (система виробництва) – управляєма підсистема.

Об’єкт управління – представляє собою сукупність людських, фінансових, земельних і інших ресурсів, які є основою для формування організаційних форм виробництва. Об’єктом управління здійснюється процес виробництва певних видів продукції або надання певних видів послуг (тобто ця система включає в себе складові елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.

Система управління (суб’єкт управління) – це органічна єдність таких складових: цілі і функції управління, закономірності і принципи управління, організаційна структура управління (тобто ця система включає складові елементи, що забезпечують процес управління).

		Суб’єкт управління
Зворотній зв’язок				Прямий зв’язок
		Об’єкт управління
Рис. 1. Взаємозв’язок між суб’єктом управління та об’єктом управління

Первинною є система виробництва (об’єкт управління).