господарсько-економічна

Імперативні

обов'язкові до виконання, не мо­жуть змінюватися ніким, крім ор­ганів влади, які їх встановлюють (умови вступу до шлюбу, визнан­ня шлюбу недійсним, позбавлен­-ня батьківських прав, скасувань усиновлення та ін.)

Диспозитивні

необов'язкові для виконання (шлюбний договір, згода про сплату аліментів, договір про передачу дитини на виховання в іншу сім'ю та ін.)

Основні функції сім'ї

Сім'я - складний комплекс природно-біологічних, матеріаль­них та духовно-психологічних зв'язків, більшість з яких підлягає моральному регулюванню з боку суспільства, а не правовій рег­ламентації взагалі.

Предмет сімейного права - особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між особами на підставі шлюбу, кров­ного споріднення, прийняття дітей на виховання у сім'ю.

Метод сімейного права

Метод сімейного права - це сукупність засобів та способів, за допомогою яких відбувається вплив норм сімейного права на суспільні сімейні відносини.

Специфіка сімейних відносин вимагає їх індивідуального пра­вового регулювання у кожному конкретному випадку, обмежую­чи, на відміну від інших галузей права, можливість втручання з боку держави. Це обумовлюється проявом диспозитивного (такого, що допускає вибір) впливу при застосуванні імператив­них (наказових) норм.

рекреативна(взаєм­-на моральна та мате­ріальна підтримка)

комунікативна (спілкування)

репродуктивна (продовження роду)

Визначаючи в імперативних нормах права та обов'язки сторін, законодавець не визначає способи та порядок їх здійснення, по-кладаючи цю можливість на розсуд сторін, з урахуванням кон-

4

кретних життєвих обставин. Так, статті 150-151 СК України, закріплюючи права та обов'язки батьків щодо виховання своїх дітей, залишають за ними свободу у виборі способів та методів виховання. Окремі імперативні правила містяться у диспозитив­них за суттю нормах: ст. 93 СК України надає подружжю широ­кі можливості для самостійного визначення майнових прав та обов'язків, але водночас обмежує свободу шлюбного договору. Відповідно до п. З ст. 93 СК України, шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті від­носини між ними та дітьми.

Метод сімейного права є дозвільно-імперативним.

Особливості методу сімейно-правового регулювання:

• юридична рівність учасників сімейних правовідносин (відно­сини моделюються як такі, що виникають між юридично рівними сторонами, між якими не виникає стосунків влади та підкори);

• автономія волі учасників сімейних правовідносин (воля одно­го з учасників сімейних правовідносин не залежить від волі ін­шого, кожний самостійно на власний розсуд обирає відповідний варіант своєї поведінки; крім цього, держава не нав'язує їм свою волю, а лише охороняє та захищає їх законні права та інтереси, наприклад, подружжя за шлюбним договором мають право вста­новити договірний режим майна, що придбано у шлюбі, а якщо вони не досягли взаємної згоди щодо майна, то буде діяти закон­ний режим спільної власності подружжя, що враховує інтереси кожного з них);

5

д испозитивний розвиток у сімейно-правовому регулюванні(обумовлюється соціально-економічними змінами в суспільстві і є однією з новел нового сімейного законодавства. Диспозитив-ність - це можливість вибору одного з варіантів поведінки з де­кількох, визначених законом, наприклад, суб'єктам аліментних зобов'язань надана можливість укладати договір про розмір, по­рядок та умови виплати аліментів або використовувати судовий порядок стягнення аліментів);

індивідуальне ситуаційне регулювання (надає можливість правозастосовним органам приймати рішення з урахуванням конкретних життєвих обставин; більшість норм сімейного права потребує конкретизації при їх застосуванні, а саме: негідна пове­дінка чоловіка (жінки), відмова від виконання батьківських обов'язків, зловживання батьківськими правами, жорстке став­лення до дітей, матеріальний стан, неприязні стосунки між роди­чами, нетривале перебування у шлюбі та ін.).

Приписи щодо виконання встановлених дій (суд постанов­ляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви - ст. 109 СК України; неповнолітні бать­ки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини - ст. 156 СК України; батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття - ст. 180 СК України та ін.).

Правила-роз'яснення (ст. 26 СК України пояснює, які особи не можуть перебувати у шлюбі між собою; ст. 31 СК України роз'яснює, з якого моменту особи вважаються зарученими; у ст. 108 СК України визначено визнання розірвання шлюбу фік­тивним та ін.).